Волковецький Степан Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Степан Васильович Волковецький
Volkovetskyy foto.jpg
Народився 30 січня 1947(1947-01-30) (71 рік)
с. Витвиця, Долинський район, Івано-Франківська область
Громадянство
(підданство)
Flag of Ukraine.svg Україна
Національність українець
Діяльність політик
Alma mater Львівський національний університет імені Івана Франка
Науковий ступінь Кандидат технічних наук
Посада Народний депутат України[1]
Партія безпартійний
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Ювілейна медаль «25 років незалежності України»
Україна Народний депутат України
1-го скликання
15 травня 1990 10 травня 1994
2-го скликання
11 травня 1994 12 травня 1998

Степа́н Васи́льович Волкове́цький (30 січня 1947, с. Витвиця, Долинський район, Івано-Франківська область, Українська РСР, СРСР) — народний депутат України 1-го і 2-го скликань, державний та громадсько-політичний діяч, дипломат, голова Івано-Франківського обласного об'єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка.[2]

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 30 січня 1947 р. в с. Витвиця, Долинського району, Івано-Франківська область.

Освіта - вища. Закінчив:

- фізичний факультет Львівського держуніверситету ім. І. Франка (1969);

- аспірантуру Московського гірничого інституту (1975);

- спеціальний правничий факультет Львівського держуніверситету (1995);

- дипломатичну академію (Тбілісі, 2001).

Науковий ступень - кандидат технічних наук (1977); Вчене звання - доцент (1983);

Віхи біографії:

1964-1969 - студент Львівський держуніверситет ім. І. Франка;

1969-1971 - інженер, НДІ "ВНІіпроектасбест" (м. Асбест, Свердловська обл., Росія);

1971-1972 - служба в армії (рядовий, Камчатка);

1972-1975 - аспірантура, Московський гірничий інститут. Захист кандидатської дисертації (1976);

1976-1978 - старший науковий співробітник НДІ "ВНІіпроектасбест";

1978-1990 - асистент кафедри фізики, старший викладач, доцент, професор кафедри вищої математики Івано-Франківського інституту нафти і газу (ІФІНГ);

1990-1998 - народний депутат України 1-го і 2-го скликань (1 скликання: 4 березеня 1990 р. - 58,21 % голосів у 1 турі; 2 скликання: 27 березня 1994 р. - 61.2 % голосів у 1 турі). Член, секретар Комісії (Верховна Рада 1-го скликання) мандатної і з питань депутатської етики, член Комітету у закордонних справах (Верховна Рада 2-го скликання);

1992-1998 - голова Івано-Франківської обласної Ради 1-го (1992-1994) та 2-го (1994-1998) скликань, державний службовець 1-го рангу;

1994-1997 - голова Івано-Франківського облвиконкому, голова Івано-Франківської облдержадміністрації;

1998-2003 - Надзвичайний і Повноважний Посол України в Грузії;

2003-2005 - голова Івано-Франківського обласного об'єднання ВУТ "Просвіта" ім. Т. Шевченка, професор Івано-Франківського технічного університету нафти і газу, Незалежний консультант проектів ОБСЄ в Івано-Франківській області (2004-2005), член Комісії при Президентові Україниу питаннях помилування (2005-2006);

2005-2008 - Надзвичайний і Повноважний Посол України в Азербайджанській Республіці;

2008-2009 - дипломатичний радник Мінприроди України;

2009-2013 - професор кафедри міжнародних відносин Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника;

2009 - до цього часу - голова Івано-Франківського обласного об'єднання ВУТ "Просвіта" ім. Т. Шевченка;

Громадсько-політична та міжнародна діяльність:

У радянські часи займався профспілковою діяльністю, у комуністичній партії не перебував. У 1989 р. розпочав громадсько-політичну діяльність: входив у склад першого правління товариства української мови ім. Т. Шевченка (тепер "Просвіта"), був делегатом Установчого з'їзду Руху (вересень, 1989), заступником голови Івано-Франківської Крайової ради Руху, входив до президії Народної Ради - демократичної опозиції у Верховній Раді 1-го скликання, був першим головою обласної організації Демократичної партії України. Входив до складу першої парламентської делегації від України в Парламентську Асамблею Ради Європи у Страсбурзі (1992), був членом Конгресу місцевих та регіональних влад Ради Європи, неодноразово виступав на засіданнях цих інституцій. Будучи депутатом Верховної Ради перших двох скликань, не взяв житла в Києві, що було великою рідкістю на той час.

За час дипломатичної місії в Грузії організована українська школа (1999), відкрита консульська установа України, українська діаспора була об'єднана в Координаційну Раду українців в Грузії зі своїм друкованим органом, відновлена експозиція музею Лесі Українки в м. Сурамі, щорічно збільшувався товарообіг між Україною і Грузією і т.д. За роботу з українською діаспорою в Грузії нагороджений вищою нагородою Світового Конгресу українців - медаллю св. Володимира Великого (2003).

В Баку організував спорудження пам'ятника Т. Шевченкові, надання урядом земельної ділянки для будівництва Посольства України в престижному районі столиці Азербайджану, сприяв покращенню рівня українсько-азербайджанських стосунків, зокрема у ключовій для України енергетичній сфері.

Очолюючи Івано-Франківську обласну "Просвіту" на громадських засадах, розробив концепцію відродження "Просвіти" у кожному населеному пункті, навчальному та трудовому колективі, як історичної традиції та політичної потреби. Автор регіональних цільових програм "Просвіта: 21 століття" на 2002-2016 р. та на 2017-2022 роки. Програми були затверджені обласною радою і передбачають широкий комплекс просвітянських заходів по всій області, найперше в Народному домі - "Просвіта" в Івано-Франківську. (детальніше див. на сайті http://uaprosvita.if.ua/)

Нагороди:

Ордени «За заслуги» (Україна)2 та 3 ступеней; Почесна Грамота Верховної Ради України;вища нагорода Світового Конгресу українців - медаль св. Володимира Великого, вища просвітянська нагорода - медаль "Будівничий України" та ін. Нагороджений ювілейною медаллю «25 років незалежності України».[2]

Родина[ред. | ред. код]

Одружений. Дружина Світлана Василівна - доцент Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу. Має двох синів - Ярослава і Данила (обидва - магістри міжнародного права) та четверо внуків .

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]