Воронцовський палац (Санкт-Петербург)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Воронцовський палац (Санкт-Петербург)
Воронцовский дворец (Санкт-Петербург)
Воронцовський палац, фасад на вулицю
Воронцовський палац, фасад на вулицю
Воронцовський палац, фасад на вулицю
59°55′36″ пн. ш. 30°19′04″ сх. д. / 59.92667° пн. ш. 30.31778° сх. д. / 59.92667; 30.31778Координати: 59°55′36″ пн. ш. 30°19′04″ сх. д. / 59.92667° пн. ш. 30.31778° сх. д. / 59.92667; 30.31778
Країна Росія
Місто Санкт-Петербург
Тип палац
Тип будівлі палац
Стиль бароко
Автор проєкту Вартоломей Растреллі
Будівельник Вартоломей Растреллі
Архітектор Франческо Бартоломео Растреллі
Засновник канцлер Михайло Воронцов
Початок будівництва 1749 р.
Побудовано 1758, перебудови в середині 19 ст.
Основні дати:
1749-1758
Будівлі:
палац, палацова церква, пейзажний парк, мальтійська каплиця, оранжерея, флігелі
Статус  Культурне надбання Російської федерації
Стан задовільний

Воронцовський палац (Санкт-Петербург). Карта розташування: Росія
Воронцовський палац (Санкт-Петербург)
Воронцовський палац (Санкт-Петербург)
Воронцовський палац (Санкт-Петербург) (Росія)
Мапа
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі


Воронцовський палац (палац канцлера Михайла Ларіоновича Воронцова) — будівля в столиці Російської імперії 18 століття. Збережений до 21 ст.

Канцлер граф Михайло Воронцов, замовник палацу[ред. | ред. код]

Худ. О.Антропов. Михайло Воронцов.

Молодший за братів Романа та Івана, Михайло Воронцов, зробив блискучу кар'єру при дворі імператриці Єлизавети, дочки Петра 1-го. Він разом з Шуваловим стояв за каретою Єлизавети під час переїзду її в казарми гвардії Преображенського полку. Після палацового перевороту став за наказом імператриці камергером, поручиком Лейб-кампанії, отримав багаті маєтки і грошові виплати. Аби закріпити успіх, узяв шлюб з двоюрідною сестрою імператриці Єлизавети — Ганною Карловною Скавронською.

Після відставки канцлера О. П. Бестужева-Рюміна обійняв його посаду. В родині не мав синів і доклав зусиль, щоби графський титурл був поширеним і на його братів. Сучасники знали його як малоздібного і малоцікавого політика. Дотримувався занадто розкішного способу життя і постійно шукав грошей. Аби отримати нові суми, прохав їх у імператриці, брав хабарі і дарунки, що було звичним і поширеним явищем. Відомо, що Михайло Воронцов отримав коштовні меблі від короля Франції Луї 15-го (король придбав їх у фаворитки Маркізи де Помпадур), аби схилити Воронцова на свій бік.

Після нового палацового перевороту у 1762 р., не склав присягу на користь Катерини 2-ї, бо ще живим був її чоловік, цар Петро ІІІ. Це прискорило убивство останнього. Кар'єру при Катерині ІІ — не зробив, отримав відставку і виїхав за кордон. Помер у Москві.

Палац і дивний сад бароко[ред. | ред. код]

Амбітного Михайла Воронцова задовольнив лише проект придворного архітектора Франческо Бартоломео Растреллі (1700–1771). Земельна ділянка між Садовою вулицею і річкою Фонтанка була забудована розкішним палацом садибного типу з двома дворами, церквою в палаці, службовими корпусами, оранжереєю. До вулиці палац відкривався широким курдонером — першим двором з кованою решіткою.

Поземний план палацу не передавав дивної гри об'ємів, цікавого другого двору, що мав сходинки в парк з галереї, фактично даху першого поверху флігеля. Сад бароко, розпланований за другим двором, суперничав квітником і плануванням лише з парком Італійського палацу імператриці Катерини 1-ї. Сад бароко за палацом Воронцова поступався розмірами лише саду за Меншиковським палацом і Літньому саду Петра 1-го, і не мав такої ж кількості мармурових, садово-паркових скульптур.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Матвеев А. «Растрелли», Л, «Искусство», 1938 (рос)
  • Коваленская Н. «История русского искусства 18 века», М. издательство Московского ун-та, 1962 (рос)
  • Витязева В. А., Кириков Б.М, Ленинград, Путеводитель,1988 (рос)
  • Овсянников Ю. И. «Растрелли (архитектор)», Л, «Искусство», 1995, (рос)

Див. також[ред. | ред. код]