Волиця (Нараївська сільська громада)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Волиця
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район Тернопільський район
Громада Нараївська сільська громада
Облікова картка Волиця 
Основні дані
Засноване 1618
Населення ▼ 501 (2014)
Площа 1,458 км²
Густота населення 365.5 осіб/км²
Поштовий індекс 47520
Телефонний код +380 3548
Географічні дані
Географічні координати 49°27′06″ пн. ш. 24°46′33″ сх. д. / 49.45167° пн. ш. 24.77583° сх. д. / 49.45167; 24.77583Координати: 49°27′06″ пн. ш. 24°46′33″ сх. д. / 49.45167° пн. ш. 24.77583° сх. д. / 49.45167; 24.77583
Місцева влада
Адреса ради 47513, Тернопільська обл, Тернопільський р-н, с. Нараїв, вул. Центральна, буд. 6
Карта
Волиця. Карта розташування: Україна
Волиця
Волиця
Волиця. Карта розташування: Тернопільська область
Волиця
Волиця
Мапа
Мапа

CMNS: Волиця у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою: Волиця.
В'їзд у село Волиця
Клуб
Сільська вулиця
Сільський пейзаж
Автобусна зупинка

Во́лиця — село в Україні, у Нараївській сільській громаді Тернопільського району Тернопільської області. До села приєднані хутори Джиглева і Корчунок.

Поштове відділення — Рогачинське.

До 7 березня 1946 — Вулька. До 5 квітня 2019 року підпорядковане Рогачинській сільраді. Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Нараївської сільської громади.[1]

Географія[ред. | ред. код]

Розташоване над притокою річки Нараївка. У селі є дві вулиці: Садова та Шевченка[2].

Клімат[ред. | ред. код]

Для села характерний помірно континентальний клімат. Волиця розташована у «холодному Поділлі» — найхолоднішому регіоні Тернопільської області.

Клімат Волиці
Показник Січ. Лют. Бер. Квіт. Трав. Черв. Лип. Серп. Вер. Жовт. Лист. Груд. Рік
Середній максимум, °C −1,3 0,0 4,9 12,8 18,8 21,9 23,3 22,7 18,4 12,6 5,5 0,7 11
Середня температура, °C −4,2 −2,9 1,3 8,0 13,5 16,6 18,0 17,3 13,4 8,1 2,6 −1,8 7
Середній мінімум, °C −7,1 −5,7 −2,2 3,3 8,2 11,4 12,8 12,0 8,4 3,7 −0,2 −4,2 3
Норма опадів, мм 33 32 35 51 79 92 97 73 57 40 38 42 669
Джерело: climate-data.org

Історія[ред. | ред. код]

Поблизу села виявлено курганний могильник, поселення доби ранньої бронзи.

Уперше в архівних матеріалах Вулька згадана 1618 р. Згідно з Актом фундації належала пану Янові Висоцькому, який жив у селі Підвисоке.

Назва села походить від слова воля — «вільне поселення, слобода». В давнину так називали поселення, які заснували польські магнати на вільних землях, звільняючи мешканців на 10-20 років від податків[3].

У західній частині села (на Куті) було налагоджено виробництво скляного посуду, ще нині там виорюють уламки скла; у східній частині (За ямою), біля мосту через р. Нараївку, побудували ґуральню.

У 1880–1890-х рр. побудовано п’ятирічну школу.

Наприкінці 19 ст. через Вульку прокладено кам’яну дорогу з Курян до с. Стратин (нині Івано-Франківської області).

1900 р. в селі проживало 427 осіб, у т. ч. українців – 372, поляків – 55.

У 1906 р. засновано філію товариства “Просвіта”, до якої належали Михайло Звіришин, Іван Легкий, Василь і Михайло Лосики, Володимир та Іван Небесні, Михайло Стрілець, Василь Цюпира й інші.

У 1906–1908 рр. громада за власні кошти спорудила церкву Непорочного зачаття Анною Пресвятої Діви Марії (1926 р. реконструйована; у 1961–1988 рр. закрита). Керували будівництвом храму війт Степан Білик і писар Михайло Легкий.

В УГА воювали Степан Білик, Роман Джумак, Петро Шевчук.

У 1923–1924 рр. громада села побудувала Народний дім; діяли кооперативи, гуртки “Союзу Українок”, “Сільський господар“, та інші.

Після встановлення у 1939 р. радянської влади біднякам віддали землі українських родин Михайла Білика,

Федора Заяця, Катерини Легкої та семи родин поляків, яких вивезли у Сибір.

У 1941 р. енкаведисти заарештували й закатували в Бережанській тюрмі Івана Бурштинського, Петра Зайця, Василя Звіришина, Михайла Мручка; Василя Легкого замучили у тюрмі м. Станіслав (нині Івано-Франківськ).

У 1941 Василь Білик, Степан Легкий та Іван Якимів створили у селі осередок ОУН;

у 1943 р. організовано групу УПА;

у 1944 р. – загін самооборони.

В лавах УПА воювали Василь Заяць, Ірина Заяць, Федір Звіришин, Володимир Мручок, Володимир Небесний, Степан Цюпира, Євген Юськів.

Від 3 липня 1941 р. до 22 липня 1944 р. Волиця – під німецькою окупацією.

Під час німецько-радянської війни загинули або пропали безвісти у Червоній армії 16 жителів села; радянська влада репресувала 60 осіб, 53 згодом реабілітувала.

Після ліквідації Бережанського району 19 липня 2020 року село увійшло до Тернопільського району[4].

Населення[ред. | ред. код]

Населення у 2001 році — 533 особи. Дворів — 158[5].

За даними перепису населення 2001 року мовний склад населення села був таким[6]:

Мова Число ос. Відсоток
українська 99,81
інші 0,19

Політика[ред. | ред. код]

Від 28 квітня 2012 року село належить до виборчого округу 165[7].

Релігія[ред. | ред. код]

Церква Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці

Є церква Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці УГКЦ (1908, парох о. Роман Климкович)[8].

Пам'ятники[ред. | ред. код]

  • символічна могила на місці, де 3–6 вересня 1944 в бою з більшовиками загинули вояки УПА (1992, урочище За порубом)
  • пам’ятний хрест на честь 1000-ліття хрещення Русі України
  • пам’ятний односельцям, які загинули за волю та незалежність України (2001)
  • місце водосвяття, в центрі якого – статуя Ісуса Христа (облаштоване за кошти мешканців, 2010).
  • хрест у пам’ять про медсестру УПА І. Заяць, яка загинула від рук енкаведистів (2015, урочище Зелений потік)[9]

Соціальна сфера[ред. | ред. код]

Діють загальноосвітня школа І ступеня, бібліотека.

Відомі люди[ред. | ред. код]

Народилися[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 19 жовтня 2021.
  2. ↑ Пошук індексів | Укрпошта. Архів оригіналу за 4 жовтня 2021. Процитовано 21 квітня 2020.
  3. ↑ Крищук М. Топоніміка Тернопільщини: навчально-методичний посібник. — Тернопіль, 2011. — С. 37.
  4. ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  5. ↑ Офіційний сайт Бережанської районної ради[недоступне посилання з квітня 2019]
  6. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Тернопільська область. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 4 червня 2022.
  7. ↑ Постанова Центральної виборчої комісії від 28 квітня 2012 року № 82 «Про утворення одномандатних виборчих округів на постійній основі у межах Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя» — сайт Верховної ради України (архів)
  8. ↑ Парафія с. Волиця. Церква Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці / Тернопільсько-Зборівська архиєпархія. Парафії, монастирі, храми. Шематизм / Автор концепції Куневич Б.; керівник проєкту, науковий редактор Стоцький Я. — Тернопіль : ТОВ «Новий колір», 2014. — С. 34. : іл. — ISBN 978-966-2061-29-1.
  9. ↑ Містична історія з трагічною передісторією: на Тернопільщині вшанували пам’ять медсестри УПА, яка загинула від рук енкаведистів. 0352.ua - Сайт міста Тернополя (uk-UA) . Архів оригіналу за 2 травня 2021. Процитовано 2 травня 2021.
  10. ↑ s:Українські Січові Стрільці 1914-1920/Поіменний список боєвих відділів 1 полку Українських Січових Стрільців#5 сотня

Джерела[ред. | ред. код]

  • В. Ханас. Волиця / Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 297. — ISBN 966-528-197-6.
  • Курис, О. Волиця [Текст] / О. Курис, В. Савчук, М. Федечко // Тернопільщина. Історія міст і сіл [Текст] : у 3 т. Т. 1. — Тернопіль, 2014. — С. 373—374 : фот.
  • Курис О. Наш рідний край, наша земля - село Волuця / О. Курис. - Т.: Астон, 2007. - 86 с.
  • Курис. О. Пам'ятає народ тих, хто впав у борні, хто боровся за волю /О. Курис. - Т.: Астон, 2009. - 48 с.
  • Фаріон, І. “Шукайте мене у дібрі, де барвінок росте…” [Текст] : містична історія з трагічною передісторією майже 70-річної давності : [відбулася у лісовому урочищі “Зелений потік”, що за кілька кілометрів від с. Волиці Бережан. р-ну. Тут освятили хрест у пам’ять про медсестру УПА І. Заяць, яка загинула від рук енкаведистів] / І. Фаріон // Високий замок. – 2015. – № 53 (21-27 трав.). – С. 16 : фот. – (Погляд на життя).
  • Фаріон, І. “Якби Україна твердо встановилася – то була би велика почота для полеглих хлопців-братів…” [Текст] : так розмірковує 94-річна М. Швець, яка пережила сибірське заслання: [за матерілами розмови із зв’язковою] / І. Фаріон // Високий замок. – 2017. – № 102 (8-10 верес.). – С. 5 : фот. кол. – (Погляд на життя).
Села
Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Волиця_(Нараївська_сільська_громада)&oldid=41863771