Волощук Олександр Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search

Волощук Олександр Миколайович
Народження 1972(1972)
  Зеленодольськ
Рід діяльності журналіст, письменник

Олександр Миколайович Волощу́к (1972, Зеленодольськ, Дніпропетровська область) — український журналіст, письменник, мандрівник.

Життєпис[ред.ред. код]

З 1976 живе у Чернігові. Закінчив школу № 14, потім — СПТУ № 18. Служив в армії.

З 1994 — в журналістиці (редакція концерну «Чексіл», Чернігівське міське телебачення «Новий Чернігів», Чернігівське обласне телебачення, прес-аташе жіночих футбольних клубів «Легенда» (Чернігів) та «Дончанка» (Донецьк), з 2008 по 2010 рр. — журналіст інтернет-видання «Високий Вал»).

З 2002 року займається подорожами автостопом, поєднуючи їх з журналістською діяльністю.

Мандрівки[ред.ред. код]

Основні великі мандрівки:[1]

  • 2002 — Центральна Росія.
  • 2003 — Буковина, Молдова, Придністров'я, Південний Дунай. Під час подорожі досліджував тему Придністровської війни 1992 року.
  • 2004 — Російська Північ (Вологодська і Архангельська області, Карелія, Соловецькі острови). Під час подорожі шукав могилу чернігівського поета Марка Вороного, який був репресований в 1937 році. Брав участь у розкопках на 8-у шлюзі Біломорканалу.
  • 2005 — подорож під умовною назвою «Автостопом по гарячих точках» (Південна Осетія, Дагестан, Чечня, Інгушетія, країни Закавказзя). Аральське море, Каракалпакія, Західний Казахстан.
  • 2006 — перша Далекосхідна мандрівка (Красноярськ — Іркутськ — Чита — Тинда — Якутськ — Магадан — Сахалін — Владивосток — Хабаровськ — Монголія — Барнаул — Новосибірськ).
  • 2007 — експедиція по 501-й будові ГУЛАГу («мертва» залізниця Салехард — Надим).
  • 2008 — Прибалтика (Литва, Латвія). Друга Далекосхідна подорож (Омськ — Новосибірськ — Томськ — Усть-Кут — Тинда — Алдан — Магадан — Камчатка — Командорські острови — Владивосток — Хабаровськ — оз. Байкал — Красноярськ — Хакасія — Тива — Курган).
  • 2009 — Фінляндія. Північний захід Росії (Карелія, Мурманська, Ленінградська, Псковська області).
  • 2010 — Кавказ (від Чорного моря до Каспійського), Азербайджан, Грузія, Туреччина, Сирія, Іран, Ірак, Йорданія, Ліван.
  • 2011 — Грузія, Вірменія, Азербайджан, Нагірний Карабах, Туреччина, Північний Кіпр, Абхазія. Православна експедиція на гору Ельбрус (Літургія на східній вершині).
  • 2012 — Північний Кавказ, пошукові експедиції на Ельбрусі.
  • 2013 — двотижнева мандрівка зимовою Польщею. Південна Осетія, Казахстан, Киргизстан, Таджикистан, Узбекистан, Афганістан, Китай, Тибет.

Під час майже кожної з подорожей вивчав життя українців за межами України, а також досліджував тему масових репресій 1930-1950-х років.

Творчість[ред.ред. код]

За результатами своїх мандрівок видав п'ять книг:[2]

  • «Автостопом на край світу» (2008),
  • «Північна Одісея» (2009),
  • «Назустріч сонцю» (2010),
  • «Кавказький щоденник» (2012),
  • «Сорок чотири дні» (2012).

Примітки[ред.ред. код]