Воєводін Олександр Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Воєводін Олександр Михайлович
Ім'я при народженні Олександр Михайлович Воєводін
Народився 21 вересня 1950(1950-09-21) (73 роки)
Національність росіянин
Громадянство СРСР СРСР
Росія Росія
Діяльність актор
Alma mater Школа-студія МХАТ
IMDb nm0903914
Нагороди та премії
Заслужений артист Росії
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Воєводін.

Олександр Михайлович Воєводін (нар. 21 вересня 1950, Москва) — радянський і російський актор театру та кіно. Заслужений артист РФ (2003)[1].

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 21 вересня 1950 року у Москві.

В 1971 закінчив Школу-студію МХАТ (курс В. К. Монюкова) і став актором Московського театру Сатири[2][голе посилання].

Пробувався на роль Медведя у фільмі «Звичайне диво» Марка Захарова[3]. Знявся у півтора десятках кінофільмів, серед яких такі картини, як: «Офіцери», «Гарячий сніг», «Діти Ванюшина», відома театральна робота — Керубіно у спектаклі «Божевільний день, або Одруження Фігаро». У 2004—2019 роках знімався у серіалі «Повернення Мухтара» у ролі полковника Хрульова.

Актор дубляжу. Озвучуванням займається з 1978 року, працював на ЦТ та Першому каналі «Останкіно».

Ролі у театрі[ред. | ред. код]

  • 1971 — «Божевільний день, або Одруження Фігаро» — Керубіно (телеспектакль знято в 1974 році);
  • 1983 — «Чекаючи на Годо» (напівпідпільний спектакль) — Поццо[4];
  • 1984 — «Ворон» — Дженнаро;
  • 1994 — «Приборкання норовливої» — Баптіста, багатий дворянин з Падуї;
  • 1995 — «Як пришити стареньку» — Джо Янкі;
  • 2001 — «Орніфль» — професор Галопен[5];
  • 2002 — «Гра» — Муромський[6][7][8][9][10]
  • 2008 — «Хазяйка гостинниці» — Маркіз Ф.[11][12]
  • 2005 — «Хомо Еректус» — Микола Єгорович

Зняті з репертуару

  • 2008 — «Господиня готелю» — Маркіз Ф.[11][12];
  • 2011 — «Вечірній виїзд товариства сліпих» — Чоловік[13];
  • 2015 — «Фатальний потяг» — Шлезінгер[14].

Фільмографія[ред. | ред. код]

Переписати розділ на основі шаблону {{УФільмі}} та пов'язаних.

Дубляж та закадрове озвучування[ред. | ред. код]

Фільми[ред. | ред. код]

  • 2017 — Сламбер: Лабіринти сну — Амадо
  • 2014 — Хобіт: Битва п'яти воїнств — Більбо Беггінс, в старості
  • 2014 — Інтерстеллар — Дональд
  • 2013 — Мисливці на гангстерів — Джек Драгна
  • 2012 — Хобіт: Несподівана подорож — Більбо Беггінс, в старості
  • 2012 — Операція «Арго» — Кен Тейлор
  • 2012 — Згадати все — Маттіас
  • 2011 — Зелений Шершень — Майк Аксфорд
  • 2011 — Людина, яка змінила все — Мартінез
  • 2010 — Вторгнення: Битва за рай — Доктор Клементс
  • 2009 — Іоанна — жінка на папському престолі
  • 2009 — Примари в Коннектикуті — Клемент
  • 2009 — Дружина мандрівника в часі — Філіп Ебшир
  • 2008 — Пила 5 — Ден Еріксон
  • 2007 — Пила 4 — Рекс
  • 2007 — Тип круті лягаві — головний інспектор
  • 2006 — Козирні тузи — Морріс Меклен
  • 2006 — Відпустка по обміну
  • 2006 — Парфумер: Історія одного вбивці — лейтенант поліції
  • 2005 — Найшвидший «Індіан» — Дункан
  • 2004 — Біля моря — Чарлі Кассотто Мафіа
  • 2004 — Ефект метелика — Ленні
  • 2004 — А ось і Поллі — Ірвінг Феффер
  • 2004 — Небесний капітан і світ майбутнього — доктор Кесслер
  • 2003 — Халк — Девід Беннер / Поглинач
  • 2003 — Дочка мого боса — Ганс
  • 2002 — Червоний Дракон — гість за вечерею
  • 2002 — Злови мене, якщо зможеш — Роджер Стронг (роль Мартіна Шина)
  • 2001 — І прийшов павук — Оллі Макартур
  • 2001 — Шпигунські ігри — доктор Ахмед (дубляж Першого каналу)
  • 1996 — Народ проти Ларрі Флінта — Ларрі Флінт
  • 1995 — Крикуни — полковник Джозеф Е. Хендріксон (роль Пітера Уеллера)
  • 1980 — Довга ніч (Іран) — дублювання головної ролі (Бабак)
  • 1987 — Дика Роза (Мексика) — Роке Мендісабаль (роль Гастона Туссета (Gastón Tuset))
  • 1983 — Зоряні війни. Епізод VI: Повернення джедая — адмірал Акбар (дубляж Першого каналу)
  • 1993 — Список Шиндлера — Оскар Шіндлер (закадровий)
  • 1971 — Манія величі (фільм) — Дон Саллюсто (роль Луї де Фюнеса)
  • 1963 — Птахи (закадровий).

Мультфільми та мультсеріали[ред. | ред. код]

  • 1941 — Дамбо — перша ворона, закадровий голос
  • 1945 — Каспер та його друзі — миша Герман, заєць Мо, Спукі, Джиперс, гремлін Добряк, закадровий голос (Студія кінопрограм телерадіокомпанії «Останкіно» у 1992—1993 роках)
  • 1949 — Пригоди Ікабода і містера Тоада — перший оповідач, бармен Вінкі
  • 1950 — Попелюшка — воротар
  • 1951 — Аліса в Країні чудес — Чеширський кіт
  • 1958—1961 — Кіт Фелікс — марсіанін Мартін, Генерал Кланг, різні персонажі (дубляж Телевізійної студії кінопрограм " Останкіно ") — 1993
  • 1962—1988 — Джетсони — містер Когсвел, різні персонажі (дубляж ТВ-6)
  • 1963 — Меч у камені — диктор
  • 1972—1973 — Навколо світу за 80 днів — Жан Паспарту, деякі епізодичні персонажі, єгиптяни (радянський дубляж)
  • 1975 — Бджола Майя — читає назви серій, Віллі, Павук-косиніжка (дубляж Телевізійної студії кінопрограм)
  • 1981 — Лис і мисливський пес — Тінкі (дублювання студії «Піфагор»)
  • 1981 — Марія, Мірабела — Скіперич
  • 1983—1990 — Пригоди бурундучків — Дейв (дубляж Телевізійної студії кінопрограм " Останкіно ") — 1994
  • 1985—1992 — Єноти — Ральф, Седрік Снір (дубляж Телевізійної студії кінопрограм " Останкіно ") — 1991-

1992

  • 1985 — Пригоди ведмедів Гаммі -Густо Гаммі (15 епізодів: За морями, за горами, Подорож у зубастий ліс, Густо і русалка, Механічний ведмежа, Вироби крижаної бороди, Лицарі ордена «Гаммадун», Чудова сімка, Вдалий костюм, Гаммі-художник, Добрий сусід Гаммі, Гаммі в морі, Міст через річку Гаммі, Світ очима Густо і Кращий друг Гаммі — це Гаммі), дідусь Кевіна Сер Гоуен, Анвін (8 епізодів: Як це починалося, Слід дракона, Велетень і чарівний камінь, Ми йдемо на полювання, Чудовий Гамміскоп, Хочу стати лицарем, Хто сміється останнім і Дівчина-лицар), Сер Плакі, Гритті, радник Беррібаум, Сер Геллент («Незабутній лицар»), ватажок тролів Клатч («За річкою у тролів»), троль (" "), король Карпій, Сер Віктор («Білий лицар»), Йєн Мун («Чудова сімка»), Ротачеллі («Гамі-художник»), гобліни в останніх серіях, другорядні ролі(Дубляж 1991—1992 років); Чаклун Гаммі (дубляж студії «Піфагор» 2009—2010 років)
  • 1986—1991 — Справжні мисливці за привидами — Доктор Пітер Венкман (у дубляжі — Бенкман), Елан Пейріш (Герой рідного міста), закадровий голос (дубляж ТРК Останкіно, серії 1-32, 34-102, 93)
  • 1987—1990 — Качині історії — Скрудж Макдак, Малявка Гавс, Бензіно Газоліні (серія «Вищий пілотаж»), сер Гай Стенфорд (серія «Корона ченгісхана»), Ельф (серія «Багато шуму через Макдака») та вторз персонажі, читає назви серій (дубляж 1990—1994 років)
  • 1987 — Пригоди Тедді Ракспіна — Тедді Ракспін (переклад Телевізійної студії кінопрограм " Останкіно ") — 1994
  • 1987—1989 — Альф. ALF: The Animated Series — Ларсон Петті, Харрі, другорядні персонажі

1988 — Нові пригоди Вінні-Пуха — Кролик (22 серія 1 сезону, 2, 3 і 4 сезони) (Студія «Нота» на замовлення РТР, 1992—1993 рр.)

  • 1989 — Бітлджус — Чарльз Дітц, скелет Жак, Монстр, який жив навпроти, пес Пупсік, майже всі чоловічі ролі, закадровий голос (НТВ)
  • 1989—1990 — Чіп і Дейл поспішають на допомогу — оголошує назву тільки мультсеріалу (із серії «Безумний Дейл»)
  • 1990—1992 — Tiny Toon. Пригоди мультяшок — Плакі Дак, Гого Додо, Гребінець, Даффі Дак, Кондор Конкорд, Йосемайт Сем, Тасманський Диявол, Кіт Сільвестр, Стівен Спілберг
  • 1990 — Пригода в королівстві — Покум (дубляж корпорації «Відеофільм» на замовлення Християнської телерадіокомпанії, 1992)
  • 1991 — Чорний Плащ — Суперкряк, сер Утелот Лапчатський (серія «Потомственні невдахи») (Студії «Нота», «Кадр», фірма «СВ-Дубль» на замовлення РТР, 1992—1993 рр.))
  • 1992 — Гуфі та його команда — Гарольд Хетчбек (персонаж телеведучого), Куп Хетчбек, клоун Джіблет (Гуфі білдінг), Зуб (Піджинатори), островитянин (Відпочинок удвох) (Дубляж студій «Кадр», «Нота» і «Нота» за сприяння ТПО «Зростання» та фірми «СВ-Дубль» на замовлення РТР, 1993—1994 рр.)
  • 1992 — Русалочка — морський коник (у серії «Себастьян Великий»), старий восьминіг («Буян») (Студія «Нота», ТПО «Кадр» 1994—1995 рр. і Студія «Піфагор», ТПО «Кадр» на замовлення РТР, 1995 р.)
  • 1992 — Пітер Пуш — Александер (Порося Х'ю), горобець (Пітер Пуш та Оллі Кроллет), закадровий голос
  • 1993 — Баскетбольна лихоманка — Малюк, інспектор, другорядні ролі, закадровий голос (дубляж Телевізійної студії кінопрограм Останкіно ") — 1993
  • 1993 — Де Уоллі? (Дубляж Телевізійної студії кінопрограм " Останкіно ") — 1994
  • 1993 — Чокнутий — Родерік Ящірка, Капелюшний Башмачник, Нервовий у серії «Фальшивомонетниця», деякі епізодичні та другорядні персонажі (Студія «Піфагор» на замовлення РТР, 1995—1996 рр.)
  • 1994 — Аладдін — Фейсал («Пернаті друзі»), Абнор Мал, Боболоніус, Чародей Дінг (СВ-Дубль на замовлення РТР, 1996—1997 рр.)
  • 1994 — Млин кота — Кіт-мірошник, кіт-оповідач
  • 1995 — Таємниці старого Лондона. Orson & Olivia
  • 1996 — Дитинчата джунглів — Артур, бабуїн Фред, Макой (Суперники), Каїн (Непрохані гості), Білий Клобук, різні персонажі, закадровий голос (дубляж студії «Піфагор», 2001—2002 рр.)
  • 1996—1999 — Джуманджі (мультсеріал) — Алан, Ван Пелт, Кідайло Сліз, Ібсен
  • 1996 — Усі пси потрапляють у рай — Ітчі Ітчіфорд, Кіллер (дубляж СТС)
  • 1998—2002 — КітПес — Пес
  • 1999 — Госпіталь Хіллтоп — диктор, Аттікус, перший Тед, Артур, половина чоловічих ролей (дубляж студії «Піфагор» на замовлення ДТРК «Культура», 2006 р.)
  • 2001 — Легенда про Тарзана (дубляж студії «Піфагор», 2001—2002 рр..)
  • 2001 — Ллойд у космосі — Бумер, закадровий голос (дубляж студії «Піфагор», 2002)
  • 2002 — Таракан-робот — Рубі
  • 2006 — Бембі 2 — дикобраз
  • 2007 — Попелюшка 3: Злі чари — диктор, епізоди
  • 2007 — У гості до Робінсонів — містер Харрінгтон
  • 2010 — Легенди нічних стражів — Езілріб.

Озвучування мультфільмів[ред. | ред. код]

  • 1983 — Жабеня (Весела карусель № 14) — вокал
  • 1984 — Не хочу і не буду! — Курча в зеленому метелику;
  • 1986 — Геракл у Адмета — Адмет;
  • 1987 — КОАПП. Пробіг — трубкозуб;
  • 1998—1999 — Незнайка на Місяці — Козлик (в епізодах «Незнайка шукає роботу» та «Знайка поспішає на допомогу»);
  • 2004 — Розумна донька — Ігнат.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Почётное звание присвоено указом Президента России № 1232 от 24 октября 2003 г.
  2. ↑ Александр Михайлович Воеводин — театральное агентство BILETEXPRESS.RU. Архів оригіналу за 17 червня 2012. Процитовано 19 лютого 2022.
  3. ↑ «Обыкновенное чудо»: Медведем мог стать Евгений Меньшов, а Принцессой - Вера Глаголева. Комсомольская правда. 10 липня 2003.
  4. ↑ Камила Мамадназарбекова. Ожидание в золочёной клетке // Театр. — М., 2013. — 19 січня.
  5. ↑ Елена Ямпольская. Ширвиндт на сквозняке // Новые Известия. — М., 2001. — № 167 (18 вересня).
  6. ↑ Нинель Щербина. Культура. Михаил Козаков на "Свадьбе Кречинского" // Российские вести. — М., 2002. — № 15 (24 квітня).
  7. ↑ Елена Ямпольская. Такая странная "Игра"... // Новые Известия. — М., 2002. — № 76 (30 квітня).
  8. ↑ Марина Шимадина. Так играли в старину // Коммерсантъ. — М., 2002. — № 76 (30 квітня).
  9. ↑ Марина Давыдова. Какое, милые, у нас тысячелетье на дворе? // Время новостей. — М., 2002. — № 79 (6 травня).
  10. ↑ Елена Волкова. Михаил Козаков сыграл с «Сатирой» злую шутку : [арх. 18 вересня 2021] // Газета.Ru. — М., 2002. — 7 травня.
  11. ↑ а б Алла Шендерова. Смех и грех. Театр сатиры пустился во все тяжкие с "Трактирщицей" // Коммерсантъ. — М., 2008. — № 66 (18 квітня).
  12. ↑ а б Марина Давыдова. Всё тонет в секонд-хенде // Известия. — М., 2008. — № 70 (17 квітня).
  13. ↑ Григорий Заславский. Сели-встали, сели-встали // Независимая газета. — М., 2011. — № 70 (7 квітня).
  14. ↑ Жанна Филатова. «Роковое влечение» Андрея Житинкина // Литературная газета. — М., 2016. — № 10—11 (6545) (17 березня).

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Воєводін_Олександр_Михайлович&oldid=41997785