Воїслав Нікчевич

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Воіслав Нікчевич
Војислав П. Никчевић / Vojislav P. Nikčević
Народився18 січня 1935(1935-01-18)
Stubica, Nikšićd, Муніципалітет Никшичd, Королівство Югославія
Помер2 липня 2007(2007-07-02) (72 роки)
Белград, Сербія
КраїнаЧорногорія
Діяльністьмовознавець
Alma materЗагребський університет
Галузьлінгвістика, історія літератури
Науковий ступіньдоктор філософії
ЧленствоDoclean Academy of Sciences and Artsd

Воіслав Нікчевич сербохорв. Војислав П. Никчевић / Vojislav P. Nikčević (18 січня 1935 року, Стубіца (Нікшич), Королівство Югославія2 липня 2007 року, Белград, Сербія) — югославський чорногорський лінгвіст та історик літератури, почесний член Дуклянської академії наук і мистецтв, засновник і голова Товариства чорногорсько-хорватської дружби.

Біографія

[ред. | ред. код]

Воїслав Нікчевич народився 18 січня 1935 року в селі Стубіца. Закінчив гімназію в Нікшичі та філософський факультет Загребського університету. 1975 року захистив докторську дисертацію «Молодий Негош: аналітично-компаративні перетини поетичного розвитку».

З 1965 року працював в Нікшицькій педагогічній академії, викладав у Бихацькій і Земунській медичних школах. З 1982 року був професором філософського факультету в Нікшичі та культурологічного факультету в Цетинє.

У кінці 1960-х років Нікчевич приєднався до групи чорногорських інтелігентів, які підтримували тезу про національну самобутність чорногорців і про статус чорногорської мови. Піддавався критиці й був під наглядом з боку влади. Деякі його роботи не публікували з ідеологічних міркувань.

У кінці 1980-х років Нікчевич і група інтелектуалів з Чорногорського лексикографічного видавництва підтримали Міло Джукановича і Моміра Булатовича, які виступали за демократичні реформи та підтримували низку автономних чорногорських організацій (Чорногорське суспільство незалежних письменників, Чорногорський ПЕН-центр і навіть автокефальну чорногорську православну церкву).

У 1990-і роки Нікчевич опублікував низку статей на підтримку теорії про окрему чорногорську мову, з якими виступав у Польщі, Хорватії та Словенії. Як літературознавець, Нікчевич досліджував творчість Петра II Петровича Негоша і таке явище, як Потуріца (колоківальна назва балканських слов'ян, які прийняли іслам і адаптувалися до тюркської культури).

З огляду на історичні джерела, народну творчість і текстологічний аналіз, Нікчевич виступив проти історичної обґрунтованості подібних явищ. Ця теза, попри початковий опір, була прийнята чорногорською історіографією.

Також Нікчевич як професор і завідувач кафедри чорногорської літератури філософського факультету в Нікшичі писав роботи про інші феномени чорногорської літератури, вивчаючи періодизацію, середньовічну літературу (Літопис Попа Дуклянина, Мірославово Євангеліє, Маріїнське Євангеліє), народну літературу (про чорногорських болгар), літературу XIX і XX століть. Викладав слов'янську літературу на своєму факультеті. Він став засновником і першим директором Інституту чорногорської мови та лінгвістики, членом Дуклянської академії наук і мистецтв, президентом Інституту чорногорської мови. Був керівником проєкту «Історія чорногорської літератури», у рамках якого писав другий том своєї фундаментальної роботи «Чорногорська література з найдавніших часів до середини дев'ятнадцятого століття».

Помер 2 липня 2007 року в Белграді, похований в Цетинє.

Досягнення. Відзнаки

[ред. | ред. код]
  • За свою кар'єру Нікчевич видав близько 600 науково-дослідних робіт у Чорногорії і за кордоном, 16 монографій, одну спільну книгу й 11 збірок прислів'їв і приказок чорногорської мови.
  • З 1982 року — професор філософського факультету.
  • Почесний член Дуклянської академії наук і мистецтва.

Роботи

[ред. | ред. код]
  • Молодий Негош («Млади Његош»)
  • Вивчення дій у «Гірському вінці» Нєгоша («Істрага потуріца у Његошеву Гірському віјенцу»)
  • Пиши так, як говориш («Пиши као што зборіш»)
  • Історія чорногорської мови («Історіја црногорског језіка») — два томи
  • Правопис чорногорської мови
  • Чорногорське літературне перехрестя («Црногорска књіжевна раскршћа»)
  • Штокавська діасістема («штокавський діјасістем»)
  • Граматика чорногорської мови («Граматика црногорског језіка»)
  • Дослідження потуріц — міф чи реальність («Істрага потуріца — міт або стварност»)
  • Любішин мовна кузня («Љубішіна језічка ковніца»)
  • Дослідження в галузі мовознавства («Језікословне студіје»)
  • Дослідження в галузі кроатістікі («Кроатістічке студіје»)
  • Мовні та літературні теми («Језічке і књіжевне темі»)
  • Історія чорногорської літератури від виникнення писемності до XIII століття («Історіја црногорске књіжевності од почетака письмового до XIII віјека»)
  • Вірші («П (ј) есме»)

Література

[ред. | ред. код]