Володимирська єпархія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Володимирська єпархія
Кафедральний Успенський собор
Кафедральний Успенський собор
Основні дані
Церква Константинопольська православна церква
Заснована 9/10 століття
Прийняла унію 1596
Юрисдикція Волинь
Єпархіальний центр Володимир
Кафедральний собор Успенський собор
Титул правлячого
архієрея
єпископ Володимирський

Володимирська єпархія (до 988 року Лодомирська єпархія) — православна єпархія, утворена послідовниками святих Кирила та Мефодія ще до Хрещення Русі. У 992 році перейшла в підпорядкування Київської митрополії, певний час відносилася до Галицької митрополії. У 1596 році прийняла унію.

Історія

До Володимира

За свідченнями угорського літописця Нотарія сучасне місто Володимир-Волинський існувало вже у 884 році під назвою «Лодомир» («Ладомир»), «і дивувало своїми будовами й храмами іноземців». Цю тезу підтверджує й часте іменування Волинського князівства у офіційних документах як «Лодомерія». Існування у Володимирі-Волинському храмів мефодіївської доби підтвердили й знахідки археологічних розкопок в урочищі Федоровець поблизу Успенського собору, здійснених у 1886 році професорами Володимиром Антоновичем та Андріаном Праховим[1][2].

При розкопуванні східної стіни під фундаментами знайдено тринавну будівлю церкви, а під нею ще старшу споруду, фундамент якої не мав нічого спільного з тринавною церквою. Цей спідній фундамент зведено півколом (ротондовий тип), що продовжувався поза фундаментами тринавної церкви святого Дмитрія. Фундамент був складений з брил міцної скам'янілої крейди, його мулярська кладка вивітрилася, а відтак брили легко відокремлювалися одна від одної. Крім того, знайдено багато кахель, а у східній частині, де був вівтар, знайдено плескату квадратову кахлю з горельєфом чаші й літерами «І.М.Ц.І.» Відтак, можна зробити висновки, що в урочищі було дві церкви — церква святого Дмитрія 13 століття, про яку згадує Літопис Руський[3], та інша — з круглими фундаментами, зведена у 9-10 столітті, яка була резиденцією кількох єпископів мефодіївської та постмефодіївської доби.

Подібні ротондні храми були виявлено під час розкопок у Моравії — у Велеграді-на-Моравах, Вислоці-над-Нідою та інших містах колишньої Великоморавської держави.

Після Володимира

Після завоювання міста Володимиром Великим та перейменування його на «Володимир» єпископом сюди було поставлено ігумена Києво-Печерського монастиря Стефана І.

У 1160 році князь Мстислав Ізяславич побудував новий Храм Успіння Пресвятої Богородиці. Однак до 1495 року, коли при соборі було зведено єпископський замочок, резиденцією владик був Зимненський монастир.

З розповсюдженням християнства на західних теренах Русі з єпархії у 1137 році були виділені Перемишльська (згодом перенесена в Галич) і Угровська (згодом перенесена в Холм), у 1288 році — Луцька єпархія.

Володимир за князя Романа Мстиславича став столицею Галицько-Волинського князівства. У кафедральному соборі вінчалися і коронувалися на престол великі князі, підписувалися міждержавні і торгові договори, тут приймали почесних гостей, знаходили собі вічний спокій єпископи і князі володимирської землі.

З 1302 по 1332, з 1337 по 1347 та з 1371 по 1401 роки єпархія була в складі окремої Галицької митрополії Константинопольського патріархату[4].

Єпископ Володимирський і Берестейський Іпатій Потій був одним з головних ідеологів переходу Київської митрополії в підпорядкування папі Римському. Саме на території єпархії, в Бересті, у 1596 році було скликано собор, що уклав унію.

У 1620 році, проїжджаючи через Україну, Єрусалимський патріарх Феофан на прохання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного відновив ієрархію православної Київської митрополії. На єпископа Володимирського було висвячено Йосифа Курцевича-Коріятовича. Однак 15 липня 1921 поку польський король Сигізмунд III Ваза заборонив пускати Йосифа у Володимир. Деякий час єпископ жив у Дерманському монастирі, однак згодом емігрував у Московію.

Правлячі архієпеї

Згідно зі списком, поданим професором Олександром Цинкаловським[5], до Хрещення Русі у 988 році було п'ять єпископів Лодомерських:

  • Іоан
  • Антоній
  • Онуфрій
  • Гордій
  • Ілля

Єпископи Володимирські:

Див. також

Примітки

  1. Киевская Старина. 1887. т. XVII. с. 48
  2. Волинські єпархіальні відомості. 1886. ч.30. с.879-884
  3. Літопис Руський. Київ. 1989. с.14-45
  4. Павло Роберт Маґочій. Історія України. Київ 2007. с. 116. ISBN 996-7679-81-0
  5. Початок християнства на Волині. "Відомості", часопис митрополії УПЦ у діаспорі. №1 (301). Лондон січень 2000. с. 40-41