Восьминоги

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Восьминоги
Період існування: 323.2–0 млн р. т. пенсильванійнаш час
Octopus macropus - The Coral Kingdom Collection.jpg
Восьминіг
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Молюски (Mollusca)
Клас: Головоногі (Cephalopoda)
Підклас: Двозяброві (Coleoidea)
(без рангу): Neocoleoidea
Надряд: Octopodiformes
Ряд: Восьминоги (Octopoda)
Leach, 1818[1]
Підряди
Commons-logo.svg Вікісховище: Octopoda
Маленький восьминіг Amphioctopus marginatus, що намагається сховатись між двох мушель.
Пливучий восьминіг

Восьминоги[2] (Octōpoda, від грец. οκτώ — «вісім» і πούς — «нога»[3]) — ряд головоногих молюсків. «Типові» восьминоги, представники підряду Incirrina — придонні тварини. Але деякі представники цього підряду та всі види другого підряду, Cirrina — пелагічні тварини, що живуть у товщі води, причому багато з них зустрічаються тільки на великих глибинах.

Анатомія[ред. | ред. код]

Octopusvulgaris1.jpg

Тіло коротке, м'яке, ззаду овальне. Ротовий отвір розташований в місці, де сходяться його мацальця, а анальний — відкривається під мантію. Мантія нагадує зморшкуватий шкіряний мішок. Рот восьминога забезпечений двома могутніми щелепами, схожими на дзьоб папуги. У глотці є тертка, яка допомагає перетирати їжу.

Голова несе вісім довгих щупалець — «рук». «Руки» сполучені між собою тонкою перетинкою і забезпечені присосками. На всіх восьми мацальцях дорослого восьминога їх близько 2000, кожна з яких має силу утримування близько 100 г.

Дихає восьминіг зябрами, проте без збитку здоров'ю може нетривалий час бути поза водою. У восьминога три серця: одне (головне) жене блакитну кров, багату на металічні елементи, як залізо і мідь, по всьому тілу, а два інших — зябрових — проштовхують кров через зябра. Головне серце складається з двох передсердь і шлуночка.

Головний мозок високорозвинутий (один з найрозвиненіших серед безхребетних), має зачаткову кору, що є зачатком сірої речовини.

Очі великі, складної будови, з кришталиком, схожим на людський. Зіниця прямокутна. Восьминоги здатні сприймати звук, зокрема інфразвук.

На кожній «руці» розташовано до 10 тис. смакових рецепторів, що визначають їстівність або неїстівність предмета.

Звичайний восьминіг володіє здатністю змінювати забарвлення, пристосовуючись до навколишнього середовища. Це пояснюється наявністю в його шкірі клітин з різними пігментами, здатних під впливом імпульсів з центральної нервової системи розтягуватися або стискатися залежно від сприйняття органів чуття. Звичайне забарвлення — коричневе. Якщо восьминіг наляканий — він біліє, якщо розгніваний, то червоніє.

В середньому до 90 см в довжині (включаючи щупальця), максимальна довжина у самців до 1,3 м[4], у самиць — до 1,2 м.

Маса становить 4,5-7 кг, максимальна маса — 10 кг.

Тривалість життя рідко перевищує 4 роки, в середньому 12-24 місяці.

Ареал[ред. | ред. код]

Мешкає у всіх тропічних, субтропічних морях і океанах, від мілководдя до глибини 100—150 м. Віддає перевагу скелястим прибережним зонам, відшукуючи для проживання печери та міжгір'я в скелях. У 2007 році учені виявили «антарктичного восьминога».

Поведінка[ред. | ред. код]

Хижак, полює сидячи в засідці. Поїдає молюсків, равликів, ракоподібних, рибу, планктон. Здобич звичайний восьминіг захоплює всіма вісьма щупальцями. Восьминіг своїм роговим дзьобом кусає жертву, утримуючи її присосками. При цьому отрута слинних залоз з горлянки та рота потрапляє в рану. Сильно виражені переваги в їжі та в способі її добування.

Восьминіг веде придонний спосіб життя, мешкаючи серед каменів, скель і водоростей. Вдень він менш активний, ніж вночі, тому вважається нічним. Боязкий, при наближенні водолаза або аквалангіста зазвичай ховається під камені. Житло своє утримує в чистоті: підмітає струменем води з вирви, недоїдки складає зовні на сміттєву купу. Тягне в нору все, що знайде на дні: головне, щоби вхід був вузький, а усередині — широко. Селиться навіть в ящиках, бідонах, шинах і гумових чоботях. При наближенні ворогів рятується втечею, ховаючись в міжгір'ях скель і під каменями. У восьминогів є захисне пристосування — автотомія: схоплене ворогом щупальце може відірватися за рахунок сильного скорочення м'язів, які в цьому випадку самі себе розривають. «Найрозумніший» серед всіх безхребетних: піддається дресуванню, має хорошу пам'ять, розрізняє геометричні фігури. Зимує в глибших водах, а влітку переселяється на мілководдя.

Одинак, територіальний. Часто селиться поряд з восьминогами такого ж розміру, як і він.

Розмноження[ред. | ред. код]

Гніздо є ямкою в ґрунті, обкладеною валом з каменів і черепашок. Яйця кулясті, сполучені групами по 8-20 штук. Після запліднення самиця влаштовує гніздо в норі або печерці на мілководді, де відкладає до 80 тисяч яєць. Самиця завжди доглядає яйця: вона постійно вентилює їх, пропускаючи воду через так званий сифон. Щупальцями вона прибирає сторонні предмети та бруд. Протягом всього періоду розвитку яєць, самиця залишається біля гнізда, без їжі та часто вмирає з голоду.

Небезпека для людини[ред. | ред. код]

Всі восьминоги є отруйними, але тільки один рід Hapalochlaena (синьокільцеві восьминоги — Hapalochlaena maculosa, Hapalochlaena lunulata та інші) смертельно небезпечний для людини[5].

Класифікація[ред. | ред. код]

В культурі[ред. | ред. код]

Восьминоги згадуються в деяких художніх книгах. Український радянський фантаст Ігор Росоховатський присвятив восьминогам фантастичну повість "У підводних печерах", де наділив їх інтелектом.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ITIS Report: Octopoda Leach, 1818
  2. Маркевич, О. П. Російсько-українсько-латинський зоологічний словник. Номенклатура. — Київ : Наук. думка, 1983. — С. 219.
  3. Online Etimology Encyclopedia — Octopus
  4. до 5,4 метра за даними Encyclopedia Britannica.
  5. The Univercity of Melbourne — Tentacles of venom: new study reveals all octopuses are venomous.

Посилання[ред. | ред. код]