Вонігове

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Вонігове
Країна Україна Україна
Область Закарпатська область
Район/міськрада Тячівський район
Громада Буштинська селищна громада
Код КОАТУУ 2124480801
Облікова картка Облікова картка 
Основні дані
Засноване 1389 року[1]
Населення 2654 особи[1][2]
Поштовий індекс 90553[1]
Телефонний код +380 3134[1]
Географічні дані
Географічні координати 48°04′30″ пн. ш. 23°31′39″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря
227[3] м
Водойми р. Теребля[1]
Місцева влада
Адреса ради 90553, Закарпатська обл., Тячівський р-н, с. Вонігове, вул. Головна, 124[1]
Карта
Вонігове. Карта розташування: Україна
Вонігове
Вонігове
Вонігове. Карта розташування: Закарпатська область
Вонігове
Вонігове
Мапа

Вонігове́ — село в Буштинській селищній громаді Тячівського районк Закарпатської області України. Населення становить 2654 особи (станом на 2001 рік)[1][2]. Село розташоване на південному заході Тячівського району.

Географія[ред. | ред. код]

Клімат Вонігового
Показник Січ. Лют. Бер. Квіт. Трав. Черв. Лип. Серп. Вер. Жовт. Лист. Груд. Рік
Середній максимум, °C 0,4 2,6 8,7 15,3 20,5 23,3 25,0 24,6 20,7 15,0 7,5 2,3 13,8
Середня температура, °C −3,1 −0,9 4,1 9,9 14,7 17,7 19,2 18,8 15,1 9,7 4,1 −0,5 9,1
Середній мінімум, °C −6,5 −4,4 −0,4 4,5 9,0 12,1 13,5 13,0 9,5 4,5 0,7 −3,3 4,40
Норма опадів, мм 50 44 43 54 77 98 84 75 49 45 54 66 739
Джерело: [1]

Історія[ред. | ред. код]

Назва походить від прізвища Вайнагій.

Вонігове вперше згадується в письмових джерелах за 1389 рік, коли ним володів Хустський замок.

З 18 ст. зберігся стародавній будинок «Палата» родини Кьолчеї, у 19 ст. діяла синагога.

Церква св. великомучениці Варвари. 1931.

Щоб спорудити православну церкву, купили дерево з розібраної хати і ще додали трохи дерева. Церкву почали будувати при головній дорозі, біля школи, у 1926-1927 роках, а організував та очолив будівництво монах Тереблянського монастиря Вікентій (Василь Орос) Коробове склепіння й, очевидно, дахи зробив місцевий майстер Василь Демко.

У північно-західному куті двору поставили одноярусну каркасну дзвіницю з двома дзвонами. Церква перестала діяти після 1945 р. Близько 1960 р. споруду пошкодила блискавка.

Згідно з документами, церкву зняли з реєстрації 22 листопада 1960 р., а в 1961 р. її розібрали і дерево продали Олені Поп та Василю Добопгу.

Церква Св. Трійці. 1912.

У 1751 р. в селі була церква “деревяна з вежою, шинґлями крита, у добром состояню, не знати от кого благословлена. Образами слабо украшена… Книги церковні всі. Звони два… Замок желізний. Посвященна св. Николаю…” Очевидно, це була церква, збудована в стилі “готики Потисся”. Споруда, що стояла на місці теперішнього двору М. Д. Лучка, згоріла на початку XX століття, а місце престолу позначене камінням та трьома горіхами. Службу правили під великим навісом у Поповича та в хаті Петра Думинця аж до спорудження теперішньої мурованої церкви, яка належить до кращих мурованих храмів початку XX століття. Всі фасади храму декоративно членуються по вертикалі контрфорсами й видовженими вікнами. Східну частину нави перетинає трансепт, стіни якого оздоблено потрійними вікнами. Гарно вирішено вежу з гострим шпилем і чотирма маленькими шпилями.

За спогадами М. М. Ляшка (1919 р. н.), М. В. Бенци (1909 р. н.), М. В. Цеха (1924 р. н.), кошти на спорудження церкви збирали в США уповноважені для цього М. Ляшко, М. Бокшай, О. Вайнагій, П. Думинець, а М. Величканич здійснив аж три поїздки і привіз, крім грошей, образ Пречистої Богородиці. Степан Рак збирав кошти в українських селах Румунії.

Розповідають, що план церкви також привезли з Америки. Церква справді схожа на американські псевдоготичні храми. Землю для церкви громада купила в єврейської сім’ї.

Напис при вході повідомляє, що храм збудували в 1912 р., а ремонт і малювання інтер’єра зроблено в 1973 р., коли у храмі служив ієромонах Кирнак (Росоха) і кураторами були І. І. Поп, Ю. П. Рак, М. М. Ляшко, М. Ю. Гісем та інші. Стіни церкви штукатурили в 1932 р. Іконостас роботи І. Павлишинця 1957 – 1958 років передано з Руського Поля на початку 1980-х років із тоді закритої греко-католицької церкви.

З трьох дзвонів, відлитих Р. Герольдом у Хомутові в 1923 та 1924 роках, найбільший подарували Петро Іляшко, його батько Василь та мати Марія Стан, а два менші були виготовлені для православної церкви, збудованої в 1926 – 1927 роках.

12 лютого 1939 року відбулись вибори до Сойму Карпатської України, на яких абсолютну більшість голосів виборців (близько 92,4 %) здобули кандидати Українського Національного Об'єднання. У Воніговому, який належав до округи «Тячів», за УНО проголосували 707 виборців.[джерело?]

Населення[ред. | ред. код]

Станом на 1989 рік у селі проживали 2419 осіб, серед них — 1203 чоловіки і 1216 жінок[4].

За даними перепису населення 2001 року у селі проживали 2654[1][2] особи. Рідною мовою назвали[5]:

Мова Кількість осіб Відсоток
українська 2625 98,91 %
російська 27 1,02 %
угорська 2 0,08 %

Політика[ред. | ред. код]

Голова сільської ради — Олаг Юрій Петрович, 1962 року народження, вперше обраний у 2010 році. Інтереси громади представляють 14 депутатів сільської ради[6][7][8]:

Партія Кількість депутатів Відсоток
Самовисування 14 100,00 %

На виборах у селі Вонігове працює окрема виборча дільниця, розташована в приміщенні школи. Результати виборів:

Транспорт[ред. | ред. код]

Через село проходить автомобільний шлях територіального значення Т 0720 Міжгір'яБуштино.[джерело?]

Спорт[ред. | ред. код]

У селі є власна футбольна команда, яка здобула золоті нагороди на чемпіонаті Тячівського району у 2015 році.[джерело?]

Відомі люди[ред. | ред. код]

У 1937 році до села священиком був призначений Юрій Станинець — український письменник та громадський діяч, депутат Сойму Карпатської України, член Національної спілки письменників України.[джерело?]

Народилися[ред. | ред. код]

  • Григора Іван Михайлович — український вчений-ботанік, геоботанік. Досліджував різні типи рослинності України, їх зміни під впливом гідромеліорацій та інших факторів. Розвивав новий напрям болотознавства в Україні — лісове болотознавство, вивчав види торфу і торфові поклади, їх зміни під впливом сільськогосподарського використання.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж и Облікова картка на сайті ВРУ
  2. а б в Населення населених пунктів Закарпатської області за даними перепису 2001 року
  3. Погода в селі Вонігове
  4. Склад наявного та постійного населення за статтю, Закарпатська область (осіб) - 021 ТЯЧІВСЬКИЙ РАЙОН, Рік, Категорія населення , Стать. Процитовано 2015-12-30. 
  5. Розподіл населення за рідною мовою, Закарпатська область (у % до загальної чисельності населення) - 021 ТЯЧIВСЬКИЙ РАЙОН, Рік , Вказали у якості рідної мову. Процитовано 2015-12-30. 
  6. Вонігівська сільська рада. Облікова картка на сайті ВРУ
  7. Вонігівська сільська рада. Керівний склад попередніх скликань
  8. Вонігівська сільська рада. Результати виборів депутатів ради. Архів оригіналу за 2012-07-28. Процитовано 2016-01-23. 
  9. Результати голосування по дільницях: № округу 74, № виборчої дільниці 127. Архів оригіналу за 31 липень 2012. Процитовано 23 січень 2016. 
  10. Результати госолування по дільницях ТВО № 74, № виборчої дільниці 10, Закарпатська область. Вибори Президента України. Чергові вибори 31.10.2004. Архів оригіналу за 31.07.2012. Процитовано 23.01.2016. 
  11. Результати госолування по дільницях ТВО № 74, № виборчої дільниці 10, Закарпатська область. Вибори Президента України. Повторне голосування 21.11.2004. Архів оригіналу за 31.07.2012. Процитовано 23.01.2016. 
  12. Результати госолування по дільницях ТВО № 74, Закарпатська область. Вибори Президента України. Повторне голосування 26.12.2004. Архів оригіналу за 31.07.2012. Процитовано 23.01.2016. 
  13. Результати голосування по виборчих дільницях ТВО № 70, Закарпатська область. Вибори народних депутатів України 26 березня 2006 року. Архів оригіналу за 30 липня 2012. Процитовано 23 січня 2016. 
  14. Результати голосування по виборчих дільницях ТВО № 70, Закарпатська область. Позачергові вибори народних депутатів України 30 вересня 2007 року. Архів оригіналу за 23 липня 2012. Процитовано 23 січня 2016. 
  15. Результати голосування по дільницях ТВО № 73, Закарпатська область. Вибори Президента України 17 січня 2010 року. Архів оригіналу за 5 серпень 2012. Процитовано 23 січень 2016. 
  16. Результати голосування по дільницях ТВО № 73, Закарпатська область. Повторне голосування з виборів Президента України 07 лютого 2010 року. Архів оригіналу за 5 серпень 2012. Процитовано 23 січень 2016. 
  17. Підсумки голосування на виборчих дільницях у загальнодержавному виборчому окрузі в межах ОВО № 71, Закарпатська область. Вибори народних депутатів України 28 жовтня 2012 року. Архів оригіналу за 18 грудень 2014. Процитовано 23 січень 2016. 
  18. Відомості про підрахунок голосів виборців на виборчих дільницях одномандатного виборчого округу № 71, Закарпатська область. Вибори народних депутатів України 28 жовтня 2012 року. Архів оригіналу за 18 грудень 2014. Процитовано 23 січень 2016. 
  19. Відомості про підрахунок голосів виборців на виборчих дільницях територіального виборчого округу № 73, Закарпатська область. Позачергові вибори Президента України 25 травня 2014 року. Архів оригіналу за 27 лютого 2018. Процитовано 23 січня 2016. 
  20. Підсумки голосування на виборчих дільницях у загальнодержавному виборчому окрузі в межах ОВО № 71, Закарпатська область. Позачергові вибори народних депутатів України 26 жовтня 2014 року. Архів оригіналу за 18 грудень 2014. Процитовано 23 січень 2016. 
  21. Відомості про підрахунок голосів виборців на виборчих дільницях одномандатного виборчого округу № 71, Закарпатська область. Позачергові вибори народних депутатів України 26 жовтня 2014 року. Архів оригіналу за 18 грудень 2014. Процитовано 23 січень 2016. 

Посилання[ред. | ред. код]