Ворота

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Воро́та[1] — широкий проїзд або прохід в огорожі, мурі, що зачиняється стулками.

Брама — великі ворота, здебільшого при монументальних спорудах[2]. Брами широко застосовувалися в стародавніх містах, фортецях, монастирях тощо, де часто були складними будівлями з оборонною баштою або церквою вгорі. В урочистому мовленні замість східнослов'янського «ворота» можуть вживати церковнослов'янізм «врата»[3].

Ворота можуть складатися з одної, але частіше двох стулок (ворітниць[4]), підвішених на шарнірах (що називаються петлями або завісами[5]) до стовпів (відомих як вереї[6], ворітниці[4], глухі ворітниці[7] або ушули[8]) або до мурованих стін.

Етимологія[ред.ред. код]

Слово ворота походить від прасл. *vorta — множини іменника *vorto, пов'язаного з дієсловом *verti («замикати») й іменником *vorъ («огорожа», «вориння»). Вважається спорідненим з лит. vartai, латис. varti, прусськ. warto, дав.-англ. weorð, worð («загоророжа», «двір», «вулиця»)[9].

Слово брама є давнім запозиченням з чеської мови (через польське посередництво): пол. brama < заст. чеськ. brana, що походить від прасл. *borniti — «захищати», «боронити» (пор. укр. боронити, давньорус. боронь — «перегородка», «перешкода»)[9].

Історія[ред.ред. код]

У давньоримькому таборі-каструмі було четверо воріт, які мали свої окремі назви: Преторійські, Декуманські, Праві і Ліві Головні.

Укріплені ворота є важливою складовою фортець, замків. Ворота в них зазвичай розміщали в спеціальних вежах, які в такому разі називалися надбрамними або надворітними. Часто перед воротами влаштовували барбакан — для кращої оборони. Прохід нерідко зачиняли ґратами-герсою.

В Україні[ред.ред. код]

Прикладами таких брам в Україні є Руська брама в Кам'янці-Подільському, Луцька брама в Острозі, брами Києво-Печерської лаври.

В Україні XIX століття досить часто воротами закривався вихід із села або хутора. Такі ворота мали назву «коворот»[10], «коловорот»[11]. Про них написав Тарас Шевченко в поемі «Сова»:

«

На вигоні сіла
І в село вже не верталась,
День і ніч сиділа
Коло коворот.[12]

 »

Символіка[ред.ред. код]

У топоніміці[ред.ред. код]

Відомі брами[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Ворота // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Брама // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  3. Врата // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  4. а б Ворітниця // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  5. Завіса // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  6. Верея // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  7. Ворітниця // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка — К.: Кіевская старина, 1907-1909
  8. Ушула // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка — К.: Кіевская старина, 1907-1909
  9. а б Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — Т. 1: А — Г / Укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 1982. — 632 с.
  10. Коворот // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка — К.: Кіевская старина, 1907-1909
  11. Коловорот // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка — К.: Кіевская старина, 1907-1909
  12. Шевченко Т. Кобзар. — К.: Радянська школа, 1986. — 608 с.

Джерела[ред.ред. код]

Доричний ордер Це незавершена стаття про архітектуру.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.