Воропай Олекса Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Воропай Олексій Іванович
Воропай Олексій Іванович зі своєю дружиною Вірою
Воропай Олексій Іванович зі своєю дружиною Вірою
Народився 9 листопада 1913(1913-11-09)
Одеса
Помер 20 липня 1989(1989-07-20) (75 років)
Лондон
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія УРСРВелика Британія Велика Британія
Діяльність письменник
Alma mater Московська аграрна академія
Посада Старший науковий співробітник слов'янського відділу Науково-технічної бібліотеки Великої Британії в Північній Англії
Науковий ступінь доктор філологічних наук, доктор біологічних наук

Оле́кса Іва́нович Воропай (літературний псевдонім Олекса Степовий; *9 листопада 1913, Одеса — 20 липня 1989) — український біолог, етнограф і письменник, фольклорист в еміграції. Зробив внесок у розвиток української геортології.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 9 листопада 1913 р. у м. Одеса. 1917 року батько емігрував, родина за радянських часів перебувала у списку «неблагонадійних». Мати з чотирма дітьми переїжджає до свого села Надлук.

1933 року закінчує сільськогосподарський технікум, працював агрономом на Вінниччині. Студіював агрономію в Уманському сільськогосподарському інституті, проте його виключили з цього закладу на першому курсі.

1937 року починає збирати етнографічні та фольклорні матеріали.

Закінчив Московську аграрну академію (1938).

1940–1941 рр. навчався на філологічному факультеті Одеського університету.

З 1944 р. в еміграції разом з дружиною Бондаренко. Перебували у таборах для переміщених осіб Аугсбурга та Гальденбурга.

1944 року опубліковано його перші статті — в українських журналах «Дозвілля» та «Український вісник».

1946 року подружжя поступає до Українського вільного університету.

1948 роком родина виїздить до Великої Британії, Олексій працював робітником на текстильній фабриці міста Олдхем. З 1949 року проживають в Лондоні.

Працював у бібліотеці Британського музею (Лондон). 1957 року здобув звання доктора Слов'янської Етнології.

Входив до складу редакційної колегії журналу «Українська думка». З 1960 року почав друкуватися в журналі «Визвольний шлях».

1961 року захистив дисертацію на звання доктора природничих наук.

Згодом працював старшим науковим співробітником слов'янського відділу Науково-технічної бібліотеки Великої Британії в Північній Англії.

Наукову роботу продовжував і після виходу на пенсію. Помер 1989 р. у Лондоні, згідно інших даних, у місті Лідс.

Був членом таких наукових організацій:

  • Інституту Біологів Великої Британії;
  • Ботанічного Товариства Великої Британії;
  • Королівського Інституту Антропологів (і Етнографів) Великої Британії;
  • Доцент Катедри Етнографії Українського Вільного Університету;
  • Керівник секції Етнографії Української Вільної Академії Наук (УВАН) в Мюнхені.

Головні друковані праці[ред. | ред. код]

В Авгсбурзі під псевдонімом Олекса Степовий він надрукував сім книжок — «Вогні в церкві (Українські народні легенди, записані в Україні 1942–1943 рр.)», «Українські народні танці», «Звичаї нашого народу», «Ясир» та ін. Головна праця Олекса Воропая — двотомний етнографічний нарис «Звичаї нашого народу» (1966, Мюнхен), в якому ретельно підібрано звичаї та обряди різних регіонів України, що пов'язані з народним та релігійним календарями.

З української етнографії:

• Звичаї нашого народу (К., Університетське видавництво ПУЛЬСАРИ, 2012).

З природознавства:

  • Цілюще зілля. «Визвольний Шлях», Лондон 1963-64.
  • Процеси видотворення в концепції Д. Т. Лисенка. «Визвольний Шлях», Лондон, 1965.
  • Генетика і мічуринський напрямок в біології. «Визвольний Шлях», Лондон, 1965.

Повісті і спогади:

Джерела та література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]