Володимирівка (Бахмутський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Володимирівка
Volodymyrivka art gerb.png Volodymyrivka art prapor.png
Герб Володимирівки Прапор Володимирівки
Країна Україна Україна
Область Донецька область
Район/міськрада Бахмутський район Бахмутський район
Рада/громада Володимирівська сільська рада
Код КОАТУУ 1420982001
Облікова картка Володимирівка 
Основні дані
Населення 1 121
Поштовий індекс 84560
Телефонний код +380 6274
Географічні дані
Географічні координати 48°39′56″ пн. ш. 38°11′31″ сх. д. / 48.66556° пн. ш. 38.19194° сх. д. / 48.66556; 38.19194Координати: 48°39′56″ пн. ш. 38°11′31″ сх. д. / 48.66556° пн. ш. 38.19194° сх. д. / 48.66556; 38.19194
Середня висота
над рівнем моря
103 м
Водойми р. Мокра Плотва
Відстань до
обласного центру
80,4 км
Місцева влада
Адреса ради 84560, Донецька обл., Бахмутський р-н, с-ще Володимирівка, вул. Гагаріна, 79, 6-24-16
Карта
Володимирівка is located in Україна
Володимирівка
Володимирівка
Володимирівка is located in Донецька область
Володимирівка
Володимирівка

Володи́мирівка — село (до 2011 року — селище) в Україні, Бахмутському районі Донецької області. Населення становить 1211 осіб. Орган місцевого самоврядування — Володимирівська сільська рада. Розташоване в районі бахмутських соляних промислів.

З історії[ред.ред. код]

Шахтарі соляних копалень у 1917 р. прихильно сприймають крах царату і проголошення Центральною Радою незалежної Української Народної Республіки. Так, у серпні 1917 року, шахтарі солешахти «Микола», що розташовувалася на території нинішнього селища Володимирівка, збирають віче, на якому розглядають питання: про приєднання Бахмутського повіту і Катеринославської губернії в цілому до Української Народної Республіки; про передачу земель Бахмутського повіту в Український національний фонд; про українізацію службовців і українського війська. З місцевих питань приймається рішення про виділення коштів на відкриття при правлінні шахти української читальні імені Т. Г. Шевченка.

За ініціативи шахтарів В. Г. Чумаченка, С. П. Маслака, М. О. Чернишова і В. К. Ворони при цій шахті будується клуб (1922 рік) імені Т. Г. Шевченка. Перші шевченківські заходи в цьому клубі провела місцева вчителька О. О. Попенко.

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, вчиненого урядом СРСР у 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв — 26 людей[1].

Символіка[ред.ред. код]

Герб[ред.ред. код]

Відношення сторін герба 4:5. У нижній частині герба розстеляється жовто-блакитна стрічка, що символізує приналежність до України. На ній присутній напис — «Володимирська територіальна громада». Вище знаходиться композиція, в центрі якої розташований соняшник і два пшеничних колоски (символізують основний вид господарської діяльності). Соняшник має 12 пелюсток — символ 12 апостолів, 33 зерна на колосках — вік Ісуса Христа. 3 листочки у соняшника — символ святої Трійці.

Фон центру герба асоціюється з кольорами прапора України. У центрі зображено поле, та працюючий на ньому трактор (символ працьовитості жителів). Праворуч — 3 ялинки — гордість села — насадження кримської сосни. У лівому верхньому куті герба — сонце, яке освітлює шлях у майбутнє, трудові перемоги жителів села. Завершує композицію білий голуб, символ миру і святого Духа. Він тримає гілку калини та дві гілки верби (калина — символ українського волелюбності, верба — релігійний символ, який є оберегом).

Прапор[ред.ред. код]

Прапор являє собою прямокутне полотнище (співвідношення ширини до довжини 2:3). В основі кольорів прапора лежить єднання з прапором України, де жовто-блакитні кольори розділяються хвилястою лінією синього кольору з сімома хвилями, які символізують річку Мокра Плотва, що протікає по території громади.

Над зігнутою вниз середньою хвилею річки зображено сонце, яке сходить. Це символізує відродження села, а хвиля, вигнута вниз символізує підкову (чашу), яка наповнюється енергією сонця.

По нижньому краю прапора проходять три смуги:

  • Білий колір — природні копалини (сіль і поклади гіпсу);
  • Чорний колір символізує родючість ґрунту і приналежність до Донбаського регіону;
  • Зелений колір — сама природа і її багатства.

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]