Вольфраміт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вольфраміт
Wolframite from Portugal.jpg
Вольфраміт
Сингонія Моноклінна сингонія
Колір риски Коричневий колір

Вольфрамі́т — мінерал класу вольфраматів та молібдатів.

Етимологія[ред. | ред. код]

Назва походить від нім. Wolf Rahm («вовчі вершки», «вовчий крем»), і пов'язано з тим, що що вольфрам, супроводжуючи олов'яні руди в складі вольфраміту, заважав виплавці олова, переводячи його в піну шлаків («пожирає олово як вовк вівцю»).

Загальний опис[ред. | ред. код]

Склад: (Mn,Fe)[WO4]. Склад і властивості змінюються від залізистого різновиду — фербериту до марганцевистого різновиду - гюбнериту. Вміст WO3 у В. 74-76%. Іноді присутні домішки Са, Nb, Та, Mn. В. є серією твердих розчинів змінного складу з кінцевими членами гюбнеритом MnWO4 і ферберитом FeWO4. Сингонія моноклінна. Густина 6,7-7,5. Твердість 5,5-6,5. В. утворює кристали (часто зональні) різної форми: довго- і короткопризматичні, стовпчасті, голчасті тощо. Часто спостерігаються двійники. Відомі псевдоморфози В. по шеєліту (і навпаки). Колір В. буро-чорний (ферберит — чорний, гюбнерит — червоно-коричневий). Блиск металічний, жирний, смолистий і алмазний. Крихкий. В. часто асоціює з каситеритом або молібденітом. В. поряд з шеєлітом - гол. мінерал вольфрамових руд. Знаходиться в гідротермальних кварцових жилах і в розсипах. В Україні є в межах Українського щита. В. збагачується гравітаційними і магнітними методами, а також флотацією і флотогравітацією. При доведенні концентратів застосовуються електромагнітна, електростатична сепарація, випалення.

Різновиди[ред. | ред. код]

Розрізняють:

  • вольфраміт скандіїстий (відміна вольфраміту, яка містить до 0,4 % Sc2О3).

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]