Воскресенські сади

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Воскресенські сади
Київ
Загальна інформація
50°29′13″ пн. ш. 30°34′23″ сх. д. / 50.48700000002777699° пн. ш. 30.57308333336111161° сх. д. / 50.48700000002777699; 30.57308333336111161Координати: 50°29′13″ пн. ш. 30°34′23″ сх. д. / 50.48700000002777699° пн. ш. 30.57308333336111161° сх. д. / 50.48700000002777699; 30.57308333336111161
Країна Flag of Ukraine.svg Україна
Район Дніпровський
Адмінодиниця Київ
Водойма оз. Малинівка, оз. Радунка
Головні вулиці Центральна, Малинівська, Пілот, Гаражна, Марка Черемшини
Транспорт
Зовнішні посилання:
У проекті OpenStreetMap 421866 ·R (Київ)
Карта
Воскресенські сади. Карта розташування: Київ
Воскресенські сади
Воскресенські сади
Воскресенські сади (Київ)

Воскресе́нські сади́ (інша назва — Малинівка[1]) — дачне селище у Дніпровському районі Києва, між озером Радунка на сході, залізницею на півдні, протокою Десенка (Чорторий) на заході та Райдужним масивом на півночі[2]. Назву отримало через близкість до селища Воскресенська слобідка[3], яке на той час ще існувало. Інша назва місцевості — Малинівка, ймовірно, від однойменного озера, стариці Дніпра, навколо якого сформувалися Воскресенські сади[1].

Історія[ред. | ред. код]

Було створене у 1958 році на заливних луках між протокою Десенка і озером Радунка. Первісно селище нараховувало 930 ділянок, які займали територію 96 га[4][3], пізніше розрослося на захід, у бік Дніпра. Як і в інших дачних селищах Києва, що виникли за радянських часів, ділянки на Воскресенських садах розподілялися різними київськими організаціями, заводами та підприємствами між своїми працівникам. Першими поселенцями Воскресенських садів стали працівники Дарницького шовкового комбінату[3].

У 1993 році почалося будівництво Подільського мостового перехіду з правого берега Дніпра на житлові масиви Троєщина і Воскресенський. Трасування переходу передбачало використання частини дачних ділянок на Воскресенських і Русановських садах, зокрема, на Воскресенських садах викупу у власників підлягало 40 ділянок загальною площею 3,26 га[5].

Географія[ред. | ред. код]

На території Воскресенських садів збереглося кілька реліктових озер і ставків — стариць Десенки. Найбільше з них (в межах Воскресенських садів) — озеро Малинівка[6], довжина якого становить близько 500 м, ширина — до 50 м[7]. На захід від Малинівки розташоване ще одне озеро — Дзеркальне[6]. Інші водойми офіційних назв не мають.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Дніпровський район: історична довідка. dnipr.kyivcity.gov.ua. Дніпровська районна в м. Києві державна адміністрація. Процитовано 19 вересня 2019 року. 
  2. Невідоме Лівобережжя, 2018, с. 195
  3. а б в Невідоме Лівобережжя, 2017, с. 228
  4. Вакулишин, 2014, с. 40
  5. Рішення Київської міської ради від 16 грудня 2005 року N 607/3068 «Про винесення з траси будівництва Подільського мостового переходу через р. Дніпро в м. Києві та лінії Київського метрополітену частини садових ділянок Русанівських і Воскресенських садів»
  6. а б Розпорядження КМДА від 04.02.2009 р. № 111 «Про передачу на баланс та закріплення за КП „Плесо“ водних об'єктів та оформлення земель водного фонду м. Києва»
  7. Вакулишин, 2014, с. 106

Джерела[ред. | ред. код]

  • Невідоме Лівобережжя з кінця XIX до середини XX ст. / Кирило Степанець, Олександр Михайлик, Семен Широчин.К. : [б. в.], 2017. — 232 с.
  • С. Широчин, О. Михайлик, К. Степанець. Невідоме Лівобережжя: 1960—1980-ті. — К., 2018. — 500 прим.
  • С. М. Вакулишин. Топонімія Києва XX ст. — К. : Центр ДЗК, 2014. — 260 с. — 200 прим. — ISBN 978-617-7175-15-4.

Посилання[ред. | ред. код]