Воля (психологія)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Воля — психічна функція, яка полягає в здатності індивіда до свідомого управління своєю психікою і вчинками в процесі прийняття рішень для досягнення поставлених цілей. Позитивні якості волі, прояви її сили сприяють успішності діяльності. До вольовим якостям часто відносять мужність, наполегливість, рішучість, самостійність, терпіння, самовладання, цілеспрямованість, витримку, ініціативність, сміливість та інші. Поняття «воля» дуже тісно пов'язане з поняттям " свобода ".

Визначення волі[ред. | ред. код]

Докладніше: Воля (філософія)

По-перше, воля — загальне, що спонукає до будь-якої дії, тобто усвідомлюване бажання. (Необхідно відзначити, що воля не зовсім є бажання. Р. Мей писав: «Це тільки половина істини сказати, що воля є продукт бажання; … бажання ніколи не проявиться в повну силу, окрім як спільно з волею»[1]) По- друге, волю можна розглядати як щось, що дозволяє людині, навпаки, керувати своїми бажаннями, втілювати їх у дійсність. У третьому, воля — це те, для чого немає точного визначення. «Воля — свідома регуляція суб'єктом своєї діяльності та поведінки, що забезпечує подолання труднощів при досягненні мети …»[2]. Воля необхідна для підтримки активності суб'єкта, або для її придушення. Розгляд волі в такому ракурсі близько до поняття свободи в екзистенціальної психології в тому плані, що людина, яка «застосовує» волю повинен як би відірватися від миттєвої ситуації і або звернутися до свого відношенню до себе, своїм цінностям, або звернутися до уяви, логіки та змоделювати наслідки передбачуваної дії. У більш загальному розумінні воля представлена у С. Л. Рубінштейна. Вона, напевно, включає в себе і перше і друге значення волі. Рубінштейн пише: «дії, регульовані усвідомленою метою і ставленням до неї як до мотиву, — це і є вольові дії»[3] . Дане визначення дозволяє чітко відокремити поняття волі від поняття бажання, поняття мотивації . У цьому визначенні спостерігається відрив від миттєвої ситуації у вигляді наявності відношення до мети, її усвідомлення. Також важливе співвідношення мотиву і мети. У разі, коли мета і мотив збігаються, принаймні, в свідомості суб'єкта, суб'єкт свідомо повністю керує своєю діяльністю, вона не носить спонтанний характер. У діяльності має місце воля. Ф. Н. Ільясов волю визначає як «здатність суб'єкта створювати ієрархізовану систему цінностей і прикладати зусилля для досягнення цінностей більш високого порядку, нехтуючи цінностями низького порядку»[4].

Основні ознаки вольового акту[ред. | ред. код]

  • додаток зусиль для виконання вольового акту
  • наявність продуманого плану здійснення поведінкового акту
  • посилену увагу до такого акту і відсутність безпосереднього задоволення, одержуваного в процесі й результаті його виконання
  • нерідко зусилля волі спрямовані не стільки на перемогу над обставинами, скільки на подолання самого себе

Історія тлумачення[ред. | ред. код]

Вивчення волі в історичному аспекті[ред. | ред. код]

  1. Перший етап пов'язаний з розумінням волі як механізму здійснення дій, котрих спонукує розумом людини крім або навіть всупереч його бажанням.
  2. Другий — пов'язаний з виникненням волюнтаризму як ідеалістичного течії філософії.
  3. На третьому етапі волю стали пов'язувати з проблемою вибору і боротьбою мотивів.
  4. На четвертому — волю стали розглядати як механізм подолання перешкод і труднощів, що зустрічаються людині на шляху до досягнення мети.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Р. Мэй Экзистенциальные основы психотерапии // Экзистенциальная психология. Экзистенция. — М.: Апрель Пресс, Изд-во ЭКСМО-Пресс, 2001, с. 61
  2. Краткий психологический словарь/Сост. Л. А. Карпенко; Под общ. ред. А. В. Петровского, М. Г. Ярошевского. — М.: Политиздат, 1985, с. 48
  3. Рубинштейн С. Л. Бытие и сознание // Избранные философско-психологические труды. Основы онтологии, логики и психологии. — М.: Наука, 1997, с. 173
  4. Ильясов Ф. Н. Методология ресурсного подхода к анализу трудовых мотивов и установок // Мониторинг общественного мнения: экономические и социальные перемены. 2013. № 5. С. 17.

Література[ред. | ред. код]

  1. Келли Макгонигал. Сила воли. Как развить и укрепить — М.: «Манн, Иванов и Фербер», 2012. — С. 312. — ISBN 978-5-91657-382-4
  2. Воля, в психологии и философии // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)

Посилання[ред. | ред. код]