Перейти до вмісту

Волошка синя

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Волошка синя
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Клада: Айстериди (Asterids)
Порядок: Айстроцвіті (Asterales)
Родина: Айстрові (Asteraceae)
Рід: Волошка (Centaurea)
Вид:
Волошка синя (C. cyanus)
Біноміальна назва
Centaurea cyanus
Синоніми

Cyanus segetum[1]

Воло́шка си́ня
Воло́шка си́ня
Воло́шка си́ня на Полтавщині
Воло́шка си́ня на Полтавщині

Воло́шка си́ня або блава́т синю́к[2] (Centaurea cyanus (All.) Dost.) — трав'яниста рослина роду волошка родини айстрових.

Екологія

[ред. | ред. код]
Сині волошки

Поширена однорічна рослина, яка росте на полях у ячмені, пшениці, житі; уздовж доріг по всій Україні.

Поширення

[ред. | ред. код]

Європа, Мала Азія (західна частина), Іран, Індія (північний захід), Північна Америка, Австралія, Африка (північ).

Синя краса України
Синя краса України

Ботанічні характеристики

[ред. | ред. код]

Однорічна трав'яниста рослина висотою 30—60 (100) см. Стебло пряме, гіллясте, 30—70 см заввишки. Листки цілісні лінійні. Крайові квітки в кошику лійковиді. Листочки обгорток по краю війчасті. Цвіте з червня до осені. Суцвіття — кошик, квітки сині або блакитні, іноді рожеві або білуваті.

Крайові лійковидні квітки безплідні, вони приваблюють комах, які запилюють серединні трубчасті квітки. Стовпчик маточки наявний із тичинками, що зрослися в трубочку.

Цвіте в червні-липні, іноді впродовж усього літа.

Розмноження

[ред. | ред. код]

Розмножується насінням, схожість якого зберігається до 10 років.

Сировина і хімічний склад

[ред. | ред. код]

Для лікувальних потреб використовують лише віночки крайових синіх квіток рослини. Віночки розстилають тонким шаром і сушать у темному приміщенні. Висушена сировина має зберігати свій природний синій колір.[3]

У сировині знайдено антоціани, флавони, флавоноли. Флавонова група глікозидів рослин є похідними апігеніну, лютеоліну та їхніми метокислюваними похідними. Окрім того, в рослині виявлено рутин, дубильні речовини, органічні кислоти, смоли, мінеральні солі.[3]

Медичне застосування

[ред. | ред. код]

Крайові лійковиді квітки кошика користають у науковій і народній медицині як сечогінний засіб; як слабкий жовчогінний чинник у поєднанні з іншими рослинами; має спазмалгічні властивості. Знаходить застосування в кометичній промисловості.

В лікарських засобах використовують квітки Волошки  синьої. При їх заготівлі зрізують квітучі кошики, з яких вискубують крайові лійкоподібні і частково трубчасті квітки, сушать швидко і обов’язково в тіні. Квіткі містять антоціани — 0,6–1%: ціанін, похідні пеларгонідину; флавони: глікозиди апігеніну, лютеоліну; флавоноли: 7-глікозиди кверцетину, рутин; кумарин — цикорін (7-глюкозид ескулетину); фенолкарбонові кислоти та їх похідні; сапоніни, смолисті, пектинові й дубильні речовини, каротин і аскорбінову кислоту, алкалоїди; макро- та мікроелементи: K, Ca, Fe, Mg, Mn, Cu, Zn, Co, Cr, Ni, V, Al, Se, Br. У насінні В. синьої міститься до 28% жирної олії. Корені містять тритерпеноїд — тараксастерол, алкалоїди; надземна частина — сесквітерпеноїди: цинаропікрин, гросогемін; флавоноїди, алкалоїди. Настій Волошки синьої, який має сечогінну, потогінну, жарознижувальну, жовчогінну, протизапальну, антимікробну, слабку проносну, протигарячкову, знеболювальну, ранозагоювальну дію. Усуває спазм гладких м’язів внутрішніх органів, збуджує апетит і поліпшує травлення, входить до складу сечогінних зборів. Застосовують всередину при застудних захворюваннях, кашлі, набряках ниркового і серцевого походження, запаленні сечового міхура і нирок, для поліпшення травлення, при запорах, болю у шлунку, серцебитті. Використовують зовнішньо (як примочки) при захворюваннях очей: курячій сліпоті, кон’юнктивіті, блефариті, слабкості зору. Волошка синя корисна при жовтяниці, коліках, жовчній пропасниці. [4]

Ще у Волошці міститься каротин - попередник вітаміну A, відомий своїм потужним антиоксидантну дію. Волошка - джерело вітамінів та інших корисних речовин, тому його активно використовують в косметиці. Крем на екстракті волошки : гальмує процес старіння; зміцнює судини; знижує абряклість; тонізує і заспокоює шкіру; знімає втому з очей; зупиняє надмірне випадіння волосся.[5]

Систематика

[ред. | ред. код]

1753 року волошка синя була описана Карлом Ліннеєм і віднесена до роду Centaurea. Однак 1762 року англійський ботанік Джон Гілл відніс цю рослину до роду Cyanus, який 1754 був виділений Філіпом Міллером із роду Centaurea. Тож деякі сучасні систематики вказують прийнятою назвою цього виду Cyanus segetum Hill, а Centaurea cyanus вказують як синонім[6], водночас, інші вказують прийнятою назвою Centaurea cyanus, а Cyanus segetum — синонімом[7].

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Global Список видів Centaurea в базі даних «Compositae Checklist». 29.05.2014[недоступне посилання] (англ.)
  2. Centaurea cyanus // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  3. а б Товстуха Є. С. Фітотерапія. — К.: Здоров'я, 1990.—304 с., іл., 6,55 арк. іл. ISBN 5-311-00418-5
  4. Фармацевтична енциклопедія. Київ: Національний фармацевтичний університет, 2026. URL: https://www.pharmencyclopedia.com.ua/article/1798/voloshka
  5. Ліки природи від Боровика. URL: https://www.zborovik.com.ua/post/волошка-синя-centaurea-сyanus-лікувальні-властивості-в-косметиці
  6. [[The Plant List]]. Архів оригіналу за 21 червня 2019. Процитовано 27 серпня 2014. The Plant List (англ.)
  7. [[Germplasm Resources Information Network]] (GRIN). Архів оригіналу за 26 серпня 2014. Процитовано 28 серпня 2014.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]