Волохів Леонід

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Волохів Леонід
Народження 31 грудня 1892(1892-12-31)
Івонівка, Подільська губернія, Російська імперія
Смерть після 1926
Національність українець
Країна Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Ukrainian State.svg УНР
Вид збройних сил Російська імператорська армія
Армія УНР
Роки служби 19111912, 19161917
19181924
Звання Imperial Russian Army Prap 1917 g.png Прапорщик
07 УНР 30-03-1920 Хoрунжий.svg Хорунжий
Війни / битви Радянсько-українська війна

Волохів Леонід (нар. 31 грудня 1892(18921231), Івонівка, Подільська губернія, Російська імперія — пом. після 1926) — військовий діяч, журналіст, член редакційного комітету православного журналу «Релігійно-Науковий Вісник», редактор часопису «Український сурмач»; хорунжий 6-ї Січової дивізії Армії УНР.

Життєпис[ред. | ред. код]

Закінчив 4-ту Одеську гімназію зі срібного медаллю, де навчався у період 1903—1911 років.

У «Перебізі життя мого» зазначав:

“Того ж року вступив до війська (73 полку) однорічником. 1912 року здав іспит на прапорщика запасу. Потім мандрував, був за кордоном. Був дописувачем російських часописів “Одесский листок”, “Одесские Новости”, “Киевская мисль”. Студіював літературу, фільозофію і соціологію. В часописі “Приазовский край” керував літературним відділом. Року 1916 закликаний до війська, перебував в його рядах до сьогодення. На інтернації віддався літературній праці. Був у ряді культурно-освітніх працівників. Редагував часопис “Український сурмач” протягом його існування. Був Секретарем 1-го З’їзду Української еміграції в Польщі як делегат Культ.-Освіт. Організації табору Шепіорно. 1 липня 1924 року. Табір Каліш”.

Навчався на технологічному підвідділі інженерного факультету Української Господарської академії в Подєбрадах.

У серпні 1925 року виїхав у Женеву на конгрес Міжнародної федерації академічних товариств Ліги Націй (1 вересня — 21 вересня 1925), про який написав звіт під назвою «Конференція міжнародних університетських товариств для Ліги Націй у Женеві»[1].

1926 року жертвував кошти на створення фонду на виховання дітей журналіста Олександра Саліковського, який помер 1925 року.

Автор статті «Ще про суд над п'єсою „Закон“»[2]. Співпрацював із журналом «Веселка». «Не порозуміємось!» — такий висновок його статті «Без заголовку» — про стосунки українського і російського народів. Це питання саме по собі не розв'яжеться, пише автор, «його розрубає меч».

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Наша громада. — Подєбради: Українська академічна громада, 1925. — Ч. 10 (24). — Жовтень. — С. 28 — 32
  2. Наша громада. — Подєбради: Українська академічна громада, 1925. -Ч. 3. — Березень. — С. 42 — 46

Література та джерела[ред. | ред. код]

  • Волохів Л. Без заголовку // Бюлетень Української академічної громади при У. Г. А. в Ч. С. Р. Місячник (замісць ч. 13 — 14 часопису «Наша громада»). -1924. — Листопад — грудень. — С. 6 — 10.