Іконников Володимир Степанович

Іконников Володимир Степанович
Володимир Іконников Володимир Іконников
Народився	9 (21) грудня 1841 Київ, Російська імперія
Помер	26 листопада 1923(1923-11-26) (81 рік) Київ, СРСР
Поховання	Щекавицьке кладовище
Країна	УНР →  СРСР
Підданство	Російська імперія
Діяльність	історик, професор
Alma mater	Університет Св. Володимира
Галузь	історія, педагогіка
Заклад	КНУ імені Тараса Шевченка Імператорський університет Святого Володимира
Вчене звання	професор, декан
Науковий ступінь	доктор наук, академік
Членство	НАН України Петербурзька академія наук
Відомий завдяки:	праці з історії, засновник Історичного товариства Нестора-Літописця
У шлюбі з	Родзевич Ганна Леопольдівна
Діти	Ольга
Нагороди	Орден Святого Володимира 4 ступеня 4-го ст. Орден Святої Анни 2 ступеня 2-го ст. Орден Святого Станіслава 4 ступеня 4-го ст.
Іконников Володимир Степанович у Вікісховищі

Іко́нников Володи́мир Степа́нович (інколи — Іконніков; 9 [21] грудня 1841(18411221), Київ, Російська імперія — 26 листопада 1923, Київ, УСРР, СРСР) — український історик та педагог, професор, у 1877–1880 та у 1883–1887 роках — декан історико-філологічного факультету Київського імператорського університету Св. Володимира. У 1881–1883 роках — член Ради Колегії Павла Ґалаґана, член Київського товариства старожитностей і мистецтв, товариш Ради голів Київського товариства охорони пам'ятників старовини та мистецтва. Рідний брат Київського губернського архітектора Михайла Іконникова. Чоловік Анни Леопольдівни Іконникової.

Біографія

Походив з дворян Київської губернії. Виховувався в Володимирському Київському кадетському корпусі і по його закінченні в 1861 році, витримавши додатковий іспит, вступив на історико-філологічний факультет Київського імператорського університету Св. Володимира. Після завершення навчання в університеті, в 1865 році був залишений для підготовки до професорського звання.

У 1867 році захистив дисертацію «Максим Грек. Історико-літературне дослідження» (рос. Максим Грек. Историко-литературное исследование, Київ, 1865—1866 роки) і отримав ступінь магістра російської історії. У наступному році був обраний на доцента.

У 1869 році Іконников захистив в Новоросійському університеті дисертацію на ступінь доктора на тему «Досвід дослідження про культурне значення Візантії в російській історії» (рос. Опыт исследования о культурном значении Византии в русской истории, Київ, 1869 рік) і зайняв кафедру російської історії в Києві.

Був одним із засновників Історичного товариства Нестора-Літописця, у 1874–1877 та у 1893–1895 роках — був головою Київського товариства Нестора-Літописця. У 1918–1921 роках — голова Комісії для розбору давніх актів.

Від 1893 року — член-кореспондент, з 1914 року — ординарний академік Імператорської Санкт-Петербурзької академії наук у відділенні російської мови та словесності.

З 1921 року — обраний на академіка Української Академії наук, де очолював Комісію для видавання пам'яток новітнього письменства та Археографічну комісію. Науковий доробок вченого становить понад 700 праць з історії, джерелознавства та археографії. Автор книги «Досвід російської історіографії» (Т. 1 — 2, 1891—1908, Т. 3 не був опублікований, рукопис зберігається у Національній бібліотеці України імені В. І. Вернадського).

Похований на Щекавицькому кладовищі у Києві.

Нагороди

Нагороджений орденами

• св. Володимира 4-го ступеня,
• св. Анни 2-го ступеня,
• св. Станіслава 4-го ступеня.

Праці

Серед праць вченого найбільш виділяються: «Скептична школа в російській історіографії» (Київ, 1871 р.), «Граф Н. С. Мордвінов. Історична монографія» (СПб., 1873 р.) і «Досвід російської історіографії» (т. I, у двох книгах, Київ, 1892 р.) — капітальний бібліографічний посібник.

• Скептическая школа в русской историографии и ея противники [Архівовано 24 березня 2016 у Wayback Machine.]. — Киев, 1871. (рос.)
• Граф Н. С. Мордвинов: историческая монография [Архівовано 28 березня 2016 у Wayback Machine.]. — Санкт-Петербург, 1873. (рос.)
• Опыт русской историографии. Том 1, книга 1 [Архівовано 23 березня 2016 у Wayback Machine.]. — Киев, 1891. (рос.)
• Опыт русской историографии. Том 1, книга 2 [Архівовано 26 березня 2016 у Wayback Machine.]. — Киев, 1892. (рос.)
• Опыт русской историографии. Том 2, книга 1 [Архівовано 25 березня 2016 у Wayback Machine.]. — Киев, 1908. (рос.)
• Опыт русской историографии. Том 2, книга 2 [Архівовано 26 березня 2016 у Wayback Machine.]. — Киев, 1908. (рос.)
• Русская женщина накануне реформы Петра Великого и после неё [Архівовано 26 березня 2016 у Wayback Machine.]. — Киев, 1874. (рос.)
• Историческое описание Екатеринбургского Новотихвинского первоклассного девичьего монастыря [Архівовано 24 березня 2016 у Wayback Machine.]. — Санкт-Петербург, 1875. (рос.)
• Время Екатерины второй: специальный курс, составленный по лекциям В. С. Иконникова. Выпуск 1 [Архівовано 22 березня 2016 у Wayback Machine.]. — Киев, 1881. (рос.)
• Время Екатерины второй: специальный курс, составленный по лекциям В. С. Иконникова. Выпуск 2 [Архівовано 25 березня 2016 у Wayback Machine.]. — Киев, 1881. (рос.)
• Время Екатерины второй: специальный курс, составленный по лекциям В. С. Иконникова. Выпуск 3 [Архівовано 30 березня 2016 у Wayback Machine.]. — Киев, 1882. (рос.)
• Время Екатерины второй: специальный курс, составленный по лекциям В. С. Иконникова. Выпуск 4 [Архівовано 26 березня 2016 у Wayback Machine.]. — Киев, 1882. (рос.)
• Губернские ученые архивные комиссии: 1884—1890 [Архівовано 22 березня 2016 у Wayback Machine.]. — Киев, 1892. (рос.)
• Значение царствования Екатерины II-й [Архівовано 26 березня 2016 у Wayback Machine.]. — Киев, 1897. (рос.)
• Август Людвиг Шлецер: Ист.-биогр. очерк [Архівовано 26 березня 2016 у Wayback Machine.]. — Киев, 1911. (рос.)

Посилання

• Іконников [Архівовано 18 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998. — Т. 2 : Д — Й. — 744 с. — ISBN 966-7492-00-8.
• Персональна сторінка Владимира Степановича Иконникова на офіційному сайті РАН (рос.)
• Сайт «Майдан» [Архівовано 12 березня 2007 у Wayback Machine.]
• Vladimir Ikonnikov — книги В. Іконникова в Інтернет-архіві
• «Иконников Владимир Степанович» / Историческая справка [Архівовано 16 квітня 2016 у Wayback Machine.], сайт «Архивы Российской академии наук» (рос.)
• Иконников В. С., Опыт русской историографии [Архівовано 13 листопада 2011 у Wayback Machine.]: В 2 т. — Киев: Тип. Императорского Университета св. Владимира, 1891—1908., сайт «Руниверс» (рос.)

Джерела та література

• І. Н. Войцехівська. Іконников Володимир Степанович [Архівовано 8 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — С. 439. — 672 с. : іл. — ISBN 966-00-0610-1.
• І. Н. Войцехівська. Іконников Володимир Степанович [Архівовано 9 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2023. — ISBN 966-02-2074-X.
• Малий словник історії України / відпов. ред. В. А. Смолій. — К. : Либідь, 1997. — 464 с. — ISBN 5-325-00781-5.
• Войцехівська І. Н. Академік Володимир Іконников: життєпис та бібліографія. — К., 1998. — 130 c. — ISBN 966-7250-03-2.
• Войцехівська І. Н. Володимир Іконников. Джерелознавчі студії. — К., 1999. — 360 c. — ISBN 966-02-1199-6.
• Иконников, Владимир Степанович // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. — Т. XIIa. — С. 899. (рос. дореф.)
• Иконников Владимир Степанович // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)
• Старовойт С. Епістолярна спадщина як джерело до вивчення історії організації видавничої діяльності ВУАН. Наукові праці Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського. Випуск 7. Київ, 2001. С. 208-212.