Волощук Олександр Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Волощук Олександр Миколайович
Олександр Волощук крупним планом Чернігівська обл. бібліотека для дітей.jpg
Олександр Волощук на зустрічі в Чернігівській обласній бібліотеці для дітей
Народився 23 січня 1972(1972-01-23) (49 років)
Зеленодольськ
Діяльність журналіст, письменник
Знання мов українська та російська

Олександр Миколайович Волощу́к (23 січня 1972, Зеленодольськ, Дніпропетровська область) — український журналіст, письменник, мандрівник.

Життєпис[ред. | ред. код]

З 1976 живе у Чернігові. Закінчив школу № 14, потім — СПТУ № 18. Служив в армії.

З 1994 — в журналістиці (редакція концерну «Чексіл», Чернігівське міське телебачення «Новий Чернігів», Чернігівське обласне телебачення, прес-аташе жіночих футбольних клубів «Легенда» (Чернігів) та «Дончанка» (Донецьк), з 2008 по 2010 рр. — журналіст інтернет-видання «Високий Вал»).

З 2002 року займається подорожами автостопом, поєднуючи їх з журналістською та письменницькою діяльністю. Основні теми досліджень під час мандрівок - доба масових репресій 1930-1950-х років, життя українців за межами України.

Мандрівки[ред. | ред. код]

Основні великі мандрівки:[1]

Під час майже кожної з подорожей вивчав життя українців за межами України, а також досліджував тему масових репресій 1930—1950-х років.

Творчість[ред. | ред. код]

За результатами своїх мандрівок видав десять книг:[2]

  • «Автостопом на край світу» (2008),
  • «Північна Одісея» (2009),
  • «Назустріч сонцю» (2010),
  • «Кавказький щоденник» (2012),
  • «Сорок чотири дні» (2012),
  • «Записки цивилизованного дикаря» (2014),
  • «Восточный Крест» (2015),
  • «Мои 500 выездов» (2017),
  • "Пешком вокруг моря" (2019),
  • "Легенда" молодости нашей" (2020).

Примітки[ред. | ред. код]