Войцех Дідушицький

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Войцех Дідушицький
Wojciech Dzieduszycki
Войцех Дідушицький
Войцех Дідушицький
Дата народження 13 липня 1848(1848-07-13)
Місце народження Єзупіль
Дата смерті 23 березня 1909(1909-03-23) (60 років)
Місце смерті Відень
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперіяАвстрія Австрія
Мова творів польська мова[1]
Рід діяльності археолог
письменник
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Во́йцех Дідуши́цький (пол. Wojciech Dzieduszycki, 13 липня 1848, Єзупіль — 23 березня 1909, Відень) — польський граф, політичний діяч, археолог, письменник, публіцист, мистецтвознавець, драматург, містик-спіритуаліст. Прихильник порозуміння з українцями, потім — лідер «подоляків».[2][3]

Життєпис[ред.ред. код]

Батьки — граф Владислав Дідушицький (1821—1866) і графиня Антоніна Мазаракі (†1880).

Походив із давнього українського (але спольщеного в 17-18 ст. ст.) роду Дідушів, які за легендою походили від племінниці короля Данила — дочки його брата Василька. Дідушицькі — типові представники тодішньої галицької аристократії.

Спочатку навчався вдома, після смерті батька — у Терезіанумі (елітарна лицарська школа, заснована у XVIII ст. у Відні Марією Терезією). Згодом вивчав право та філософію в Віденському університеті. У віці 23 років склав докторат із філософії (1871). Володів новогрецькою, латинською, а також англійською, німецькою, та французькою мовами.

Політичну кар'єру почав як член Виділу повітової ради у Тлумачі (1873). У 1883-86 роках підтримував спроби А. Сапеги боротись зі «станьчиками», але у 1889 сприяв укладенню так званої «шляхетської унії». Як член освітньої комісії Галицького сейму підтримував пропозиції Юліяна Романчука, був прихильником співпраці з русинами (українцями).

Як громадсько-політичний діяч і науковець шукав шляхів до порозуміння з українцями. Його єдина п'єса «Богдан Хмельницький» (1873 року її поставив театр Смуховського у Львові) була засуджена польською «патріотичною» критикою[2]. У численних виступах і статтях розглядав різні аспекти польсько-українських відносин. Пізніше погляди В. Дідушицького еволюціонували, і він перетворився на провідника українофобського угруповання «подоляків».

Для української культури Войцех Дідушицький є надзвичайно важливий тим, що він відкрив 1880 року для широкої публіки та популяризував славнозвісний Богородчанський іконостас — шедевр українського іконопису кін. 17 — початку 18 ст., створений ієромонахом Йовом Кондзелевичем. Також був ініціатором реставрації іконостаса та долучення його до пам'яток державного значення (на З'їзді польських і руських археологів 10 вересня 1888).

Помер у Відні від серцевого приступу; похований у гробівці родини Дідушицьких у Єзуполі, поблизу костелу домініканців. У Львівському катедральному костелі в одній із стін вмуровано пам'ятну плиту, присвячену В. Дідушицькому та його дружині Северині (уродженка Сидорівки).

Львів, катедра, пам'ятна плита В.Дідушицькому та його дружині Северині

.

Політичні та громадські посади Дідушицького[ред.ред. код]

  • Посол до Райхсрату (1879—1885, 1895—1909; віце-президент «Польського кола» у 1895—1899, 1900—1904, 1907—1909; президент «Польського кола» у 1904—1906)
  • Посол Галицького крайового сейму (1887—1909)
  • Міністр Галичини (1906—1907)
  • Професор етики, естетики, історії й філософії Львівського університету з 1897
  • Голова Крайового археологічного товариства у Львові (1881—1892)
  • Заступник голови «Польської Матиці» (1888—1895)
  • Член Крайової шкільної ради (1895—1904)
  • Член центральної комісії у Відні із вивчення і збереження історичних і мистецьких пам'яток
  • Головний консерватор Галичини
  • Таємний радник імператорського двору з 1898

Літературні та дослідницькі праці[ред.ред. код]

  • Studja estetyczne. Т. 2. 1881.
  • Odezwa Wydziału Towarzystwa Archeologicznego we Lwowie // Przegląd Archeologiczny. Zeszyt 1. Lwów, 1882.
  • Budowanie drewniane na Rusi // Przegląd Archeologiczny. Zeszyt 1.Lwów, 1882.
  • Katalog wystawy Archeologicznej i Etnograficznej we Lwowie 1885 rok. Lwów, 1885.
  • Listy ze wsi. Lwów, 1889.
  • Listy o wychowaniu. Lwów, 1892.
  • Przedmowa. Pogląd na dzieje sztuki na Rusi // Wystawa Archeologiczna Polsko-Ruska urządzona we Lwowie w roku 1885. Lwów, 1885.
  • Studja estetyczne. Т.1. Lwów, 1878.
  • Ikonostas Bohorodczański. Lwów, 1886.
  • Rzecz o uczuciach ludzkich. Lwów, 1902.
  • Roztrząsania filozoficzne o podstawach pewności ludzkiej. Lwów, 1892.
  • Ateny. 1878.
  • Historia malarstwa we Włoszech. Lwów, 1892.
  • Bohdan Chmielnicki (wyst. 1873)
  • Król Bolesław II (1893)
  • Książę Henryk (1896)
  • Władysław (1872)
  • Aurelian (1879)
  • Anioł (1892)
  • Historię malarstwa we Włoszech (1892)
  • O wiedzy ludzkiej (1896)
  • Dokąd nam iść wypada (1910)
  • Historia filozofii (1914)

Сім'я[ред.ред. код]

Дружина — Северина Дідушицька (1852—1925). Діти:

  • Ян Владислав Дідушицький (1875—1940)
  • Антоніна

Примітки[ред.ред. код]

  1. http://data.bnf.fr/ark:/12148/cb10566827z
  2. а б Чорновол І. П. Дідушицький (Dzieduszycki) Войцех… — С. 400.
  3. Аркуша О. Подоляки // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 310—311. — ISBN 978-966-00-1142-7.

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Генріх Шліман Це незавершена стаття про археолога.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Миколай Коперник Це незавершена стаття про польського науковця.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.