Волошка синя
| Волошка синя | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Клада: | Айстериди (Asterids) |
| Порядок: | Айстроцвіті (Asterales) |
| Родина: | Айстрові (Asteraceae) |
| Рід: | Волошка (Centaurea) |
| Вид: | Волошка синя (C. cyanus)
|
| Біноміальна назва | |
| Centaurea cyanus | |
| Синоніми | |
|
Cyanus segetum[1] | |
Воло́шка си́ня або блава́т синю́к[2] (Centaurea cyanus (All.) Dost.) — трав'яниста рослина роду волошка родини айстрових.
Екологія[ред. | ред. код]
,_New_Holland,_North_Lincolnshire.jpg)
.JPG)
.jpg)
Поширений однорічний бур'ян, який росте на засмічених полях у ячмені, пшениці, житі; уздовж доріг по всій Україні.
Поширення[ред. | ред. код]
Європа, Мала Азія (західна частина), Іран, Індія (північний захід), Північна Америка, Австралія, Африка (північ).
Ботанічні характеристики[ред. | ред. код]
Однорічна трав'яниста рослина висотою 30—60 (100) см. Стебло пряме, гіллясте, 30—70 см заввишки. Листки цілісні лінійні. Крайові квітки в кошику лійковиді. Листочки обгорток по краю війчасті. Цвіте з червня до осені.
Крайові лійковидні квітки безплідні, вони приваблюють комах, які запилюють серединні трубчасті квітки. Стовпчик маточки наявний із тичинками, що зрослися в трубочку.
Цвіте в червні-липні, іноді впродовж усього літа.
Розмноження[ред. | ред. код]
Розмножується насінням, схожість якого зберігається до 10 років. Ось чому волошка синя нерідко є злісним бур'яном.
Сировина і хімічний склад[ред. | ред. код]
Для лікувальних потреб використовують лише віночки крайових синіх квіток рослини. Віночки розстилають тонким шаром і сушать у темному приміщенні. Висушена сировина має зберігати свій природний синій колір.[3]
У сировині знайдено антоціани, флавони, флавоноли. Флавонова група глікозидів рослин є похідними апігеніну, лютеоліну та їхніми метокислюваними похідними. Окрім того, в рослині виявлено рутин, дубильні речовини, органічні кислоти, смоли, мінеральні солі.[3]
Медичне застосування[ред. | ред. код]
Крайові лійковиді квітки кошика користають у науковій і народній медицині як сечогінний засіб; як слабкий жовчогінний чинник у поєднанні з іншими рослинами; має спазмалгічні властивості.
Систематика[ред. | ред. код]
1753 року волошка синя була описана Карлом Ліннеєм і віднесена до роду Centaurea. Однак 1762 року англійський ботанік Джон Гілл відніс цю рослину до роду Cyanus, який 1754 був виділений Філіпом Міллером із роду Centaurea. Тож деякі сучасні систематики вказують прийнятою назвою цього виду Cyanus segetum Hill, а Centaurea cyanus вказують як синонім[4], водночас, інші вказують прийнятою назвою Centaurea cyanus, а Cyanus segetum — синонімом[5].
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Global Список видів Centaurea в базі даних «Compositae Checklist». 29.05.2014[недоступне посилання] (англ.)
- ↑ Centaurea cyanus // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
- ↑ а б Товстуха Є. С. Фітотерапія. — К.: Здоров'я, 1990.—304 с., іл., 6,55 арк. іл. ISBN 5-311-00418-5
- ↑ [[[The Plant List]] (англ.). Архів оригіналу за 21 червня 2019. Процитовано 27 серпня 2014. The Plant List (англ.)]
- ↑ [[Germplasm Resources Information Network]] (GRIN). Архів оригіналу за 26 серпня 2014. Процитовано 28 серпня 2014.
Джерела[ред. | ред. код]
- Чопик В. И., Дудченко Л. Г., Краснова А. Н. Дикорастущие полезные растения Украины. Справочник. — К. : Наукова думка, 1983. — 400 с. (рос.)
- Загорулько С. П., Поспелов С. В., Клименко О. В., Бойко В. В. Вплив способу сівби на продуктивність волошки синьої(Centaurea cyanus L.) // Лікарське рослинництво: від досвіду минулого до новітніх технологій: матеріали Міжнародної науково-практичної інтернет-конференції. — Полтава, 2012. [Архівовано 27 серпня 2014 у Wayback Machine.]
Посилання[ред. | ред. код]
- Волошка синя // Лікарські рослини : енциклопедичний довідник / за ред. А. М. Гродзінського. — Київ : Видавництво «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992. — С. 94. — ISBN 5-88500-055-7.
- Волошка синя // Енциклопедія рослин садових та кімнатних : довідкове видання / уклад. С. В. Ануфрієва. — Донецьк : Глорія Трейд, 2013. — С. 76. — 224 с.
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Centaurea cyanus |
- Волошка синя (Centaurea cyanus L.) [Архівовано 23 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Аграрна енциклопедія
- Сорные растения [Бур'яни]. Проект «Агроэкологический атлас России и сопредельных стран: экономически значимые растения, их болезни, вредители и сорные растения» ((рос.)). 25.08.2014. Архів оригіналу за 4 березня 2016.
- Germplasm Resources Information Network (GRIN) [Інформаційна мережа генетичних ресурсів] ((англ.)). Міністерство сільського господарства США. 24.08.2014. Архів оригіналу за 26.08.2014.
|
|