Охримович Володимир Юліанович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Володимир Охримович)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Охримович Володимир Юліанович
Охримович Володимир Юліанович.jpg
Народився 27 травня 1870(1870-05-27)
Велдіж, Долинський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина Австро-Угорщина
Помер 1931(1931)
Львів, Польща Польська республіка
Громадянство
(підданство)
ЗУНР ЗУНРПольща ПольщаАвстро-Угорщина Австро-Угорщина
Діяльність журналіст, політик
Alma mater Львівський національний університет імені Івана Франка
Науковий ступінь доктор юридичних наук[d]
Заклад Петербурзька академія наук
Посада член Палати Цислейтанії[d]
Брати, сестри  • Залізняк-Охримович Олена Юліанівна

Володи́мир Юліа́нович Охримо́вич (27 травня 1870(18700527), Велдіж, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина, нині: Шевченкове, село Долинського району Івано-Франківської області — 1931, Львів) — галицький громадсько-політичний діяч, учений, журналіст, правник. З 1899 року дійсний член НТШ і голова його Статистичної комісії, член-кореспондент Петербурзької АН, професор права та декан Правничого факультету Українською таємного університету у Львові (1920—1925).

Життєпис[ред. | ред. код]

Діяч Української радикальної партії, один із засновників Української національно-демократичної партії, співробітник журналів «Народ» (1890) і «Життя і Слово» (1895).

З 1902 року довший час був головним редактором газети «Дїло».

На початку 1903 року переїхав у Заліщики, де відкрив адвокатську канцелярію.

У 1907—1908 — посол до австрійського Райхсрату, де користувався загальною пошаною як українців, так і польських освічених кіл.

Після приходу російських військ до Галичини у 1914 вивезений у 1915—1917 рр. як заручник у Сибір, де перейшов еволюцію свого філософського світогляду. Написав у 1917 році брошуру «Як я навернувся до Бога. Прилюдна сповідь.»

З 1918 року делегат Української Національної Ради ЗУНР, з 1923 p. — голова Народної трудової партії, з 1925 — в УНДО.

В його оселі були гостями Соломія Крушельницька, Василь Стефаник, Михайло Павлик, Іван Франко.

Автор багатьох цінних праць українською та російською мовами з статистики, етнології, етнографії, мовознавства та антропоніміки, надрукованих в записках НТШ та інших наукових виданнях. У двох своїх статистичних розвідках довів, що території Галичини і Буковини є українськими.

Праці[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]