Карабут Володимир Федосійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Володимир Федосійович Карабут (*5 травня 1939, Бистрик, Сумська область, УРСР, СРСР — †10 травня 1999, Київ, Україна) — український, європейський і російський, радянський філософ і поет, "поет безпритульний" за виразом Юрка Гудзя, нащадок корінних козацько-християнських родів Слобожанщини, людей Бога-Христа і Його Вічного Війська з діда-прадіда. Знайомий українського поета і філософа Юрія Гудзя, вбитого за невідомих обставин. Так само як і він досить жостко критикував діяльність Спілки Письменників України і її представників сучасної йому епохи, в т.ч. у своїх віршах[1], був знайомим відомих на Україні поетів, художників, філософів, суспільних діячів і кінорежисерів, серед яких Юрій Гудзь, Валерій Кучеренко, Олександр Балагура, які неодноразово відмічали його творчі здібності і поетичний талант і зберегли деякі з його віршів[2]. Під впливом творчості і спогадів про Володимира Карабута і їх спільного друга Олександра Кизему при участі його друзів Олександра Балагури і Валерій Кучеренка був знятий україно-французький фільм "Крила метелика", який отримав приз на кінофестивалі «Молодість» в 2008 році[3]., назва якого була обрана під впливом вірша Володимира Карабута. Помер у лікарні після побиття, коли будучи напідпитку вступився за беззахисну людину. За однією з версій побиття було спеціально спровоковане "впливовими" людьми, яким Володимир "перейшов дорогу", але справа про побиття не розслідувалася (була закрита на прохання рідних), винуватців і замовників покарано не було.

Сім'я і походження[ред.ред. код]

Народився у селі Бистрик, Сумської області, Кролевецького району в сільській православній сім'ї вчителів, нащадків місцевих козацько-християнських родів Слобожанщини. По батькові представник старовинного козацько-християнського роду Карабутів, представники якого займали навіть деякі старшинські посади у місцевих військових формуваннях періоду Гетьманщини і Російської імперії, одним з представників цього роду був зокрема полковник Острогозького слобідського козацького полку Герасим Карабут.

Батько Федосій Пилипович Карабут — заслужений вчитель, багато років був директором школи у селі Дубовичі Кролевецького району, відомий краєзнавець[4]. Мати - вчителька.

Був двічі одружений. Є син від першого шлюбу. У другому шлюбі був одружений з двоюрідною сестрою відомого київського і українського художника, філософа і дивака Федора Тетянича, з яким деякий період доволі близько спілкувався.

Життєпис і світогляд[ред.ред. код]

Народився в селі Бистрик, Сумської області, Кролевецький район. Випускник факультету філософії Київського Університету, кандидат філософських наук, працював викладачем на кафедрі філософії. Працював вчителем у Глухові, викладав в університеті в Чернівцях, був на той час наймолодшим (23 роки) викладачем вищої школи в Україні, потім в педінституті (ім. Горького) в Києві, в Київському Університеті, в Театральному інституті, працював в Інституті літератури. Завдяки характеру роботи мав можливість спілкуватися з багатьма відомими і впливовими людьми тогочасного українського суспільства.

Розпад СРСР і погіршення загальної ситуації у суспільстві, занепад культурного і світського життя, ріст злочинності і беззаконня, який понівечив чимало людських доль — все це боляче зачепило душу викладача, поета і філософа, сильно вплинуло на його життя, штовхнуло на пошуки правди і справедливості. Деякий час перебував у психлікарні (типова ситуація боротьби з інакомислячими в тогочасному радянському суспільстві). Змушений був залишити роботу, піти із сім'ї, покинувши дружину і сина і заробляти на життя випадковими заробітками. У зв'язку з тим, що мав суперечливий і в деяких випадках конфліктний характер, це поглибило життєву драму. Ходив в солдатській шинелі та кирзових чоботах; доводилося займати у друзів і знайомих гроші на хліб. В цей період свого життя спілкувався, даруючи свої поезії, як з відомими поетами, художниками, журналістами, так і з людьми, відкинутими суспільством. Створив великий поетичний доробок, але на жаль, враховуючи тогочасні умови літературного життя більшість поезій Володимира Карабута так і не були опубліковані.

За відгуками друзів-спеціалістів у своїх поезіях Володимир Карабут поєднував літературні традиції європейського сонету, японського хокку а також українських народних пісень, народно-декоративного мистецтва України. Поезія Володимира Карабута це філософія українського і світового життя.

Володимир Федосійович трагічно загинув на травня 4 травня 1999 року напередодні свого 60-річчя у місті Києві, коли в кафе вступився за беззахисну людину, через що його жорстоко побили. Помер Володимир Федосійович у лікарні, 10 травня 1999 року у присутності своєї другої дружини.

Джерела[ред.ред. код]

  1. http://litgazeta.com.ua/articles/mene-vidstrilyaly/
  2. http://kucherenko-song-lord.kiev.ua/rozdl-4-smert-u-prostor-knoflmu-krila-metelika
  3. http://www.okino.ua/article/documentary/110/
  4. Дубовичі [Текст] : історико-краєзн. нарис / [Гурба В., Карабут Ф., Сердюк М. ; заг. ред. М. Сердюк]. — К. : Бізнесполіграф, 2012. — 279 с. : фото + 4 с. дод. — Бібліогр.: с. 274—276. — 1000 экз. — ISBN 978-966-1645-65-2


українська персоналія Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.