Вольфсангель

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Вертикальний
Горизонтальний

Вольфсангель (нім. Wolfsangelвовчий гак) — позаалфавітний рунічний символ. Символізує захист, взяття ворога в полон[1]. Використовується в геральдиці, присутній на гербах багатьох міст. В горизонтальному положенні міг символізувати вервольфа. У XV столітті Вольфсангель був емблемою кількох селянських повстань, завдяки чому набув значення боротьби за свободу і незалежність. Вольфсангель також використовувався як символ на емблемах дивізій СС «Райх» та «Ландштурм Нідерланд», яка комплектувалася з голландців. Спрощений варіант «вовчого гаку» був емблемою голландської нациської партії.

Походження[ред.ред. код]

Ймовірно походить від середньовічного способу ловлі вовків. Двосторонній металевий гак кріпили на дерево, на гак підвішували шматок м'яса, вовк з'їдав м'ясо й «попадався на вудку»[2]

Руни[ред.ред. код]

Вольфсангель не належав до відомих рунічних алфавітів, хоча часто проводять паралель між ним і руною Ейваз.[2] В Арманічному футарці Гвідо фон Ліста є схожий символ — Гібор, але значення в нього зовсім інше. Крім того, Гібор передає звук [g], а Вольфсангель (імовірно) — [ai].[1]

Нацистська символіка[ред.ред. код]

В 1910 році німецький письменник Герман Ленс опублікував роман «Вервольф», в якому йдеться про селянський загін самооборони в період Тридцятирічної війни. Тон роману, що оспівує доблесний супротив окупантам, зробив його популярним в 20-30-і роки. Став популярний і символ Вольфсангель, що використовувався загоном як емблема[3].

За часи Третього Рейха «Вольфсангель» використовувався як емблема чи як тактичний знак для різних військових та парамілітарних підрозділів. Зокрема створений у 1934 році начальником штабу СА Віктором Лютце елітний охоронний штандарт СА «Фельдхеррнхалле» мав на правих петлицях цю емблему (з 1938 року). [4]. Штандарт мав подвійне підпорядкування (шеф штандарту був Герман Герінг) до СА та Люфтваффе. З початком Другої світової війни частина особового складу штандарту ввійшла до Люфтваффе, інша частина до Вермахту, як основа 271 –го піхотного полка «Фельдхернхалле». У 1943 році з розшматованої під Сталінградом 60-тої моторизованої дивізії та 271–го полка «Фельдхернхалле», було утворено. панцергренадерську дивізію «Фельдхернхалле». Тактичним знаком дивізії був «Вольфсангель». У 1945 році була сформована танкова дивізія «Фельдхернхалле 2», з залишків 13-тої танкової дивізії та танкової дивізії «Фельдхернхалле». Поповнення особового складу дивізія отримала з лав СА. Тактичним знаком дивізії, також був «Вольфсангель». Ці обидві дивізії входили до Танкового корпусу «Фельдхернхалле» (до 1944 року 4-й танковий корпус), який також мав за емблему «Вольфсангель».

«Вольфсангель» був також емблемою 19-ї танкової дивізії Вермахту.

«Вольфсангель» був обраний емблемою (тактичним знаком) танкової дивізії СС «Дас Райх». Крім того, цей знак в різних варіаціях використовувався в інших підрозділах СС і вермахту, зокрема в 4-ій поліційній гренадерській дивізії СС (емблема), 23-ій добровольчій танково-гренадерській дивізії СС «Недерланд» (петличний знак), 34-ій добровольчій гренадерській дивізії «Ландсторм Недерланд» (дивізіонна емблема і петличний знак) й багатьох інших.[5]

Широкого розповсюдження «Вольфсангель» зокрема набув також у середині XX століття у Нідерландах. Націонал-соціалістичний рух (НСБ) використовував цей символ, як одну зі своїх емблем. Після окупації Нідерландів у 1940 році та затвердження НСБ як єдиної партії у державі, цей символ набув широкого розповсюдження. Сформовані в тому ж році нідерландські СС, використовували «Вольфсангель» на своїй уніформі. Ця емблема з легіонерами потрапила до Німеччини, де використовувалася у підрозділах СС, спочатку у полку «Вестланд» [6]. (5-та танкова дивізія СС), з 1941 року у добровольчому легіоні «Нідерланди». Після заснування «голландської» добровольчої бригади (пізніше формальних дивізії[7]) СС у 1943 році, емблема використовувалася також там. З 1943 року національна гвардія «Ландвахт Недерланд» перейшла до складу СС, ставши «ландстормом». З 1944 року на базі цієї організації, посиленою членами НСБ почалося формування нової дивізії СС, яка в 1945 році стала дивізією «Ландсторм Недерланд» [8]. «Вольфсангель» використовувався також в цьому підрозділу.


Сучасне використання[ред.ред. код]

Вольфсангель використовується послідовниками різноманітних германо-скандинавських неоязичницьких культів (Асатру та ін.) в ритуалах і як розпізнавальний знак.

Вольфсангель у геральдиці сучасної Німеччини[ред.ред. код]

Незважаючи на те, що націонал-соціалісти Третього рейха використовували «Вольфсангель» як емблему для підрозділів СА, СС та Вермахту він є частиною національного та культурного спадку Німеччини. В сучасній Німеччині ця емблема використовується у гербах населених пунктів.

Крім того, цим знаком відмічали кордони — помічали прикордонні камені.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б А. Платов, А. ван Дарт Практический курс рунического Искусства. — К.: «София», 2000. — с. 43 (рос.)
  2. а б Белое общество:Волчий Крюк — Wolfsangel (рос.)
  3. В. Акунов Белые рыцари
  4. Бендер Роджер Регалії Люфтваффе/переклад з англійської Т.К. Гладкова –М.: ЗАТ «Ценртполіграф»,2007.-С.189-318 с.
  5. В. Акунов Танкова дивизія СС «Дас Рейх». Історія другої дивізії військ СС (1939—1945 р.)
  6. Уільямсон Г.СС-інструмент терору (в перекладі Бушуєва О.В., Соколова І.С.) —Смоленськ: «Русич», 1999. —С.204— 415с.
  7. Уільямсон Г.СС-інструмент терору (в перекладі Бушуєва О.В., Соколова І.С.) —Смоленськ: «Русич», 1999. —С.232— 415с.
  8. Уільямсон Г.СС-інструмент терору (в перекладі Бушуєва О.В., Соколова І.С.) —Смоленськ: «Русич», 1999. —С.250— 415с.

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Макнаб Кріс Третій рейх.1933-1945 (в перекладі М. Борисова)—М.: ТОВ «АСТ», «Астрель», «ОГИЗ», 2011. — 288с. —ISBN 978-5-17-070099-8, 978-5-271-30807-9, 978-1-906626-51-8(рос.)
  • Уільямсон Г. СС-інструмент терору (в перекладі Бушуєва О.В., Соколова І.С.) —Смоленськ: «Русич», 1999. — 415с. —ISBN 5-88590-961-X, 0-283-06280-0(рос.)