Хавкін Володимир Аронович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Хавкін.
Хавкін Володимир Аронович
англ. Waldemar Haffkine
рос. Владимир Аронович Хавкин
Народився 15 (27) березня 1860[1]
Одеса, Російська імперія або Бердянськ[2]
Помер 25 жовтня 1930(1930-10-25)[1][3] (70 років)
Лозанна, Швейцарія
Країна  Російська імперія[4]
 Франція
Національність єврей
Діяльність лікар-імунолог, лікар, ботанік, бактеріолог, мікробіолог
Alma mater ОНУ ім. І. І. Мечникова
Галузь мікробіологія, біохімія, бактеріологія[2], протозоологія[2] і тропічна медицина[2]
Заклад Лозанський університет
Інститут Пастера
Вчителі Moritz Schiffd і Мечников Ілля Ілліч
Нагороди
CMNS: Хавкін Володимир Аронович у Вікісховищі

Ха́вкін Володи́мир Аро́нович (автентичне ім'я Валдемар Мордехай Волф Хавкін; 15 березня 1860, Одеса — 26 жовтня 1930, Лозанна) — український, французький, швейцарський та індійський бактеріолог єврейського походження. Творець перших вакцин проти чуми та холери.[5]

Життєпис[ред. | ред. код]

Навчався в Одеському університеті (нині — Одеський національний університет імені І. І. Мечникова), звідки був відрахований за участь у політичній організації «Народна воля».

Працював у лабораторії Іллі Мечникова спочатку в Одесі, а пізніше в Парижі. У Франції винайшов протихолерну вакцину. Уряд царської Росії відмовився застосовувати винахід політичного противника російської імперії. Після відмови використовувати протихолерну вакцинацію в низці країн Європи, Володимир Хавкін з 1896 року працював в Індії, де створив першу в історії вакцину проти чуми. Зусилля науковця знайшли підтримку в уряду Великої Британії. Досліди з винайденими вакцинами Хавкін найчастіше проводив на власному організмі. В Індії було вакциновано понад 4 мільйонів людей. Хавкін був призначений головним бактеріологом країни та директором Бомбейської протичумної лабораторії (Мумбаї). Пізніше ця лабораторія була перетворена на інститут Хафкіна (Haffkine Institute[en]).

Володимир Хавкін обраний почесним членом багатьох наукових товариств та академій країн Європи й Азії. За рік до смерті він заповів власні кошти (500 тисяч доларів США) на створення фонду заохочення молодих наукових талантів, який існує й досі.

В Ізраїлі комітет пам'яті Хавкіна організував урочисту посадку 1000 дерев у відомому лісі миру імені Кеннеді, де нині розташований меморіальний гай Володимира Хавкіна.

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

На честь Володимира Хавкіна названі вулиці в Одесі та Бердянську (у 2016 році вулиця Фрунзе в цьому місті перейменована на вулицю Володимира Хавкіна).

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ а б в г Czech National Authority Database
  3. ↑ Who Named It?
  4. ↑ http://blogs.rediff.com/wordscape/2011/01/04/haffkine-institute/
  5. ↑ Тишкевич, Марися (15 березня 2023). Володимир Хавкін – винахідник вакцин проти чуми та холери. Український інтерес. Процитовано 24 травня 2023.
  6. ↑ Mary Kingsley Medal. LSTM (англ.). Архів оригіналу за 3 червня 2021. Процитовано 29 червня 2021.

Література[ред. | ред. код]

  • Віталій Абліцов «Галактика Україна». Українська діаспора: видатні постаті" — К.: КИТ, 2007. — 436 с.
  • «Імена твої, Україно» [Архівовано 25 квітня 2012 у Wayback Machine.] — Іван Корсак, Луцьк: ПВД «Твердиня», 2007 ст. 94-102
  • Joël Hanhart. ["Haffkine, une esquisse: biographie intellectuelle et analytique de Waldemar Mordekhaï Haffkine"], [Thèse de médecine] (2 vol.), 2013, Université de Lausanne. (фр.)
  • Joël Hanhart, Waldemar Mordekhaï Haffkine (1860—1930). Biographie intellectuelle, Paris, Honoré Champion, 2016 (фр.)

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Література та бібліографія
Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Хавкін_Володимир_Аронович&oldid=41686861