Арлов Уладзімєр Аляксєєвич

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Уладзімєр Арлов
Уладзімер Арлоў
Ім'я при народженні Володимир Олексійович Орлов
Уладзімір Аляксеевіч Арлоў
Народився 25 серпня 1953(1953-08-25) (70 років)
Полоцьк,
БРСР
(СРСР)
Громадянство Білорусь Білорусь
Національність білорус
Діяльність прозаїк, поет, есеїст
Alma mater Історичний факультет БДУ
Заклад Мастацкая літаратура
Мова творів білоруська, російська
Роки активності з 1973
Жанр історична проза, історична публіцистика, вірші
Членство Спілка білоруських письменників, Білоруський ПЕН-центр і Білоруський народний фронт «Відродження»
Партія Білоруський народний фронт
Автограф
Нагороди
Сайт: arlou.by

CMNS: Арлов Уладзімєр Аляксєєвич у Вікісховищі

Уладзі́мєр Аляксє́євич Арло́в[1][2] (біл. Уладзіме́р Аляксе́евіч Арло́ў; *25 серпня 1953, Полоцьк) — білоруський історик, есеїст, поет, віцепрезидент Білоруського ПЕН-клубу.

Біографія[ред. | ред. код]

1975 року закінчив історичний факультет Білоруського державного університету, після чого працював викладачем історії у Новополоцьку (1975—1976), кореспондентом, заступником редактора міської газети «Хімік» (1976—1988). У 1988—97 роках був редактором видавництва «Мастацкая літаратура». З 1986 року є членом ради Союзу Білоруських Письменників. Також входить до редколегій часописів «Спадчына», «Калосьсе», «Крыніца». З 1988 року є членом БНФ, 1989 року вийшов із КПРС. З 1992 року його двічі обирали до Сойму БНФ.

Живе в Мінську. Греко-католик. Одружений, діти — Роман (учасник гурту J:МОРС) та Богдан.

Творчість[ред. | ред. код]

Вперше його вірші з'явилися у студентських самвидавних часописах «Блакітны ліхтар» (Новополоцьк, 1973), «Мілавіца» (Мінськ, 1976). Втім Арлов став відомим завдяки прозовим творам, зокрема історичної тематики. На сьогодні є автором 20 книг прози, поезії, історичних нарисів. Його твори було перекладено більш як 20 мовами (зокрема українською, польською, литовською, естонською, румунською, латиською, грузинською, чеською та словацькою)

Автор сценаріїв науководокументальних фільмів «Євросинія Полоцька» (Ефрасіньня Полацкая), «Полоцькі лабіринти» (Полацкія лабірынты), «Симеон Полоцький» (Сімяон Полацкі)

Бібліографія[ред. | ред. код]

Українські переклади[ред. | ред. код]

Нагороди[ред. | ред. код]

  • 1986 — премія Ленінського комсомолу Білорусі
  • 1991 — медаль Франциска Скорини («за внесок у опрацювання теми історичного минулого Білорусі в літературі»)
  • 1993 — видавнича премія імені Уладзіміра Караткєвіча
  • 1996 — літературна премія імені Францішека Багушевіча Білоруського ПЕН-центру
  • 1998 — Премія Товариства вільних літераторів Гліняны Вялес за збірку есеїв «Сонечко з П'ятої авеню» («Божая кароўка зь Пятай авэню»)
  • 2010 — «Європейський поет свободи» за книгу віршів «Пором через Ла-Манш» («Паром праз Ла-Манш»)

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Арлов Уладзімєр. Видавництво Старого Лева. Архів оригіналу за 31 січня 2022. Процитовано 2 липня 2021. 
  2. § 144. Слов'янські прізвища та імена. Український правопис, 2019