Вовковиськ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук


Вовковиськ
біл. Ваўкавыск
Coat of Arms of Vaŭkavysk, Belarus.svg BIA Wołkowysk flag.svg
Прапор
Цэнтр Ваўкавыска 2.jpg
Основні дані
53°10′ пн. ш. 24°28′ сх. д. / 53.167° пн. ш. 24.467° сх. д. / 53.167; 24.467Координати: 53°10′ пн. ш. 24°28′ сх. д. / 53.167° пн. ш. 24.467° сх. д. / 53.167; 24.467
Країна Білорусь Білорусь
Область Гродненська область
Засновано 1005
Магдебурзьке право 1503
Населення 46 300 (2007)
Площа 79 км²
Поштовий індекс 231900
Телефонний код +375-+375 1512
Висота 161 м.н.р.м.
Міста-побратими Седльце, Гусєв і Шолданешти
Місцева влада
Адреса вул. Дзержинського, 3, т. 8-(015-12)-2-22-05
Веб-сторінка volkovysk.grodno-region.by
Голова ради Дмитро Голець
Вовковиськ is located in Білорусь
Вовковиськ
Вовковиськ
Вовковиськ is located in Гродненська область
Вовковиськ
Вовковиськ

CMNS: Вовковиськ на Вікісховищі

Вовковиськ (біл. Ваўкавыск, пол. Wołkowysk) - місто, що лежить у південно-східній частині Гродненської області Білорусі на річці Рось, райцентр. Населення - близько 46,3 тисяч жителів (1 січня 2007).

Історія[ред.ред. код]

Перше згадування зустрічається в Турівському літописі (рукописний патерик «Туровской епископи заветъ блаженного Владимира») і датується 1005 роком. Тривалий період датою заснування вважався 1252 рік, місто згадувалося в Іпатіївському літописі у зв'язку із вторгненням галицько-волинських князів Данила і його брата Василька у землі Верхнього Принімання.

Вовковиськ у Середні віки був містом-фортецею на кордоні проживання балтів і слов'ян. Територію сучасного Вовковиського району населяли племена дреговичів і ятвягів.

Вовковиськ розміщався на височинах: Замчище, Муравельник і Шведська гора й лежав на шляху, що з'єднував басейни Дніпра, Західного Бугу й Німану: Вовковия давала вихід у Рось, Рось - у Німан, а Німан - Балтійське море. Через Вовковиськ проходив водний шлях «з варяг у греки», що з'єднував Чорне море з Балтійським через систему рік і волоків. У місті проживали купці й ремісники, які виготовляли зброю й військову збрую, шили одяг і взуття, обробляли хутро, робили посуд, готували вино, варили пиво.

церква Святих Апостолів Петра й Павла, початок 1900-х

В XII століття став центром князівства. В 1254 році за мирним договором, Войшелк передав синові Данилу, князеві Роману Даниловичу «Новгородок від Міндовга й від собі Вослонимъ і Волковыескъ». У Вовковиську став правити князь Гліб, визнавши себе васалом великого князя Литовського. Іпатіївський літопис повідомляє про участь Гліба Вовковиського в поході галицько-волинських військ на ятвягів в 1256 році. Наприкінці 50-х років литовські князі Войшелк і Товтил схопили й убили Романа. У відповідь на це Данило Галицький знову почав похід у Верхнє Принімання: захопив Вовковиськ і взяв у полон князя Гліба. Чим закінчився цей похід, літопис не повідомляє. Відомо тільки те, що Войшелк став знову княжити в Новокупці як васал Міндовга, а Вовковиськ і Слонім залишилися у васальній залежності від Литви.

В 1277 році війська руських князів Мстислава Даниловича, Володимира Васильковича і Юрія Львовича під час походу проти литовських князів зупиняли своє військо на нічліг під Вовковиськом. Останній раз Вовковиськ згадується в літописі в 1289 році, коли для підтримки мирних відносин литовські князі Будикид і Будивид передали Вовковиськ князеві Мстиславу.

В 1410 році місто захопили й спалили лицарі Тевтонського ордену. Вовковиська хоругва бере участь в Грюнвальдській битві 1410 року. В 1430 році князь Вітовт побудував у Вовковиську костел Св. Миколи. У різний час місто перебувало під впливом Полоцького князівства, Галицько-Волинської землі, з кінця XIII століття стало частиною Великого князівства Литовського.

В 1503 році місто одержало Магдебурзьке право. З 1507 по 1795 Вовковиськ входив до складу Новогрудського воєводства; був центром Вовковиського повіту. В 1513 році у Вовковиську було 9 вулиць. З 1536 року згадується Пречистенська церква, в 1598 році був заснований кляштор єзуїтів. Були часи, коли Вовковиськ був місцем проведення з'їздів сенаторів і послів Великого князівства Литовського.

З XVI століття Вовковиськ увійшов до складу Речі Посполитої. XVII сторіччя було не найкращим в історії Білорусі. Білорусь стала ареною численних воєн. В 1654 році біля Вовковиська відбулася битва об'єднаного війська ВКЛ і Польщі зі шведами, місто було зайняте військами Карла X. Під час війни Росії з Річчю Посполитою (1654-1667 рр.) місто було захоплено російськими військами (1655) і сильно зруйноване. Адміністративним центром міста був замок на ріці Вовковия недалеко від дороги на Ізабелін. До кінця XVIII століття в місті налічувалося тільки 362 будинки, де проживало 2 127 чоловік.

У результаті трьох розділів Речі Посполитої (1772, 1793, 1795 рр.) Білорусь увійшла до складу Російської імперії. В 1812 р. у Вовковиську розміщалася штаб-квартира 2-ї Західної армії під командуванням П. Багратіона (у наш час у будинку міститься музей ім. П. І. Багратіона). У ході війни між наполеонівською Францією й Російською імперією Вовковиськ знову піддався окупації й був зруйнований.

В 1860 році у місті було 492 будинки, 3 472 жителі, 2 школи, костел, церква, 7 молитовень, синагога, 2 млини, лікарня, цегельний завод, 58 магазинів.

В 1885 році через Вовковиськ пройшла залізниця Барановичі - Білосток, по якій перевозили 26 млн пудів вантажів у рік. Це стимулювало розвиток промисловості, і до 1891 року у місті працювало 19 фабрик і промислових підприємств. В 1897 році чисельність міста склала 10 323 жителі. В XIX столітті місто стало великою залізничною станцією й у ньому налічувалося 22 підприємства. Під час революції 1905-1907 років у Вовковиську і його околицях відбувалися виступи робітників, страйки сільських жителів, хвилювання новобранців і солдатів.

Під час Першої світової війни восени 1915 року місто окупували німецькі війська, потім у лютому 1919 року місто зайняли польські війська, у липні 1920 місто звільнене Червоною Армією, а у вересні 1920 року Вовковиськ знову був зайнятий польськими військами й перебував у складі Польщі до 1939 року як центр повіту в Білостоцькому воєводстві. У місті працювали: ливарний завод, 2 цегельних заводи, 2 лісопилки. Поруч із містом почав працювати цементний завод, що вважався одним із найпотужніших підприємств у Західній Білорусі. З 1939 року Вовковиськ входить до складу ББСР, із січня 1940 року - центр району.

З перших днів Другої світової війни Вовковиськ став учасником запеклих боїв з окупантами, 28.06.1941 року місто було окуповано німецькими військами. У місті розміщено концентраційний табір, у якому загинуло більш як 20 000 осіб, і єврейське гетто. З лютого 1942 року у Вовковиську почала діяти Вовковиська районна антифашистська організація. 14.07.1944 року місто було зайнято радянськими частинами 2-го Білоруського фронту в ході Білостоцької операції 1944, 11-ти частинам дано почесне звання «Вовковиські».

Географічні відомості[ред.ред. код]

Вовковиський район межує із Берестовицьким, Свислоцьким, Мостовським, Зельвенським районами Гродненської області й Пружанським районом Брестської області. У районі міститься 191 населений пункт: 188 сіл, 2 селища міського типу й місто Вовковиськ.

Економіка[ред.ред. код]

У Вовковиському районі діє 29 промислових підприємств, з яких 8 - державної власності, 4 акціонерні товариства, одне кооперативне підприємство, 12 підприємств малого й середнього бізнесу. Найбільшими підприємствами Вовковиського району є: ВАТ «Красносельскстройматериалы», ВАТ «Волковыский мясокомбинат», ВАТ «Беллакт», ВАТ «Волмет». Продукція цих підприємств широко відома не тільки в Білорусі, але й за її межами.

Сільське господарство Вовковиського району передставлено 5 сільськогосподарськими кооперативами, 8 унітарними підприємствами різних форм власності й птахофабрикою. За ними закріплено 66 886 га сільськогосподарських угідь.

Будівельна галузь передставлена 15 організаціями.

Транспорт[ред.ред. код]

Транспортна система Вовковиська містить 2 залізничні станції Вовковиськ-Місто і Вовковиськ-Центральний, локомотивне депо, вагонне депо й дистанцію шляху «Барановицького відділення БЧ», автовокзал, «Вантажний автопарк № 6», «Автобусний парк № 4», Вовковиська філія «Автотранс № 9» Гродненської облспоживспілки, ВАТ «Волковыскспецавтотранс».

Культура й освіта[ред.ред. код]

Костел Св. Вацлава з огорожею та брамою

Сфера культури складається з районного Будинку культури, районного методичного центру, міського парку, музею ім. П. І. Багратіона, центру ремесел, музичної школи, 5-ти бібліотечних установ, кінотеатру, 6 шкіл середньої освіти, 2 гімназій, 2 коледжів: аграрного і педагогічного.

Багато років відомі за межами району народні колективи «Натхнення», «Вяселле», «Ютшэнка», «Медуніца», «Пяшчота», оркестр російських народних інструментів, заслужений театр драми й комедії «Славутич».

У 2004 році у місті Вовковиську проводився республіканський фестиваль трудівників сільського господарства «Дожинки 2004».

Спорт[ред.ред. код]

У місті є 2 спеціалізовані дитячо-юнацькі школи Олімпійського резерву, 2 дитячо-юнацькі спортивні школи профспілок, фізкультурно-оздоровчі комплекси.

У Вовковиську перебуває одна із найкращих у Білорусі мотокросова траса, де пройшли два етапи чемпіонату Європи в класі мотоциклів до 250 див куб. і етап чемпіонату світу на мотоциклах з колясками. Регулярно проходять відкриті чемпіонати Республіки Білорусь у різних класах мотоциклів.

Символіка[ред.ред. код]

Нові герб і прапор міста Вовковиська й Вовковиського району затверджені Рішенням № 225 Волковиського райвиконкому 12 квітня 2001 року.

Посилання[ред.ред. код]