Волковецький Степан Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Степан Васильович Волковецький
Volkovetskyy foto.jpg
Народився 30 січня 1947(1947-01-30) (71 рік)
с. Витвиця, Долинський район, Івано-Франківська область
Громадянство
(підданство)
Flag of Ukraine.svg Україна
Національність українець
Діяльність політик
Alma mater Львівський національний університет імені Івана Франка
Науковий ступінь Кандидат технічних наук
Заклад Московський державний гірничий університет
Посада Народний депутат України[1]
Партія безпартійний
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Ювілейна медаль «25 років незалежності України»
Україна Народний депутат України
1-го скликання
15 травня 1990 10 травня 1994
2-го скликання
11 травня 1994 12 травня 1998

Степа́н Васи́льович Волкове́цький (30 січня 1947, с. Витвиця, Долинський район, Івано-Франківська область, Українська РСР, СРСР) — народний депутат України 1-го і 2-го скликань, державний та громадсько-політичний діяч, дипломат, голова Івано-Франківського обласного об'єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка.[2]

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 30 січня 1947 р. в с. Витвиця, Долинського району, Івано-Франківська область.

Освіта - вища. Закінчив:

- фізичний факультет Львівського держуніверситету ім. І. Франка (1969);

- аспірантуру Московського гірничого інституту (1975);

- спеціальний правничий факультет Львівського держуніверситету (1995);

- дипломатичну академію (Тбілісі, 2001).

Науковий ступень - кандидат технічних наук (1977); Вчене звання - доцент (1983);

Віхи біографії:

1964-1969 - студент Львівський держуніверситет ім. І. Франка;

1969-1971 - інженер, НДІ "ВНІіпроектасбест" (м. Асбест, Свердловська обл., Росія);

1971-1972 - служба в армії (рядовий, Камчатка);

1972-1975 - аспірантура, Московський гірничий інститут. Захист кандидатської дисертації (1976);

1976-1978 - старший науковий співробітник НДІ "ВНІіпроектасбест";

1978-1990 - асистент кафедри фізики, старший викладач, доцент, професор кафедри вищої математики Івано-Франківського інституту нафти і газу (ІФІНГ);

1990-1998 - народний депутат України 1-го і 2-го скликань (1 скликання: 4 березеня 1990 р. - 58,21 % голосів у 1 турі; 2 скликання: 27 березня 1994 р. - 61.2 % голосів у 1 турі). Член, секретар Комісії (Верховна Рада 1-го скликання) мандатної і з питань депутатської етики, член Комітету у закордонних справах (Верховна Рада 2-го скликання);

1992-1998 - голова Івано-Франківської обласної Ради 1-го (1992-1994) та 2-го (1994-1998) скликань, державний службовець 1-го рангу;

1994-1997 - голова Івано-Франківського облвиконкому, голова Івано-Франківської облдержадміністрації;

1998-2003 - Надзвичайний і Повноважний Посол України в Грузії;

2003-2005 - голова Івано-Франківського обласного об'єднання ВУТ "Просвіта" ім. Т. Шевченка, професор Івано-Франківського технічного університету нафти і газу, Незалежний консультант проектів ОБСЄ в Івано-Франківській області (2004-2005), член Комісії при Президентові Україниу питаннях помилування (2005-2006);

2005-2008 - Надзвичайний і Повноважний Посол України в Азербайджанській Республіці;

2008-2009 - дипломатичний радник Мінприроди України;

2009-2013 - професор кафедри міжнародних відносин Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника;

2009 - до цього часу - голова Івано-Франківського обласного об'єднання ВУТ "Просвіта" ім. Т. Шевченка;

Громадсько-політична та міжнародна діяльність:

У радянські часи займався профспілковою діяльністю, у комуністичній партії не перебував. У 1989 р. розпочав громадсько-політичну діяльність: входив у склад першого правління товариства української мови ім. Т. Шевченка (тепер "Просвіта"), був делегатом Установчого з'їзду Руху (вересень, 1989), заступником голови Івано-Франківської Крайової ради Руху, входив до президії Народної Ради - демократичної опозиції у Верховній Раді 1-го скликання, був першим головою обласної організації Демократичної партії України. Входив до складу першої парламентської делегації від України в Парламентську Асамблею Ради Європи у Страсбурзі (1992), був членом Конгресу місцевих та регіональних влад Ради Європи, неодноразово виступав на засіданнях цих інституцій. Будучи депутатом Верховної Ради перших двох скликань, не взяв житла в Києві, що було великою рідкістю на той час.

За час дипломатичної місії в Грузії організована українська школа (1999), відкрита консульська установа України, українська діаспора була об'єднана в Координаційну Раду українців в Грузії зі своїм друкованим органом, відновлена експозиція музею Лесі Українки в м. Сурамі, щорічно збільшувався товарообіг між Україною і Грузією і т.д. За роботу з українською діаспорою в Грузії нагороджений вищою нагородою Світового Конгресу українців - медаллю св. Володимира Великого (2003).

В Баку організував спорудження пам'ятника Т. Шевченкові, надання урядом земельної ділянки для будівництва Посольства України в престижному районі столиці Азербайджану, сприяв покращенню рівня українсько-азербайджанських стосунків, зокрема у ключовій для України енергетичній сфері.

Очолюючи Івано-Франківську обласну "Просвіту" на громадських засадах, розробив концепцію відродження "Просвіти" у кожному населеному пункті, навчальному та трудовому колективі, як історичної традиції та політичної потреби. Автор регіональних цільових програм "Просвіта: 21 століття" на 2002-2016 р. та на 2017-2022 роки. Програми були затверджені обласною радою і передбачають широкий комплекс просвітянських заходів по всій області, найперше в Народному домі - "Просвіта" в Івано-Франківську. (детальніше див. на сайті http://uaprosvita.if.ua/)

Нагороди:

Ордени «За заслуги» (Україна)2 та 3 ступеней; Почесна Грамота Верховної Ради України;вища нагорода Світового Конгресу українців - медаль св. Володимира Великого, вища просвітянська нагорода - медаль "Будівничий України" та ін. Нагороджений ювілейною медаллю «25 років незалежності України».[2]

Родина[ред. | ред. код]

Одружений. Дружина Світлана Василівна - доцент Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу. Має двох синів - Ярослава і Данила (обидва - магістри міжнародного права) та четверо внуків .

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]