Воронько Олександр Григорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олександр Григорович Воронько
Воронько Олександр Григорович.jpg
Народження 5 (18) липня 1917(1917-07-18)
Соколове
Смерть 9 лютого 1997(1997-02-09) (79 років)
Харків
Приналежність Прапор Радянської армії Радянська армія
Рід військ Прапор ВПС СРСР ВПС СРСР винищувальна авіація
Роки служби 1936—1960
Партія КПРС
Звання CCCP air-force Rank polkovnik infobox.svg Полковник авіації
Війни / битви німецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора
Орден Олександра Невського Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Червоної Зірки
Орден Червоної Зірки
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» Медаль «20 років перемоги у ВВВ»
Медаль «30 років перемоги у ВВВ» Медаль «40 років перемоги у ВВВ»
Медаль «За взяття Берліна»
Медаль «Ветеран Збройних сил СРСР»
Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»
Медаль «40 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «За бездоганну службу» III ст. (СРСР)
Медаль «50 років перемоги у ВВВ»
Знак летчика 1 класса.jpg

Олекса́ндр Григо́рович Воронько́ (нар. 5 (18) липня 1917(19170718) — пом. 9 лютого 1997) — радянський військовий льотчик часів Другої світової війни, командир ескадрильї 63-го гвардійського винищувального авіаційного полку 3-ї гвардійської винищувальної авіаційної дивізії 3-ї повітряної армії, гвардії майор. Герой Радянського Союзу (1945).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 18 липня 1917 року в селі Соколовому, нині Зміївського району Харківської області, в селянській родині. Українець. Закінчив неповну середню школу та школу ФЗУ у 1933 році. Працював токарем на Харківському паровозоремонтному заводі.

До лав РСЧА призваний у серпні 1936 року. У 1939 році закінчив Чугуївську військову авіаційну школу льотчиків і був залишений при школі льотчиком-інструктором. Член ВКП(б) з 1941 року. У 1943 році закінчив курси штурманів авіаційних полків при Військово-повітряній академії.

Учасник німецько-радянської війни з червня 1943 року. Воював на винищувачах Ла-5 і Ла-7 на Брянському, 3-му Білоруському, 1-му Прибалтійському та 1-му Білоруському фронтах. До листопада 1944 року — штурман ескадрильї, командир ескадрильї 63-го гвардійського винищувального авіаційного полку. У лютому 1945 року закінчив Липецькі курси удосконалення офіцерського складу. З лютого і до кінця війни — командир ланки Управління 3-ї гвардійської винищувальної авіаційної дивізії.

Всього за роки війни здійснив 158 бойових вильотів, провів 35 повітряних боїв у яких збив особисто 20 літаків супротивника.

Після закінчення війни продовжив військову службу в частинах ВПС СРСР. Командував ескадрильєю у складі Групи радянських окупаційних військ у Німеччині. З 1948 року — в авіаційних частинах ППО СРСР: помічник командира полку, командир полку. У 1952 році закінчив Липецькі вищі офіцерські льотно-тактичні курси ВПС. Був командиром, а згодом — заступником командира полку в Московському окрузі ППО. У 1960 році підполковник О. Г. Воронько вийшов у запас.

Мешкав у Харкові, де й помер 9 лютого 1997 року. Похований на харківському кладовищі № 2.

Нагороди[ред. | ред. код]

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 23 лютого 1945 року «за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками та виявлені при цьому відвагу і героїзм», гвардії майорові Вороньку Олександру Григоровичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 7598).

Також нагороджений трьома орденами Червоного Прапора (31.07.1943, 08.03.1944, 16.10.1957), орденом Олександра Невського (01.08.1944), двома Вітчизняної війни 1-го ступеня (31.08.1943, 11.03.1985), двома орденами Червоної Зірки (19.11.1951, 22.02.1955) і медалями.

Посилання[ред. | ред. код]