Волгодонська ТЕЦ-2
| 47°29′46″ пн. ш. 42°12′38″ сх. д. / 47.49608333° пн. ш. 42.21055556° сх. д. | ||||
| Країна |  Росія  | |||
|---|---|---|---|---|
| Розташування | Росія | |||
| Введення в експлуатацію | 1977, 1979, 1980, 1989 | |||
| Вид палива | мазут, потім природний газ | |||
| Котельні агрегати | 5 парових Барнаульский котельний завод БКЗ-420-140 НГМ | |||
| Турбіни | всі парові, 1 Ленінградський металічний завод ПТ-60-130/13 (турбіна 1), 2 Уральський турбінний завод Т-110/120-130 (турбіни 2 та 3), 1 Уральський турбінний завод ПТ-140/165-130/15 | |||
| Встановлена електрична потужність | 420 (1989), 360 (2021) | |||
| Встановлена теплова потужність | 809 Гкал/г (1989), 670 Гкал/г (2021) | |||
| Материнська компанія | «Лукойл» | |||
| ідентифікатори і посилання | ||||
  Волгодонська ТЕЦ-2 | ||||
 | ||||
Волгодо́нська ТЕЦ-2 — теплова електростанція у Ростовській області Росії. Споруджувалась у складі комплексу заводу «Атоммаш», проте ще до запуску була підпорядкована енергогенеруючій організації.
У 1977, 1979, 1980, 1986 та 1989 роках на майданчику ТЕЦ ввели в дію п'ять парових котлів виробництва Барнаульского котельного заводу типу БКЗ-420-140 НГМ продуктивністю по 420 тонн пари на годину. Вироблена ними пара живить чотири парові турбіни:
- введену в 1977-му турбіну Ленінградського металічного заводу типу ПТ-60-130/13 потужністю 60 МВт (станційний номер 1);
- запущені в 1979 та 1980 роках турбіни Уральського турбінного заводу типу Т-110/120-130 потужністю по 110 МВт (номери 2 та 3);
- введену в 1977-му турбіну Уральського турбінного заводу типу ПТ-140/165-130/15 потужністю 140 МВт (номер 4).
Теплова потужність ТЕЦ досягнула 809 Гкал/г, а з урахуванням пікових водогрійних котлів — 1499 Гкал/г (при цьому ще один водогрійний котел № 12 був на початку 1990-х змонтований, проте його так і не ввели в експлуатацію).
У 2021-му турбіну № 1 вивели з експлуатації, після чого електрична та теплова потужність станції скоротились до 360 МВт та 670 Гкал/г відповідно.
Для видалення продуктів згоряння звели дві труби — № 1 висотою 180 метрів та № 2 заввишки 274 метри. Остання стала до ладу в 1986-му, а в 1993 році трубу № 1 законсервували. У 2012 та 2023 роках трубу № 1 демонтували до позначки 125 метрів.
Для перших трьох котлів основним паливом був мазут, тоді як для двох наступних запланували роботу на природному газі. У 1991—1998 роках всю ТЕЦ перевели на блакитне паливо. Газ надходить по трубопроводах Шахти — Волгодонськ та Дубовське — Волгодонськ.
Видача продукції відбувається по ЛЕП, що працює під напругою 220 кВ.[1][2][3][4]
- ↑ 2_obosnovyvayushchie_materialy_sush (PDF).
- ↑ Волгодонская ТЭЦ-2: главная «печка» города. bloknot-volgodonsk.ru (рос.). Процитовано 19 вересня 2025.
- ↑ sia.ru/news/base/2012/71894.htm.
- ↑ Как теперь выглядит труба ТЭЦ-2 с большой пробкой. bloknot-volgodonsk.ru (рос.). Процитовано 19 вересня 2025.