Волковинський Валерій Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Волковинський Валерій Миколайович
Волковинський Валерій.jpg

В.М. Волковинський
Народився 15 червня 1948(1948-06-15)
м.Тараща, Київської області
Помер 28 червня 2006(2006-06-28) (58 років)
м.Київ
Відомий український історик

Вале́рій Микола́йович Волкови́нський (*15 червня 1948, м.Тараща, Київської області — †28 червня 2006, м.Київ) — український історик, архівознавець, археограф, доктор історичних наук, лауреат премії імені Михайла Грушевського.

Біографія, освіта[ред.ред. код]

Народився в місті Таращі Київської області у родині службовців. Після закінчення школи в 1966 році вступив до Київського державного університету імені Тараса Шевченка. У дипломі отриманому в 1971 році значиться: «історик-архівіст, викладач історії та суспільствознавства».

Наукова діяльність[ред.ред. код]

Наукову діяльність розпочав на посаді молодшого наукового співробітника Центрального державного архіву Жовтневої революції і соціалістичного будівництва УРСР.

З 1975 року працював старшим науковим співробітником науково-видавничого відділу Головархіву УРСР.

В 1981 році захистив кандидатську дисертацію на тему «Участь трудящих Української РСР в зміцненні Червоної Армії (1921—1925)» в Інституті історії Академії наук УРСР.

Протягом майже десяти років був заступником головного редактора часопису «Архіви України».

З 1988 року працював на посаді керівника відділу використання та публікації документів Головархіву УРСР. Брав активну участь у підготовці чималої низки збірників документів та матеріалів.

Протягом 1990 — 1995 років — заступник головного редактора «Українського історичного журналу». З 1996 року — головний редактор тижневика «Історія України».

У 1991 році обійняв посаду старшого, а в 1996 році — провідного наукового співробітника Інституту історії України НАНУ. У цьому ж інституті в 1996 році захистив докторську дисертацію «Нестор Махно в історії національно визвольних змагань в Україні».

Нагороди[ред.ред. код]

У 1985 році був нагороджений медаллю ВДНГ СРСР.

У 1986 році відзначений знаком «Відмінник архівної справи СССР».

Наукові інтереси[ред.ред. код]

Науковий доробок вченого складають близько десяти монографій, брошур, та більш як 300 великих та маленьких публікацій з історії України XIX—XX століть, питань архівознавства, джерелознавства, археографії. Відомий також як один з авторів низки колективних монографій та довідників, зокрема:

  • «Государственные архивы Украинской ССР» (Київ, 1998);
  • «Маршрутами історії» (Київ, 1990);
  • «Етнонаціональний розвиток України» (Київ, 1993);
  • «Сторінки історії України» (Київ, 1995);
  • «Малий словник історії України» (Київ, 1997);
  • «Українське питання в Російській імперії (кінець XIX — початок XX ст.)» (Київ, 1999).

Серед авторських монографій історика вирізняються праці, присвячені Михайлові Фрунзе, Павлу Постишеву, Християну Раковському, Нестору Махну:

  • Революційний тероризм в Російській імперії і Україна (друга половина XIX ст. – початок ХХ ст.). – К., 2006.
  • Політичний терор і тероризм в Україні ХІХ–ХХ ст.: Історичні нариси. – К., 2002 (у співавт.).
  • Історія України в особах XIX – XX ст. – К., 1995 (у співавт.).
  • Нестор Махно: легенди і дійсність. – К., 1994.
  • Батько Махно. – К., 1992.
  • Махно и его крах. – М., 1991.
  • Армія і народ. 20–30-і роки. – К., 1990.
  • Павел Петрович Постышев. – К., 1987.
  • М. В. Фрунзе на Україні. – К., 1985.

Остання монографія Валерія Волковинського присвячена проблемі революційного тероризму в Російській імперії.

Посилання[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]