Вологоємність

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Склад ґрунту за 'об'ємом і масою, за фазами: повітря, вода, порожнини (пори, заповнені водою або повітрям).

Вологоємність — здатність речовини поглинати i утримувати певну кількість вологи, що виражається у вагових або об'ємних одиницях. Розрізняють вологоємність максимальну гігроскопічну, максимальну молекулярну, капілярну i повну.

Загальний опис[ред. | ред. код]

Максимальна гігроскопічна вологоємність є максимальною кількістю води, яку може сорбувати речовина з повітря за повного насичення його водяною парою; є величиною постійною для кожної породи.

Максимальна молекулярна вологоємність — вологість речовини, що відповідає максимальному вмісту в ній фізично зв'язаної води.

Вологоємність капілярна — вологість речовини, що відповідає заповненню водою капілярних порожнин.

Вологоємність повна — максимальна кількість води, що утримується речовиною за повного насичення її водою.

В практиці за вологоємністю гірські породи поділяються на:

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]