Ворона Олександр Іванович
| Ворона Олександр Іванович | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народження |
17 січня 1941 (83 роки) Макіївка, Сталінська область, УРСР | |||
| Країна |
 СРСР,  Україна | |||
| Жанр | живопис, графіка | |||
| Навчання | Ворошиловградське художнє училище | |||
| Член | Національна спілка художників України | |||
|
| ||||
Воро́на Олекса́ндр Іва́нович (17 січня 1941, Макіївка, Сталінська область, УРСР, СРСР) — український художник і графік. Член Національної спілки художників України (1994)[1].
Життєпис[ред. | ред. код]
Олександр Іванович Ворона народився 17 січня 1941 р. у Макіївці (Донецька область). У 1974 р. — закінчив Ворошиловградське художнє училище, викладачі — В. Вайнреб, Є. Чумак.
Проживав на півночі Росії, на південному березі Криму, у Надволжі, Центральній Україні. 1982 року повернувся на Донеччину.
У 1994 р. — став членом Національної спілки художників України.
Жив і працював у Донецьку. Коли у 2014 р. Донецьк і Макіївку захопили терористи, не зміг працювати і в 2016 р. переїхав у Черкаську область, до міста Корсунь-Шевченківський. Тут став членом місцевого осередку художників «Янталка».
Творчість[ред. | ред. код]
Працює в царині станкового живопису (пейзаж, портрет, натюрморт, тематичний живопис). Картини художника знаходяться в Донецькому художньому, Макіївському історико-краєзнавчому, Бахмутському краєзнавчому музеї, а також у приватних колекціях в Україна і за кордоном[2].
Основні роботи: «Надія» (1976), «Автопортрет» (1979), «Мати» (1987), «Калина красна (В. Шукшин)» (1989); «Квіти польові» (1990), «Моя Батьківщина — Макіївка» (1991), «Вечірня мелодія» (1992), «Осінні брижі», «Зима минула» (обидва — 1993), «Короткий відпочинок», «Пейзаж із білим конем» (обидва — 1994), «Туман розходиться» (1995), «Осінь у селі», «У місто» (обидва — 1996), «Літній букет», «Квітневий сніг» (обидва — 1997), «Присвята О. Пушкіну» (1998), «Край Донецький», «Тепла зима» (обидва — 1999), «Слов'яногірська весна», «В осінньому парку», «Березневий ранок», «Зима. На Кам'яних Могилах» (усі — 2000), «Травень у селі», «Серед Дикого Поля» (обидва — 2002), «Осінь на Осколі» (2003).[3]
Участь у спільній виставці «Різдвяна» у Черкаський художній музей разом з Черкаська організація Національна спілка художників України (11 грудня 2020)[4].
Нагороди[ред. | ред. код]
Живописець є неодноразовим лауреатом виставок-конкурсів, має чисельні дипломи, грамоти та подяки.
2016 р. — Корсунь-Шевченківська літературно-художня премія[5].
Персональні виставки[ред. | ред. код]
Персональні виставки проходили у Донецьку, (1989, 1993, 1997, 1998, 2007, 2012), Макіївка (2003, 2009) і Артемівську (1998, 2001, 2003).
Після переїзду у Черкаська область:
- Корсунь-Шевченківський (2016).
- Черкаський художній музей (6 червня 2016)[6].
- Корсунь-Шевченківський (2017)[1] [Архівовано 12 травня 2021 у Wayback Machine.]
- Черкаський художній музей (3 березня 2020). «Мої улюблені образи»[7].
- Корсунь-Шевченківський історико-культурний заповідник «Мої улюблені образи» (2020)[8].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Ворона Александр :: ArtBoyko.com. artboyko.com. Архів оригіналу за 12 травня 2021. Процитовано 12 травня 2021.
- ↑ Ворона Александр Иванович | Картинная Галерея (ru-RU) . Архів оригіналу за 13 травня 2021. Процитовано 12 травня 2021.
- ↑ Ворона Олександр Іванович — Енциклопедія Сучасної України. esu.com.ua. Архів оригіналу за 12 травня 2021. Процитовано 12 травня 2021.
- ↑ Різдвяна: спільний проєкт Черкаського художнього музею і Черкаської організації Національної спілки художників України — Черкаський обласний художній музей (ru-RU) . Архів оригіналу за 18 червня 2021. Процитовано 13 травня 2021.
- ↑ От светлых людей светлеет на душе. www.golos.com.ua (рос.). Архів оригіналу за 12 травня 2021. Процитовано 12 травня 2021.
- ↑ Персональна виставка художника з Донецька Олександра Ворони експонується в черкаському музеї / Музейний простір. Музеї України та світу. prostir.museum. Архів оригіналу за 13 травня 2021. Процитовано 13 травня 2021.
- ↑ Черкаський Художній Музей (4 березня 2020). МОЇ УЛЮБЛЕНІ ОБРАЗИ. Персональна виставка живопису Олександра Ворони. Facebook (укр.). Архів оригіналу за 13 травня 2021. Процитовано 13 травня 2021.
- ↑ Художник Олександр Ворона: «Мене називали донецьким Рембрандтом». Лента новостей Черкасс. Архів оригіналу за 13 травня 2021. Процитовано 13 травня 2021.
|
Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |