Воїслав Шешель

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Воїслав Шешель
Војислав Шешељ
Воїслав ШешельВојислав Шешељ

Заступник прем'єр-міністра Сербії
Час на посаді:
березень 1998 — жовтень 2000

Народився 11 жовтня 1954(1954-10-11) (59 років)
Flag of SR Bosnia and Herzegovina.svg Народна Республіка Боснія і Герцеговина,
Сараєво
Громадянство сербське
Національність серб
Політична партія Сербська радикальна партія
Дружина Ядранка Шешель
Діти Нікола (1984),

Александар (1993),
Міхайло (1996),

Владімір (1998)
Професія правник, політик
Звання герцог четників
Релігія Сербська православна церква
Особистий підпис
Vojislav Šešelj - signature.png

Во́їслав Ше́шель (серб. Војислав Шешељ, сербохорв. і хорв. Vojislav Šešelj, нар. 11 жовтня 1954(19541011) р., Сараєво) — сербський політичний діяч, радикальний націоналіст, професор права, президент Сербської радикальної партії, герцог четників. Звинувачений у воєнних злочинах Гаазьким трибуналом для колишньої Югославії.

Біографія[ред.ред. код]

Вищу юридичну освіту здобув у Сараєві в 1976 р. У 1977 році в Сараєвському університеті на факультеті права одержав ступінь магістра, а в листопаді 1979 р. захистив кандидатську дисертацію.

Політичну діяльність Воїслав Шешель розгорнув на початку вісімдесятих як опозиціонер до комуністичного режиму. Тоді, в 1984 році, його було заарештовано і засуджено до восьми років позбавлення волі. Його захисником був Владимир Шекс. Вирок було пом'якшено, і 1986 року Шешель виходить на волю і вирушає в Белград. Перебуваючи в Сербії, завжди виступав з крайньо правих, антикомуністичних та націоналістичних позицій. 1989 року командиром четників часів Другої світової війни Момчилом Джуїчем Воїславу Шешелю було присвоєно звання герцога четників, але ним же згодом і відібрано. Того самого року в Мюнхені виголошує промову, в якій пропонує перенести столицю СР Сербії та СФРЮ в Косово з метою повторної сербізації цього краю.

Разом зі своїм кумом Вуком Драшковичем 1989 року Шешель заснував партію під назвою Сербське народне оновлення. Між тим, куми невдовзі розсварилися і партія розпалася. Наступного 1990 року Шешель намагався заснувати Сербський рух четників, який було швидко заборонено. Таким чином і самого Шешеля дуже швидко було заарештовано, а 9 грудня того самого року (на перших багатопартійних виборах у Сербії) він був одним з кандидатів у президенти, здобувши близько ста тисяч голосів.

23 лютого 1991 року Шешель заснував Сербську радикальну партію. В середині цього самого року йому вдалося увійти в парламент Сербії від виборчого округу Раковиця.

Свій воєнний похід на Хорватію Шешель почав заявами про «майбутній західний кордон Великої Сербії» по лінії КарлобагКарловацВировитиця. Після цієї промови він виступав на мітингах, де брав участь в підбурюванні місцевих хорватських сербів на війну і ненависть проти хорватів. Так, на мітингу в області Бараня, в селі Ягодняк, він говорив, що "кожного, хто каже, що це не сербські землі треба вбити, як собаку". У Сремській Кам'яниці він долучився до вигнання медичного персоналу і пацієнтів хорватської національності з тамтешнього клінічного центру (сумнозвісний напад у військовій формі).

Колишній начальник сербської контррозвідки KOS Александар Васілєвич назвав підрозділи Шешеля винними у скоєнні злочинів у Овчарі під Вуковаром в листопаді 1991 року.

У травні 1992 року на перших виборах до парламенту СР Югославії (які сербська опозиція бойкотувала) Сербська радикальна партія Шешеля зайняла друге місце, а сам Шешель став одним з найзначніших політичних чинників у країні. Його самовідданістю в грудні 1992 року зміщено з посади першого прем'єр-міністра СРЮ Мілана Панича, а в червні 1993 року йому вдалося «повалити» тодішнього президента Югославії Добрицю Чосича. Таким чином Шешель виявився вірним прибічником президента Сербії Слободана Мілошевича. Але у вересні того самого року відбувається припинення співпраці між Мілошевичем і Шешелем. Сербська радикальна партія відмовляє в довірі уряду меншості Сербії Мілошевича, що, у свою чергу, призвело до дострокових парламентських виборів. Так відзначено падіння популярності радикалів, а в 1994 і 1995 роках Шешель двічі побував у в'язниці через часті звинувачення та напади на Мілошевича.

У 1996 році після муніципальних виборів Шешеля обрано головою муніципалітету Земун (західне передмістя Белграда), який він перетворив на ринок контрабанди. Протягом його строку повноважень почалися виселення хорватів з їхніх помешкань. А тим, хто їх захищав згідно з посадою, адвокатам вигнаних хорватських сімей, люди Шешеля завдавали побоїв.

Восени 1997 року на виборах президента Сербії Воїслав Шешель переміг у другому турі кандидата від Соціалістичної партії Сербії Мілошевича Зорана Лілича, але його перемогу не було визнано через, буцімто, недостатню явку виборців на виборчі дільниці. У грудні того самого року, на повторних виборах Шешель програє новому кандидатові Мілошевича - Мілану Мілутіновичу.

Між тим, все це йому не завадило 24 березня 1998 року увійти в коаліційний уряд з Соціалістичною партією Сербії і Югославськими лівими. Тоді його було обрано віце-прем'єром того уряду, який у жовтні того самого року ухвалив закон про інформацію, що серйозно карав всі газети, які писали проти режиму Мілошевича.

Після того, як Мілошевич у червні 1999 року прийняв план Ахтісаарі-Черномирдіна, який означав цілковите виведення югославських та сербських військових і поліційних сил з Косова, Шешель вирішив вийти зі складу уряду Сербії. Але він швидко повернувся в уряд через "національні інтереси". Все це, однак, сприяло зниженню рейтингів радикалів.

24 вересня 2000 року радикали Шешеля впевнено програють вибори в парламент Югославії і Сербії. Три місяці потому, 23 грудня на позачергових виборах до Скупщини (парламенту) Сербії вони здобувають всього 23 місця.

У вересні 2002 року під час правління Зорана Джинджича, Шешель балотується на пост президента Сербії і трохи поправляє рейтинг Сербської радикальної партії.

Суд в Гаазі[ред.ред. код]

За діяльність під час воєн у колишній Югославії Міжнародний трибунал для судового переслідування за воєнні злочини, скоєні в колишній Югославії в січні 2003 року висунув звинувачення Шешелю в скоєнні злочинних дій. 24 лютого 2003 року він добровільно йде під варту в Гаазі, де перебуває і сьогодні.

В обвинувальному висновку йому ставляться в провину злочини в Хорватії (Різанина у Вочині, Вуковарська лікарня), в Боснії і Герцеговині та переслідування і ліквідації хорватів з Воєводини (особливо зі Срема, відомий випадок із селом Хртковці, яке Шешель у своєму прагненні до знищення всього хорватського перейменував на "Сербиславці"), а також воєнні злочини та етнічні чистки.

Суд над ним розпочався 7 листопада 2007 року.

На початку вересня 2008 року Шешель розійшовся зі своїм найближчим соратником і заступником голови Сербської радикальної партії Томіславом Ніколичем. Шешель хотів, щоб радикали голосували проти Угоди про стабілізацію та асоціацію між Сербією і Європейським союзом, тоді як Ніколич висловлювався на користь позитивного голосування. 6 вересня Ніколич подав у відставку зі своєї партійної посади і оголосив про створення нової партії, а Шешель назвав його "зрадником" і звинуватив у тому, що його "завербували іноземні розвідки". Одночасно Шешель уповноважив Драгана Тодоровича керувати партією в його відсутність. Шешель продовжує впливати на сербську політичну сцену, але його Сербська радикальна партія після відходу Томіслава Ніколича втратила чималу частину своїх колишніх виборців.

Цікавинки[ред.ред. код]

Шешель родом з села Орахов Дол у Герцеговині, села, звідки походять усі інші Шешелі. За іронією долі, в часи протиборства Римо-католицької та Православної Церков православні священики пропонували землю для всіх католиків, які навернуться в православ'я. У той час Орахов Дол населяли тільки три родини Шешелів. Дві сім'ї втекли в Дубровник і лишилися в католицтві, а одна прийняла православ'я, і це сім'я герцога четників Воїслава Шешеля.(див. обговорення)

Державні посади[ред.ред. код]

Заступник прем'єр-міністра уряду Сербії (березень 1998 — жовтень 2000 рр.).

Посилання[ред.ред. код]