Воєводівка (Сєвєродонецька міська рада)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Воєводівка
Voyevodivka gerb.png
Герб
Пам'ятник на в'їзді до села
Пам'ятник на в'їзді до села
Країна Україна Україна
Область Луганська область
Район/міськрада Сєвєродонецька міська рада
Код КОАТУУ 4412990002
Основні дані
Засноване 1707
Населення 594
Площа 1,11 км²
Густота населення 535,14 осіб/км²
Поштовий індекс 93481
Телефонний код +380 64 52
Катойконіми Воєводівець
Географічні дані
Географічні координати 48°58′48″ пн. ш. 38°26′47″ сх. д. / 48.98000° пн. ш. 38.44639° сх. д. / 48.98000; 38.44639Координати: 48°58′48″ пн. ш. 38°26′47″ сх. д. / 48.98000° пн. ш. 38.44639° сх. д. / 48.98000; 38.44639
Водойми р. Борова
Відстань до
обласного центру
110 км
Відстань до
центру міськради
5 км
Найближча залізнична станція Насветевич
Відстань до
залізничної станції
7,5 км
Місцева влада
Адреса ради 93400, Луганська обл., м. Сєверодонецьк, вул. Дружби Народів, 32
Карта
Воєводівка. Карта розташування: Україна
Воєводівка
Воєводівка
Воєводівка. Карта розташування: Луганська область
Воєводівка
Воєводівка

Воєводівка у Вікісховищі?

Воєво́дівка — село в Україні, підпорядковане Сєвєродонецькій міськраді Луганської області. Розташоване між містами Сєвєродонецьк та Рубіжне.

Походження назви[ред. | ред. код]

Існує кілька теорій з походження назви:

  1. Від посади воєводи, яку обіймав власник цих земель граф Гендріков[1].
  2. Від слова «воєводити» — водити ватаги розбійників. На ті часи часто селяни тікали від жорстоких поміщиків, згодом грабували їх на дорогах. За те поміщики називали розбійниками або «воєводами».
  3. Від «воєводського посту», який міг організувати Бахмутський воєвода для охорони людного місця на переправі через Донець і збору мита чи податку.

Гендриківка[ред. | ред. код]

Декілька років село мало назву Гендриківка. На плані 1764 року позначено Гендриківка, а на планах 1767 і 1784 років — Воєводівка.

Історія[ред. | ред. код]

Початок Кооперативної вулиці.

Вважається, що село засноване у 1707 році.

Початково село розташовувалося на лівому березі Борової ближче до Сіверського Дінця (поблизу чи при впадінні). Академік Гільденштадт, який мандрував цим краєм у 1774 році і описував його, залишив свідчення, що «в 14 верстах от Краснянки, ниже по Донцу, лежит Воеводовка». А це як раз на лівому березі Борової. За думкою місцевих краєзнавців, може існувати кілька причин з перенесення села. Можливо змінилося русло річок, можливо втомившись від постійних повеней мешканці пересилилися на правий берег річки, який зазвичай крутіший. На плані 1767 року напроти Воєводівки позначено балку, яка спускається до Дінця, з написом «Синецкий брод».

У 1753 році на правому березі Сіверського Дінця виникає Слов'яносербія. Саме в той час граф Гендріков отримує у власність землі на лівому березі Сіверського Дінця. Приблизно у 1760 році він будує у селі Архангельську церкву[2].

У 1757 році у селі було 80 дворів. У 1757 році генерал-аншеф Гендриков купив у Єгора Смольянинова два млини з ділянками землі при них[3]. При переписі 1778 року у селі мешкало 160 чоловіків і 148 жінок.

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, вчиненого урядом СССР у 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв — 52 людей[4].

З 1997 року село відноситься до Сєвєродонецької міської ради. У 2006 році село газифіковано.

Вулиці Воєводівки[ред. | ред. код]

  • Кооперативна
  • Підгорна
  • Польова
  • Шкільна

Будівлі[ред. | ред. код]

Економіка[ред. | ред. код]

Транспорт[ред. | ред. код]

Безпосередньо дотикається до села автотраса Р-66. По ній проходять всі маршрути з Сєвєродонецька в сторону Харкова, Києва. Крім того по вулиці Кооперативній проходить міський маршрут № 110 від Воєводівки до м. Сєвєродонецька.

Найближчими залізничними станціями є ст. Насветевич у м. Лисичанську та ст. Рубіжне у м. Рубіжному.

Найближчим аеропортом є Сєвєродонецьк.

Цікаві факти[ред. | ред. код]

  • У 2006 році розбираючи старий будинок у селі, власники знайшли у фундаменті пам'ятку тих часів, що підтверджує близькість графа Гендрикова до імператриці Елизавети, яка і титулувала його. Це чавунна відливка знаку імператриці, який їй придумав Григорій Потьомкін. Знак являє собою щит з вензелем літери «Є», з боків букви «И» — імператриця й «К» — княгиня. По обидва боки від щита — русалки з мечами і щитами. Посередині над щитом, мабуть, кріпився орел, бо лишилося лише кріплення і «лапки» від орла.

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. В. І. Висоцький. Исторические аспекты топонимов Луганщины.(рос.)
  2. Згадується у «Историко-статистическом описании Харьковской епархии» за 1857 рік
  3. Володимир Подов. К тайнам истории: Заметки краеведа. — Луганськ : Світлиця, 1996. — 100 с.(рос.)
  4. Мартиролог. Луганська, ст. 142—143

Джерела[ред. | ред. код]

  • Сергій Каленюк, Микола Ломако. Давня історія Сєверодонецька. — Лисичанськ : ПП «Прінтекспрес», 2009. — С. 41-56. — 500 прим. — ISBN 978-966-8061-39-4.

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]