Воскресі́ння ме́ртвих— поняття, що існує в багатьох релігіях, міфах. Є частиною уявлень про загробне життя. В християнстві догмат про воскресіння є одним з основоположних.
Філіппіно Ліппі. «Воскресіння сина Теофіла та святого Петра на престолі» (обрізано), Мазаччо та Філіппіно Ліппі, 1427, 599 см x 230 см (19,6 футів x 7,5 футів), фреска, релігійне мистецтво, церква Санта-Марія-дель-Карміне, Флоренція, Італія.Воскресіння Євтиха Павлом
«І багато-хто з тих, що сплять у земному поросі, збудяться, одні на вічне життя, а одні на наруги, на вічну гидоту.» (Дан12:2)
Вважається, що Апостол Іван воскресив з мертвих 200 людей, яких небесний вогонь вбив за поклоніння ідолу. Після Вознесіння Христа, Апостол Пилип проповідуючи в Галілеї, воскресив маленьку дитину, яка померла на руках у матері.
Поправді, поправді кажу вам: Наступає година, і тепер уже є, коли голос Божого Сина почують померлі, а ті, що почують, оживуть. Бо як має Отець життя Сам у Собі, так і Синові дав життя мати в Самому Собі. І Він дав Йому силу чинити і суд, бо Він Людський Син. Не дивуйтесь цьому, бо надходить година, коли всі, хто в гробах, Його голос почують, і повиходять ті, що чинили добро, на воскресіння життя, а котрі зло чинили, на воскресіння Суду. (Ів.5:25–29)
Оце ж воля Того, Хто послав Мене, щоб з усього, що дав Мені Він, Я нічого не втратив, але воскресив те останнього дня. Оце ж воля Мого Отця, щоб усякий, хто Сина бачить та вірує в Нього, мав вічне життя, і того воскрешу Я останнього дня. (Ів.6:39–40)
Але признаюсь тобі, що в дорозі оцій, яку звуть вони єрессю, я Богові отців служу так, що вірую всьому, що в Законі й у Пророків написане. І маю надію я в Богі, чого й самі вони сподіваються, що настане воскресіння праведних і неправедних. (Дії24:14–15)
Хоча будуть воскрешені ті ж самі тіла, вони будуть обновленими— духовними. Це, знову ж таки, потрібно для повноти вічного блаженства (мук). Духовність тіл буде відповідати зміненим властивостям світу (після його кінця). Ці тіла не будуть мати грубих плотських потреб (таких як продовження роду і харчування), але будуть мати потреби нові— духовні («пити… нове вино в Царстві Отця», та інші.) Зрозуміло, що якими будуть ці потреби в дійсності ми в даному своєму стані точно зрозуміти не можемо.
Необхідність відновлення тіл богословськи обґрунтовується наступним[1]:
Тіло складає необхідну частину людської істоти, тому блаженство праведних (і муки грішних) було б неповним, якби їх переживали одні лише душі, без тіл.
Тіла творили гріхи (так як і правду) разом з душами, і було б несправедливо карати за них лише душі, а тіла залишити без кари (нагороди).
Це вчення абсолютно несумісне з вченням про переселення душ. Якби душа мешкала в різних тілах, то незрозумілим було б, яке тіло для неї воскрешати.
Адоніс— одне з найпоширеніших у багатьох стародавніх релігіях уявлень про померле й воскресле божество.
Главк— віщун Поліейд помітив, що вбита змія ожила від трави, покладеної на неї іншою змією, і за допомогою цієї ж трави воскресив Главка.
Пелоп— будучи хлопчиком, Пелопа запропонували в їжу небожителям, що збиралися на бенкет у Тантала. Проте боги зрозуміли обман і воскресили Пелопа, причому лопатка, яку з'їла Деметра, розгублена через зниклу доньку Персефону, була замінена вставкою зі слонової кістки.
Асклепій став настільки великим лікарем, що навчився воскрешати мертвих, і люди на Землі перестали вмирати. Бог смерті Танатос, втративши здобич, поскаржився Зевсові на Асклепія, що порушив світовий порядок. Зевс погодився, що якщо люди стануть безсмертними, вони перестануть відрізнятися від богів. Своєю блискавкою громовержець вразив Асклепія, але великий лікар не попав у царство мертвих, а став богом лікування.
Існує легенда про Емпедокла з Агрігенти як про чудотворця незвичайної сили, який зміг воскресити жінку, що залишалася до цього місяця без дихання.
