Волошка синя

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Волошка синя
Nordens flora 007 Blåklint.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Еудікоти
Підклас: Айстериди
Порядок: Айстроцвіті (Asterales)
Родина: Айстрові (Asteraceae)
Рід: Волошка (Centaurea)
Вид: Волошка синя
Біноміальна назва
Centaurea cyanus
L., 1753
Синоніми
Cyanus segetum[1]
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Centaurea cyanus
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Centaurea cyanus
EOL logo.svg EOL: 467789
IPNI: 190310-1
ITIS logo.svg ITIS: 36954
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 41522
The Plant List: gcc-108710

Воло́шка си́ня або Блава́т синю́к[2] (Centaurea cyanus (All.) Dost.) — трав'яниста рослина роду Волошка родини Айстрових.

Екологія[ред.ред. код]

Сині волошки
Cornflowers (Centaurea cyanus), New Holland, North Lincolnshire.jpg
Korenbloem.jpg
Chaber na przedwojowskim polu(Aw58).JPG

Поширений однорічний бур'ян, який росте на засмічених полях у ячмені, пшениці, житі; уздовж доріг по всій Україні.

Поширення[ред.ред. код]

Європа, Мала Азія (західна частина), Іран, Індія (північний захід), Північна Америка, Австралія, Африка (північ).

Ботанічні характеристики[ред.ред. код]

Однорічна трав'яниста рослина висотою 30—60 (100) см. Стебло пряме, гіллясте, 30—70 см заввишки. Листки цілісні лінійні. Крайові квітки в кошику лійковиді. Листочки обгорток по краю війчасті. Цвіте з червня до осені.

Крайові лійковидні квітки безплідні, вони приваблюють комах, які запилюють серединні трубчасті квітки. Стовпчик маточки наявний із тичинками, що зрослися в трубочку.

Цвіте в червні-липні, іноді впродовж усього літа.

Розмноження[ред.ред. код]

Розмножується насінням, схожість якого зберігається до 10 років. Ось чому волошка синя нерідко є злісним бур'яном.

Сировина і хімічний склад[ред.ред. код]

Для лікувальних потреб використовують лише віночки крайових синіх квіток рослини. Віночки розстилають тонким шаром і сушать у темному приміщенні. Висушена сировина має зберігати свій природній синій колір[3].

У сировині знайдено антоціани, флавони, флавоноли. Флавонова група глікозидів рослин є похідними апігеніну, лютеоліну та їхніми метокислюваними похідними. Окрім того, в рослині виявлено рутин, дубильні речовини, органічні кислоти, смоли, мінеральні солі[3].

Медичне застосування[ред.ред. код]

Крайові лійковиді квітки кошика користають у науковій і народній медицині як сечогінний засіб; як слабкий жовчогінний чинник у поєднанні з іншими рослинами; має спазмалгічні властивості.

Систематика[ред.ред. код]

1753 року волошка синя була описана Карлом Ліннеєм і віднесена до роду Centaurea. Однак 1762 року англійський ботанік Джон Гілл відніс цю рослину до роду Cyanus, який 1754 був виділений Філіпом Міллером із роду Centaurea. Тож деякі сучасні систематики вказують прийнятою назвою цього виду Cyanus segetum Hill, а Centaurea cyanus вказують як синонім[4], водночас, інші вказують прийнятою назвою Centaurea cyanus, а Cyanus segetum — синонімом[5].

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]