Воропай Олекса Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Олекса Іванович Воропай
Олексій Воропай зі своєю дружиною Вірою
Олексій Воропай зі своєю дружиною Вірою
Народився 10 жовтня 1913(1913-10-10)
Одеса
Помер 20 липня 1989(1989-07-20) (75 років)
Лондон
Країна Flag of Russia.svg Російська імперія УРСРВелика Британія Велика Британія
Діяльність письменник
Alma mater Московська аграрна академія
Галузь природничі науки, філологічні науки
Посада Старший науковий співробітник слов'янського відділу Науково-технічної бібліотеки Великої Британії в Північній Англії
Науковий ступінь доктор філологічних наук, доктор біологічних наук

Wikiquote-logo.svg Висловлювання у Вікіцитатах

Оле́кса Іва́нович Воропай (літературний псевдонім Олекса Степовий; 10 жовтня[1] 1913, Одеса — 20 липня 1989, Лідс, Англія) — український етнограф, фольклорист, біолог, мемуарист і письменник в еміграції. Доктор слов'янської етнології (1958) та біології (1961). Дійсний член Королівського антропологічного інституту Великої Британії та Ірландії, Української вільної академії наук (Нью-Йорк), член Ботанічного товариства Британських Островів, Центру для письменників в екзилі Міжнародного ПЕН-клубу, Ради Союзу Українців у Великій Британії (1959-60 р.), довголітній член контрольної комісії Товариства українських літераторів у Великій Британії. Автор багатьох праць з етнографії, фольклору та мемуаристики. Зробив внесок у розвиток української геортології.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 10 жовтня (27 вересня за юліанським календарем) 1913 року в Одесі в родині звільненого в запас армії старшого унтер-офіцера Івана Захаровича Воропаєва та його дружини Олени Остапівни. Батько був з селян Петропавловської волості Самарської губернії та повіту (історичний Жовтий клин).[2]

1917 року батько емігрував, родина за радянських часів перебувала у списку «неблагонадійних». Мати з чотирма дітьми переїжджає до свого села Надлук.

1933 року закінчує сільськогосподарський технікум, працював агрономом на Вінниччині. Студіював агрономію в Уманському сільськогосподарському інституті, проте його виключили з цього закладу на першому курсі.

1937 року починає збирати етнографічні та фольклорні матеріали.

Закінчив Московську аграрну академію (1938).

1940—1941 рр. навчався на філологічному факультеті Одеського університету.

З 1944 року в еміграції разом з дружиною Бондаренко. Перебували у таборах для переміщених осіб Авґсбурґа та Гальденбурга.

1944 року опубліковано його перші статті — в українських журналах «Дозвілля» та «Український вісник».

1946 року подружжя поступає до Українського вільного університету.

1948 роком родина виїздить до Великої Британії, Олексій працював робітником на текстильній фабриці міста Олдем. З 1949 року проживають в Лондоні.

Працював у бібліотеці Британського музею у Лондоні. 1957 року здобув звання доктора Слов'янської Етнології.

Входив до складу редакційної колегії журналу «Українська Думка». З 1960 року почав друкуватися в журналі «Визвольний шлях».

1961 року захистив дисертацію на звання доктора природничих наук.

Згодом працював старшим науковим співробітником слов'янського відділу Науково-технічної бібліотеки Великої Британії на Півночі Англії.

Наукову роботу продовжував і після виходу на пенсію. Помер 1989 року в Лондоні[джерело?], згідно інших даних, у Лідсі[3].

Був членом таких наукових організацій:

  • Інституту Біологів Великої Британії;
  • Ботанічного Товариства Великої Британії;
  • Королівського Інституту Антропологів (і Етнографів) Великої Британії;
  • Доцент Катедри Етнографії Українського Вільного Університету;
  • Керівник секції Етнографії Української Вільної Академії Наук (УВАН) в Мюнхені.

Головні друковані праці[ред. | ред. код]

В Аугсбурзі і під псевдонімом Олекса Степовий він надрукував сім книжок — «Вогні в церкві (Українські народні легенди, записані в Україні 1942—1943 рр.)», «Українські народні танці», «Звичаї нашого народу», «Ясир» та ін. Головна праця Олекса Воропая — двотомний етнографічний нарис «Звичаї нашого народу» (1966, Мюнхен), в якому ретельно підібрано звичаї та обряди різних регіонів України, що пов'язані з народним та релігійним календарями.

З української етнографії:

З природознавства:

  • Цілюще зілля. «Визвольний Шлях», Лондон 1963-64.
  • Процеси видотворення в концепції Д. Т. Лисенка. «Визвольний Шлях», Лондон, 1965.
  • Генетика і мічуринський напрямок в біології. «Визвольний Шлях», Лондон, 1965.

Повісті і спогади:

  • З минулого [Архівовано 7 червня 2020 у Wayback Machine.]. Авґсбурґ, 1946. 16 с.
  • В дорозі на Захід: шоденник утікача. 1970
  • В дев'ятім крузі… Спогади про 1933 рік. Лондон, 1953.
  • Пригоди Марка Чубатого. Лондон, 1954.
  • The Ninth Circle. Scenes from the Hunger tragedy of Ukraine in 1933. London: Ukrainian Youth Association in Great Britain
  • The Ninth Circle: In Commemoration of the Victims of the Famine of 1933. Harvard Ukrainian Research Institute, Cambridge, Massachusetts, 1983.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. згідно метричного запису про народження Олекси Воропая - ДАОО, фонд 37, опис 3, справа 930, арк. 65 зв. – 66
  2. згідно метричного запису про народження Олекси Воропая - ДАОО, фонд 37, опис 3, справа 930, арк. 65 зв. – 66
  3. Олекса Воропай. www.ukrainiansintheuk.info. Архів оригіналу за 23 листопада 2020. Процитовано 4 червня 2021. 

Джерела та література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]