Волластон (місячний кратер)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Характеристики кратера
Волластон
Світлина з борту Аполлона-15.
Координати 30°36′00″ пн. ш. 46°58′48″ зх. д. / 30.600000000027780089340013° пн. ш. 46.98000000002777199° зх. д. / 30.600000000027780089340013; -46.98000000002777199
Діаметр 9,6 км
Глибина 2,220 км
Довгота ранкового
термінатора
47°
Епонім Вільям Волластон
Рік затвердження 1935
Волластон. Карта розташування: Місяць
Волластон
Волластон

Кра́тер Во́лластон (лат. Wollaston) — малий метеоритний кратер в Океані Бур на видимому боці Місяця. Назву присвоєно на честь англійського науковця, що відкрив метали паладій та родій і вперше отримав у чистому виді платину, Вільяма Гайда Волластона (1766—1828) і затверджено Міжнародним астрономічним союзом у 1935 році.

Опис кратера[ред. | ред. код]

Околиці кратера Волластон. Світлина Lunar Reconnaissance Orbiter

Найближчими сусідами кратера є кратер Нільсен[en] на північному заході, кратер Груйтуйзен на сході північному сході, кратер Ангстрем[en] на сході, кратер Крігер на південному сході і кратер Тосканеллі на півдні. На південному заході від кратера знаходяться борозни Аристарха, на півдні південному сході борозна Крігера[it]. Далі на південний схід знаходяться гори Харбінгер[en][1]. Селенографічні координати центру кратера 30°36′ пн. ш. 46°59′ зх. д. / 30.6° пн. ш. 46.98° зх. д. / 30.6; -46.98, діаметр 9,6 км[2], глибина 2,22 км[3].

Кратер має чашоподібну форму і альбедо значно вище ніж навколишня місцевість, що є характерним для більшості молодих кратерів (про це також свідчать температурні аномалії, зареєстровані у кратері під час місячних затемнень). Добре видно породи, викинуті при імпактній події, яка привела до утворення кратера. Середня висота валу кратера над навколишньою місцевістю 370 м[4], об'єм кратера становить приблизно 40 км³[4]. За морфологічними ознаками кратер належить до типу ALC (за назвою типового представника цього типу — кратера Аль-Баттані C).

Сателітні кратери[ред. | ред. код]

Фрагменти мап LAC-23, LAC-38, LAC-39.
Волластон[2] Координати Діаметр, км
D 33°10′ пн. ш. 48°47′ зх. д. / 33.16° пн. ш. 48.79° зх. д. / 33.16; -48.79 (Волластон D) 4,3
N 28°22′ пн. ш. 48°08′ зх. д. / 28.36° пн. ш. 48.14° зх. д. / 28.36; -48.14 (Волластон N) 5,5
P 29°16′ пн. ш. 49°56′ зх. д. / 29.26° пн. ш. 49.94° зх. д. / 29.26; -49.94 (Волластон P) 4,0
R 29°28′ пн. ш. 50°52′ зх. д. / 29.47° пн. ш. 50.87° зх. д. / 29.47; -50.87 (Волластон R) 5,8
U 30°59′ пн. ш. 52°52′ зх. д. / 30.99° пн. ш. 52.87° зх. д. / 30.99; -52.87 (Волластон U) 2,9
V 30°53′ пн. ш. 53°59′ зх. д. / 30.89° пн. ш. 53.98° зх. д. / 30.89; -53.98 (Волластон V) 3,2
  • Сателітний кратер Волластон C у 1973 році було перейменовано на Нільсен[en].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Кратер Волластон на мапі LAC-39. Архів оригіналу за 1 жовтня 2020. Процитовано 13 липня 2020. 
  2. а б Wollaston [Архівовано 13 липня 2020 у Wayback Machine.] // Довідник Міжнародного Астрономічного Союзу
  3. John E. Westfall's Atlas of the Lunar Terminator, Cambridge Univ. Press (2000). Архів оригіналу за 18 грудня 2014. Процитовано 13 липня 2020. 
  4. а б Lunar Impact Crater Database. Архів оригіналу за 18 серпня 2014. Процитовано 18 серпня 2014. 

Посилання[ред. | ред. код]