Вологез III

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вологез III
Vologases III of Parthia.jpg
Народився 1 століття
Помер 2 століття
Рід Аршакіди (царі Парфії)
Батько Вологез II
Вологез III

Вологез III — цар Парфії з династії Аршакідів. Правив у 148192. Син Вологеза II.

У 117 році став царем Великої Вірменії, визнавши зверхність Римської імперії. Прийшов до влади в Парфії як єдиний спадкоємець з династії Аршакідів після тривалої міжусобної боротьби між його попередниками. Його воцаріння поклало кінець епохи двоцарювання в Парфії.

Відрізнявся крайнім честолюбством та войовничістю.

Війна з Римом[ред. | ред. код]

Вологез III планував захоплення близькосхідних провінцій Римської імперії, сподіваючись на внутрішній конфлікт в Римі. У 161 парфянські війська вторглися в Сирію, де спочатку їх супроводив успіх: в битві при Елегіях парфяни здобули велику перемогу над римськими легіонами.

Але успіхи парфян закінчилися зі вступом у війну імператора Марка Аврелія в 163. Після цього парфяни стали зазнавати поразок, внаслідок чого були вигнані з Сирії. У 164 римляни завдали поразки парфянам в битві під Дура-Европос, після чого вторглися в Межиріччя, захоплюючи одне за одним міста та фортеці, разом зі столицею Парфії Ктесифоном. Після настільки невдалої кампанії авторитет Вологеза III, який спочатку сприймався в середовищі парфян як винятковий, був повністю підірваний. Вологез намагався скористатися епідемією у римському війську, щоб відвоювати втрачені землі та повалити римського ставленика на трон Вірменії Сохемоса. Але зрештою парф'яни зазнали поразки.

За договором 166 римлянам відійшла вся північно-західна Месопотамія з містами Едеса, Карри, Нусайбін та Дура-Европос.

Після укладення миру з Римом, Вологез не робив активних дій проти римлян. У 191 році вимушений був виступити проти претендента на трон Вологеза, якого здолав у 192 році. Він помер у 192, після чого йому успадкував його син Вологез IV.

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • А. Г. Бокщанин. «Парфія і Рим. Виникнення системи політічесокго дуалізму в Передній Азії», М., 1966.