Войшелк

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Войшелк Міндовгович)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Войшелк
Войшелк
Войшелк
Прапор
Прапор
Великий князь Литовський
1264 — 1267
Попередник: Тройнат
Наступник: Шварно Данилович
 
Народження: 1223
Смерть: 16 грудня 1268
Релігія: православ'я
Рід: Міндовги
Батько: Міндовг

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Войше́лк Міндо́вгович (лит. Vaišelga, біл. Войшалк; староукр. Воишелкъ, бл.1225 — 1268 або 1269) — князь Новогрудський (бл.12581259), великий князь Литовський (12641267). Син великого князя Литовського Міндовга. У схимі — Лавр[1].

З життєпису[ред. | ред. код]

У 1254 році, відповідно до мирного договору з Романом Даниловичем, Новогрудок і всі підвладні йому міста (Слонім, Вовковиськ і інші) були дані Роману від Міндовга як верховного правителя, і від його сина Войшелка, як безпосереднього правителя.

За «Літописом Руським» у 12551257 роках пробув у місті Полонному в монастирі послушником в ігумена Григорія.

1259 року Новогрудок знову повернувся від владу Войшелка. Під час князювання у Новогрудку прийняв християнство. Після невдалої спроби паломництва у Палестину заснував власний монастир поблизу Новогрудка (пізніше відомий під назвою Лавришівський монастир). Після вбивства Міндовга у 1263 році втік до Пінська, дав клятву помститися за батька і тимчасово відмовився від чернецтва.

1264 року отримав військову допомогу від Пінських князів та Волинських князів і став Великим князем Литовським — першим православним Великим князем в історії Литовського князівства. Упродовж 12641267 років — Великий князь Литовський. Одночасно[2] субмонархом та спадкоємем трону був Галицький князь Шварно Данилович.

Войшелк відновив створений батьком військово-політичний союз етнічних литовських та білоруських земель, і почав об'єднувати Литву та українські землі, опираючись на підтримку православного населення та місцевих князів.

1267 року добровільно передав престол Шварну Даниловичу, що був одружений з його сестрою, знову пішов у монастир.

У квітні 1268 року убитий претендентом на литовський престол Левом Даниловичем під час перебування у гостях у галицько-волинського князя Василька Романовича (їздив до Свято-Михайлівського монастиря біля Володимира). Похований поблизу Василівської церкви міста Володимир[3].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Мицько І. Правові підстави володіння князем Любартом спадщиною Романовичів [Архівовано 29 січня 2018 у Wayback Machine.] // Старий Луцьк. — 2009. — С. 35. — ISBN 961-361-013-1
  2. Походження Гольшанських. Архів оригіналу за 26 жовтня 2013. Процитовано 4 листопада 2012. 
  3. Князівські поховання у Володимир-Волинському [Архівовано 2 травня 2020 у Wayback Machine.] // Володимир-Волинський історичний музей

Джерела та література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

  • Войшелк[недоступне посилання з червня 2019]
Попередник
Тройнат
Великий князь Литовський
1264-1267
Наступник
Шварно Данилович