Вонгозеро (озеро, Карелія)
| Вонгозеро | ||||
|---|---|---|---|---|
| 62°57′37″ пн. ш. 31°58′43″ сх. д. / 62.96027777780555112° пн. ш. 31.97861111113888910° сх. д.Координати: 62°57′37″ пн. ш. 31°58′43″ сх. д. / 62.96027777780555112° пн. ш. 31.97861111113888910° сх. д. | ||||
| Розташування | ||||
| Країна |
 Росія | |||
| Регіон | Карелія | |||
| Геологічні дані | ||||
| Розміри | ||||
| Площа поверхні | 21,6 км² | |||
| Ширина | 4,4[1] км | |||
| Вода | ||||
| Басейн | ||||
| Інше | ||||
| Код ДВР Росії | 01040100211102000017630 | |||
  Вонгозеро (озеро, Карелія) (Росія) | ||||
| ||||
|
| ||||
Вонгозеро — озеро на території Поросозерского сільського поселення Суоярвського району Республіки Карелія. Інші назви, відмічені в джерелах: Вонгер, Гуткінское, Волхілампі[2]. Знаходиться приблизно в 20 км від кордону з Фінляндією.
Загальні відомості[ред. | ред. код]
Площа озера — 21,6 км², площа басейну — 236 км²[1]. Розташовується на висоті 177,8 метра над рівнем моря[3].
Котловина льодовиково-тектонічного походження[1].
Форма озера довгаста, воно витягнуто з південного сходу на північний захід, в цьому ж напрямку витягнуті острова на ньому. Береги озера каменисто-піщані, частково заболочені.
З південно-західного боку озеро протокою з'єднується з озером Савіярві, з північного заходу втікає струмок з озера Тулос. У північно-західній частині озеро пов'язано широкою протокою з озером Лубоярві, протоку перетинає автозимник.
Сток з озера здійснюється короткою протокою, яка витікає з південно-східної сторони озера і впадає в озеро Мярат, звідки води ведуть в річку Чеба.
В озері розташовані більш десяти островів загальною площею 0,68 км²[1], однак їх кількість може варіюватися в залежності від рівня води.
Риба: щука, окунь, сиг, ряпушка, плотва, минь, йорж[1].
Код водного об'єкта в державному водному реєстрі — 01040100211102000017630[2].
У культурі[ред. | ред. код]
Озеро є одним з основних місць дії роману Яни Вагнер «Вонгозеро»[4](2011) і знятого за його мотивами телесеріалу «Епідемія» (2019).
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д Озера Карелии: Справочник [Архівовано 18 січня 2022 у Wayback Machine.] / под ред. Н. Н. Филатова, В. И. Кухарева. — Петрозаводск: КарНЦ РАН, 2013. — С. 325—326. — 500 экз. — ISBN 987-5-9274-0450-6.
- ↑ а б Вонг-озеро (Вонгер, Гуткинское, Волхилампи) / Державний водний реєстр Російської Федерації. Постанова Уряду РФ № 253 від 28 квітня 2007 року. (рос.)
- ↑ Ресурсы поверхностных вод СССР: Гидрологическая изученность. Т. 2. Карелия и Северо-Запад / под ред. Е. Н. Таракановой. — Л.: Гидрометеоиздат, 1965. — С. 419.
- ↑ Вагнер Я. М. Вонгозеро. — М. : Эксмо, 2011. — 336 с. — ISBN 978-5-699-49296-1.