Перейти до вмісту

Волобуєв Анатолій Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Футболіст
Анатолій Волобуєв
Особисті дані
Повне ім'я Анатолій Іванович
Волобуєв
Народження 16 червня 1953(1953-06-16) (73 роки)
  Ворошиловськ, Луганська область, УРСР
Громадянство СРСР СРСР
Україна Україна
Позиція нападник
Професіональні клуби*
РокиКлубІ (г)
1970СРСР «Комунарець» (К) 18(0)
1971СРСР «Шахтар» (К) ?(?)
1972СРСР «Горинь» (Р) ?(?)
1973СРСР «Шахтар» (К) 5(0)
1973—1975СРСР СКА (Київ) ?(?)
1976—1979СРСР «Колос» (П) ?(?)
1980—1981СРСР «Мзіурі» (Г) ?(?)
1981—1982СРСР «Динамо» (З) ?(?)
Тренерська діяльність**
Сезони Команда Місце
1988
1989—1998
2001
2002—2006
2008—2009
2009—2013		 СРСР «Будівельник» (К)
СРСР/Україна «Сталь» (А)
Україна «Сталь» (А)
Україна «Сталь» (А)
Україна «Зоря» (Л)
Україна «Сталь» (А)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Анато́лій Іва́нович Волобу́єв (нар. 16 червня 1953, Ворошиловськ, Луганська область, УРСР) — радянський футболіст та український тренер, виступав на позиції нападника. Заслужений тренер України[1]. Заслужений працівник фізичної культури і спорту України[1]. Обирався депутатом Луганської обласної ради[1]. Працював віцепрезидентом[2] і першим віцепрезидентом ПФЛ[3].

Кар'єра гравця

[ред. | ред. код]

Футболом розпочав займатися в 1964 році[4] в Алчевську. Перший тренер — Микола Петрович Гарібов[4]. З 1969 року залучався до тренувань з головною командою міста, а вже в наступному сезоні дебютував у матчах серед команд класу «Б» в «Комунарці». Надалі виступав за клуби: «Шахтар» (Кадіївка), «Горинь» (Рівне), «Колос» (Павлоград), «Мзіурі» (Галі), Грузія[4]. У 1971 році в складі збірної Луганської області, будучи її капітаном, вигравав Кубок України «Надія»[5]. Кар'єру завершив у 30 років після травми меніска[6].

Кар'єра тренера

[ред. | ред. код]

Після завершення ігрової кар'єри в 1983 році почав працювати інструктором з фізичної культури і спорту в тресті «Комунарськбуд»[5]. Тренував дітей чотирьох вікових груп[6]. Того ж року на підприємстві організували дорослу футбольну команду «Будівельник»[7]. Через два роки ця команда почала виступати в другій лізі першості області[7]. У 1988 році «будівельників» очолив Волобуєв[6]. У 1989 році «Будівельник» перейшов під юрисдикцію Комунарського металургійного комбінату, і з ініціативи Волобуєва команду, котра об'єдналася з «Комунарцем», назвали «Сталь». У 1990 році ця команда завоювала право грати у другій лізі чемпіонату СРСР[5]. Під керівництвом Волобуєва алчевська «Сталь» пройшла шлях від чемпіонату України серед команд колективів фізкультури і до виступу у вищій лізі чемпіонату України[5]. У сезоні 2012/13 років Волобуєв був визнав найкращим тренером ПФЛ[8].

З 2007 по 2009 рік працював у луганській «Зорі». Був запрошений на посаду віцепрезидента зі спортивної роботи, але згодом змінив Олександра Косевича на посаді головного тренера[9].

Політична діяльність

[ред. | ред. код]

У 2010 році по мажоритарному округу № 2 (місто Алчевськ) був обраний до Луганської обласної ради[1]. Працював у постійній комісії обласної ради з питань освіти, науки, культури, молоді та спорту[1].

Освіта

[ред. | ред. код]

У 1986 році закінчив Луганський педагогічний інститут. Кваліфікація — вчитель фізичної культури[1].

Сім'я

[ред. | ред. код]

Одружений. Дочка Марина[4].

Нагороди

[ред. | ред. код]

Нагороджений почесними званнями «Заслужений тренер України»[1] та Заслужений працівник фізичної культури і спорту України[1], Почесною грамотою Верховної Ради України[1], медаллю «За працю й перемогу»[10], найвищою нагородою ПФЛ — «Діамантовою відзнакою»[11].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. 1 2 3 4 5 6 7 8 9 Досьє (рос.). на сайті Луганської обласної ради. Архів оригіналу за 4 листопада 2014. Процитовано 5 вересня 2017.
  2. ↑ Анатолій Волобуєв став віце-президентом ПФЛ (рос.). fcstal.lg.ua. 13 червня 2012. Архів оригіналу за 4 листопада 2014. Процитовано 5 вересня 2017.
  3. ↑ Анатолій Волобуєв — перший віце-президент ПФЛ (рос.). fcstal.lg.ua. 7 липня 2005. Архів оригіналу за 4 листопада 2014. Процитовано 5 вересня 2017.
  4. 1 2 3 4 Анатолій Волобуєв призначений головним тренером! (рос.). lugansk-football.com. 5 листопада 2009. Архів оригіналу за 4 листопада 2014. Процитовано 5 вересня 2017.
  5. 1 2 3 4 Досьє (рос.). на сайті football.lg.ua. Архів оригіналу за 4 листопада 2014. Процитовано 5 вересня 2017.
  6. 1 2 3 Анатолій Волобуєв: «Сталь» — моє життя!» (рос.). Костянтин Бадулін, газета «ГОЛ!». 14 червня 2004. Архів оригіналу за 4 листопада 2014. Процитовано 5 вересня 2017.
  7. 1 2 Історія клуба (рос.). Офіційний сайт ФК «Сталь» (Алчевськ). Архів оригіналу за 4 листопада 2014. Процитовано 5 вересня 2017.
  8. ↑ Визначені лауреати сезону (укр.). Офіційний сайт ПФЛ. 27 червня 2013. Архів оригіналу за 4 листопада 2014. Процитовано 5 вересня 2017.
  9. ↑ Анатолій Іванович Волобуєв — головний тренер ФК «Зоря» (рос.). EURO.com.ua. 19 червня 2008. Архів оригіналу за 4 листопада 2014. Процитовано 5 вересня 2017.
  10. ↑ Указ Президента України № 1096/2011 «Про відзначення державними нагородами України» (укр.). Офіційний сайт Президента України. 1 грудня 2011. Архів оригіналу за 4 листопада 2014. Процитовано 5 вересня 2017.
  11. ↑ Волобуєв нагороджений діамантовою відзнакою (рос.). Артур Валерко, Football.ua. 26 червня 2013. Архів оригіналу за 4 листопада 2014. Процитовано 5 вересня 2017.<

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Волобуєв_Анатолій_Іванович&oldid=46160300