Ворошилов Володимир Якович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Володимир Ворошилов)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ворошилов Володимир Якович
Ім'я при народженні Калманович Володимир Якович
Народився 18 грудня 1930(1930-12-18)
Сімферополь, Крим
Помер 10 березня 2001(2001-03-10) (70 років)
Москва, Передєлкіно
Поховання
Громадянство СРСР
Місце проживання Москва
Діяльність режисура, театр,телебачення
Володіє мовами російська
IMDb nm4770278
Сторінка в Інтернеті chgk.tvigra.ru/personal/?voroshilov


Володимир Якович Ворошилов (справжнє прізвище Калманович[1], 18 грудня 1930, Сімферополь — 10 березня 2001, Передєлкіно, Московська область) — автор, режисер і ведучий передачі «Що? Де? Коли?» Академік Російської академії телебачення. З 1989 року  — президент Міжнародної асоціації клубів «Що? Де? Коли?».

Коротка біографія[ред. | ред. код]

Народився 18 грудня 1930 в Сімферополі в сім'ї відповідального міністерського працівника Якова Давидовича Колмановича і його дружини Віри Борисівни (1910 — 2002), що займалася надомним пошиттям одягу. В 1943 році родина з евакуації переїхала до Москви.

Навчався в Московській художній школі для обдарованих дітей, потім в Академії мистецтв Естонської РСР (факультет живопису). Надалі навчався в Школі-студії МХАТу (постановочний факультет) та на Вищих режисерських курсах.

В 1954 року його за розподілом відправили на рік до Німеччини художником у театр групи радянських військ.

В 1955  — 1965 роках був художником-постановником МХАТу, Малого театру, Театру оперети. Працював режисером у театрі «Сучасник» і в Театрі на Таганці.

Телебачення[ред. | ред. код]

В 1966 Володимира Ворошилова запросили на телебачення, де він знімав документальні та науково-пізнавальні фільми.

1968 року з'явився перший великий проект «Аукціон» — перша ігрова передача Центрального телебачення в прямому ефірі. В ефір вийшло шість випусків. Програма була знята з ефіру радянською цензурою, а Ворошилова перевели до розряду позаштатних працівників і він надовго став персоною нон-грата. У перші роки існування передачі «Що? Де? Коли?» у титрах навіть не вказувалося його прізвище.

Пам'ятник на могилі В. Я. Ворошилова на Ваганьковському кладовищі

З 1970 по 1972 працював над програмою «Нумо, хлопці!».

4 вересня 1975 року в ефір вийшов перший випуск гри «Що? Де? Коли?».

В 1989 вийшла телегра Брейн-ринг, де Ворошилов вів перші випуски, однак через зайнятість пішов звідти.

В 1994 Володимир Ворошилов став академіком Російської Академії телевізійних мистецтв.

В 1997 Академія відзначила його званням лауреата і премією «ТЕФІ» за програму «Що? Де? Коли?».

30 грудня 2000 Ворошилов провів свою останню гру в ефірі.

10 березня 2001 на 25-річний ювілей «Що? Де? Коли?» Володимир Якович помер. Смерть прийшла через серцевий напад близько п'ятої вечора на дачі в підмосковному Передєлкіно. Подальше її проведення він заповідав своєму прийомному синові Борисові Крюку.

В 2001 був посмертно удостоєний премії «ТЕФІ» в номінації «За особистий внесок у розвиток вітчизняного телебачення».

В 2003 у на могилі В. Я. Ворошилова на Ваганьковському кладовищі в Москві встановлено символічний пам'ятник — куб на секторі із чорного відполірованого граніту, що символізує чорний ящик. Автор надгробку - архітектор Микита Шангін, що був теж учасником інтелектуальної гри «Що? Де? Коли?». (Микита Шангін - автор Державного російського меморіального комплексу «Катинь», Смоленська обл., також брав участь у реставрації Большого театру, історичної забудови в Замоскворіччі, створив Державний центр сучасного мистецтва, його будівлю в Москві у 1999-2002 рр.).

Родичі[ред. | ред. код]

Офіційно був одружений чотири рази.

Остання дружина Володимира Ворошилова — Наталія Стеценко, генеральний продюсер його популярної програми.

Прийомний син — Борис Крюк (син Наталії Стеценко).

Дочка — Ворошилова Наталія (дочка Наталії Климової).

Книги та публікації[ред. | ред. код]

  • «Феномен гри» (1982);
  • «Загадки театрального режисера»;
  • Ряд статей про телебачення.

Роботи на телебаченні[ред. | ред. код]

  • «Сріблястий грибний дощ»
  • «Листи 41-го року»
  • «Розповіді про телебачення»
  • «Іграшки»
  • «Аукціон» (1968)
  • «Нумо, хлопці!» (1970)
  • "Що? Де? Коли? "(1975)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Борис Бернштейн «Дальня розминка», Мигдаль Times № 47

Посилання[ред. | ред. код]