Вольвач Павло Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вольвач Павло Іванович
Koronatsiya Slova 2013 1630 52.jpg
Павло Вольвач на «Коронації слова 2013»
Народився 9 жовтня 1963(1963-10-09) (55 років)
Запоріжжя
Діяльність прозаїк, поет
Alma mater Запорізький національний університет
Мова творів українська

Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Павло́ Іва́нович Во́львач (* 9 жовтня 1963, Запоріжжя) — український письменник (поет, прозаїк). Член Національної спілки письменників України.

Біографічні дані[ред. | ред. код]

Народився в Запоріжжі. Працював на заводах, змінив багато професій і спеціальностей. Зокрема, був слюсарем, ливарником, сантехніком, художником-оформлювачем, продавцем, бутлегером, безробітним, журналістом-телевізійником, кореспондентом Української служби Радіо Свобода.

Як зазначено в біографії поета: «Все як у всіх, чи принаймні, у багатьох: школа, завод, вечірня школа. Потім служба в армії, в саперному батальйоні і вузлі зв'язку. Після служби — знову робота, заводи, прохідні, якісь „шарашки“, чи то пак, кооперативи і приватні підприємства, які тоді якраз входили в силу. Паралельно тривало життя вулиць, різних закутків великого індустріального міста. Писались вірші. Коли „крахнула“ чергова фірма — магазин „Автозапчастини“, де працював вантажником, влаштувався на Запорізьке обласне TV».

Закінчив журналістське відділення філологічного факультету Запорізького університету.

5 років працював редактором інформації на обласному телебаченні в Запоріжжі.

Від 1999 року мешкає в Києві. Кореспондент у київському бюро української служби радіо «Свобода».

Твори[ред. | ред. код]

  • Збірки віршів
    • «Марґінес» (Запоріжжя, 1996).
    • «Кров Зухвала» (Київ: Український письменник, 1998).
    • «Південний Схід» (2000; «Кальварія», 2002).
    • «Бруки і стерні» (Київ: Дніпро, 2000).
    • «Тривання подорожі» (Тернопіль: Навчальна книга — Богдан, 2007).
  • Романи

Учасник антології «Позадесятники» і «Позадесятники-2» (Львів: Прес-інформ, 2000).

Окремі твори П. Вольвача перекладалися англійською, російською, польською, словацькою мовами[1].

Премії[ред. | ред. код]

Збірка віршів «Південний Схід» номінувалася на Шевченківську премію 2001 (пропозиція Миколи Вінграновського).

Лауреат Літературної премії імені Володимира Сосюри (1998).

Роман «Кляса» здобув третю премію в номінації «Романи» на конкурсі «Коронація слова 2002».

Літературна премія імені Василя Симоненка НСПУ (1998)

Громадська позиція[ред. | ред. код]

У червні 2018 підтримав відкритий лист діячів культури, політиків і правозахисників із закликом до світових лідерів виступити на захист ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова й інших політв'язнів.[2]

Інтерв'ю[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Вольвач Павло. Видавництво Старого Лева. Процитовано 2017-02-06. 
  2. An appeal to the representatives of countries who are expected to travel to the World Cup football games in Russia Open Democracy, 06.06.2018