Володимир Жилка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Володимир Жилка
Уладзімер Жылка
Uladzimier Žylka — Уладзімер Жылка.jpg
Псевдо Вал.Жыл.; Вл.Ж.; І.Жылка; Макашэвіч; Л.Макашэвіч; У.Ж.; Ул.Ж.
Народився 27 травня 1900(1900-05-27)
с. Макаші, Новогрудський повіт, Російська імперія, нині - Несвіжський район Мінської області, Білорусь
Помер 1 березня 1933(1933-03-01) (32 роки)
Уржум, Кіровська область, Російська федерація
·туберкульоз
Поховання Уржум
Громадянство Білорусь
Національність білорус
Діяльність Поет, перекладач, публіцист, літературний критик
Alma mater Празький університет
Мова творів білоруська
Роки активності 19181933
Жанр поезія
Батько Адам Жилка
Мати Тетяна Романенко
Сайт: knihi.com/Uladzimir_Zylka/

Володимир Жилка у Вікісховищі?

Володимир Жилка (27 травня 1900, с. Макаші, Новогрудський повіт, Російська імперія, нині - Несвіжський район Мінської області, Білорусь1 березня 1933 Уржум, Кіровська область, Російська федерація) — білоруський поет, перекладач, публіцист, літературний критик.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 27 травня 1900 у селі Макаші в селянській родині Адама Жилки і Тетяни Романенко. Першу освіту здобув у Городейській церковно-приходській школі, потім в Мирському міському училищі (1914). У 19161917 з родиною знаходився в якості біженця в Тульській губернії. До 1917 навчався в Богородицькому агрономічному училищі і до кінця року разом з батьком повернувся в Мінськ. Після повернення став членом клубу «Беларуская хатка» і познайомився з головою Білоруського театрального товариства Ш. Ядвігіним. У 1918-1919 працював агрономом в державному маєтку під Мінськом.

Літературне об’єднання «Ўзвышша». Володимир Жилка третій праворуч удругому ряду. Мінськ. 1929 р.

У 1920, захворівши на туберкульоз, виїхав до батьківської рідні в с. Клетище (Столбцовського району), а потім — до материних родичів в с. Підлісся (того ж району). Після Ризького миру виявився в Польщі, де зблизився з повстанцями, які діяли на Несвіжчині. Писав для підпілля листівки, відозви, вірші, встановив зв'язки з білоруським прогресивним друком у Вільнюсі — газетами «Беларускія ведамасьці» і «Наша думка», які видавав Максим Гарецький. Подружився з лідерами Білоруської революційної організації Л. Родевичем, братами І. та А. Кончевськими. Брав участь в підготовці легальних видань БРО — газет «Наша будучыня» і «Новае жыцьцё». Працював у Вільнюсі в Білоруському книжковому магазині, підтримував театральну майстерню при Віленській білоруській гімназії.

Влітку 1922 року, щоб уникнути переслідувань і призову в армію генерала Желіговського виїхав до Прибалтики. Деякий час лікувався в литовському санаторії Бірштонас, а восени того ж року переїхав до Латвії, де навчався в Білоруській гімназії в Даугавпілсі . Швидко нелегально повернувся до Вільнюса, де допомагав Л. Родевичу в журналістській роботі.

За рекомендацією Л. Родевича в лютому 1923 виїхав у Празький університет стипендіатом чехословацького уряду, навчався на філологічному відділенні філософського факультету. У роки навчання був одним з ініціаторів створення Організації білоруського прогресивного студентства, брав участь у виданні органу цієї організації — журналу «Перавясла». Тут в 1923 опублікував свій програмний твір в руслі прогресивної ідеології студентського руху — «У справе ацэнкі беалрускага адраджэньня».

У 1924 обраний делегатом на європейський з'їзд студентів у Варшаві, де домігся прийому білоруського студентського земляцтва Чехословаччини в члени цієї організації. У 1926 як редактор журналу «Прамень» поїхав до Мінська, щоби взяти участь у науковій конференції з реформи білоруського правопису. Незабаром прийняв радянське громадянство і залишився працювати в газеті «Зьвязда». Входив у літературне об'єднання «Маладняк», звідки пішов у 1927 році і став членом другого об'єднання Ўзвышша. У 1928 перейшов на роботу в Мінський музичний технікум. Подружився з музикознавцем Юліаном Дрейзином, допоміг перекласти на білоруську мову і поставити силами студентів оперу «Фауст». Працював перекладачем Білоруського державного кіно.

19 липня 1930 заарештований під Мінськом ГПУ Білорусі у справі «Спілки визволення Білорусі». Під час обшуку на квартирі у нього забрали 27 книг, багато листів і рукописів [1]. Не визнав себе винним. Ухвалою колегії ОГПУ від 10 квітня 1931 засуджений на 5 років заслання, яке відбував в Уржумі Кіровської області. Жив у родині І. і Є. Деранкових, був викладачем літератури в медичному технікумі, за сумісництвом — заступником директора з господарської роботи. Помер від туберкульозу. Похований на місцевому кладовищі. Хотів бути похованим у Вільнюсі, місті, яке дуже любив. Реабілітований 19 вересня 1960 Судовою колегією Верховного суду Білорусі.

Творчість[ред. | ред. код]

Творчість В. Жилки яскраво відображає світоглядну еволюцію прогресивної інтелігенції, ідеологічного авангарду національно-визвольного руху Західної Білорусі 1920-х років. Як творець він відновлював традиції європейського романтизму (переклади з Г. Ібсена, А. Міцкевича, Ш. Бодлера), використовував досягнення авангардистської поезії Чехославачини і Польщі (І. Волькер, Б. Есенський), позитивно оцінював досвід поетів В. Дубовки і Я. Пушчі. Від романтиків і неоромантиків перейняв і осмислював у контексті білоруського визвольного руху ідею про силу краси («Да Пэрсі Шэлі», «Няма збавеньня», «Твае блакітнасьці нязьменны» і інш.)

Друкуватися почав у 1920. У Вільнюсі вийшли окремими виданнями поема «Уяўленьне» (1923) і збірка віршів «На ростані» (1924). У Мінську були видані збірки «З палёў Заходняй Беларусі» (1927), «Вершы» (1970), «Пожні» (вірші, переклади, критичні статті, 1986).

Переклав «Слова пра Якуба Шэлю» Б. Ясенського (1932), а також окремі твори А. Міцкевича, Г. Ібсена, Ш. Бодлера, І. Волькера та інш.

Літаратура[ред. | ред. код]

  • Калеснік У. Ветразі Адысея / Сямёнава А. I.. — Менск: Мастацкая літаратура, 1977. — 315 с. — 2000 ас.
  • Калесьнік, У. А. Жылка Уладзімір // Беларускія пісьменнікі: Біябібліягр. слоўн. У 6 т. Т. 2. Верабей — Іваноў / Ін-т літ. імя Я. Купалы АН Рэспублікі Беларусь Беларус. Энцыкл.; Пад рэд. А. В. Мальдзіса; Рэдкал.: І. Э. Багдановіч і інш. — Мн.: БелЭн, 1993. — С. 464—467. — 541 с. ISBN 5-85700-075-0
  • Уладзімір Жылка // Беларускія пісьменнікі (1917—1990): Даведнік; Склад. А.К. Гардзіцкі. Нав.рэд. А.Л. Верабей. — Мн.: Мастацкая літаратура, 1994. — 653 с.: іл. ISBN 5-340-00709-X.

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Маракоў Л.У. Рэпрэсаваныя літаратары, навукоўцы, работнікі асветы, грамадскія і культурныя дзеячы Беларусі, 1794—1991. Энц. даведнік. У 10 т. Т. 1. — Мн:, 2003. ISBN 985-6374-04-9.