Во-ле-Віконт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Палац
Во-ле-Віконт (містечко ВО біля Парижа)
Château de Vaux-le-Vicomte
палац Во-ле-Віконт,  фасад на парк бароко
палац Во-ле-Віконт, фасад на парк бароко
Країна border|20x13px|Франція Франція
Місто Во
Тип будівлі палац
Архітектурний стиль бароко ,класицизм
Автор проекту Луї Лево, Андре Ленотр
Будівельник Луї Лево, Андре Ленотр
Засновник міністр Ніколя Фуке
Будівництво 1750 р.(?)—1656, перебудови в 19, реставрація в 20 ст.
Основні дати:
1750–1756
Будівлі:
палац, сад бароко, службові флігелі, кухня, оранжерея
Відомі мешканці міністр Ніколя Фуке, король Франції Луї XIV, підприємець Альфред Сом'є
Статус Культурне надбання Франції, державний музей-заповідник
Стан задовільний
Во-ле-Віконт (містечко ВО біля Парижа) (Франція)
Во-ле-Віконт (містечко ВО біля Парижа)
Во-ле-Віконт (містечко ВО біля Парижа)

Координати: 48°33′57″ пн. ш. 2°42′50″ сх. д. / 48.56583° пн. ш. 2.71389° сх. д. / 48.56583; 2.71389

Во або замок Во або замок Во-ле-Віконт (фр. Château de Vaux-le-Vicomte) — рівнозначні назви замку 17 століття за 55 км від Парижа, поблизу містечка і замку Фонтенбло. Першим замовником будівництва і володарем замку Во був Ніколя Фуке, міністр фінансів Франції.

Ніколя Фуке (1615-1680)[ред.ред. код]

Худ Едуард Лакретель,Николя Фуке

Походить з департаменту Бретань. На бретонській мові Fouquet означає вивірка (білка). Мав цю спритну тваринку на своєму гербі.

Мав покровителя в особі кардинала Мазаріні, при нагоді перешкодив конфіскації майна кардинала і зробив все можливе заради повернення Мазаріні в Париж. Той був фактичним володарем Франції після смерті кардинала Рішєльє до повноліття короля Луї 14-го.

1650 року Фуке купує посаду головного прокурора при парламенті Парижа. Мазаріні у 1653 р. віддячив своєму захиснику посадою суперінтенданта фінансів. Казнокрадіїв було багато і до Фуке, і після. Він — один з них. Але Фуке виділявся освітою, витонченими смаками і невгамовною жагою до відкриття талантів.

Необачність Фуке призвела до суперництва з молодим королем і, навіть, залицяннями до коханки короля Луїзи де Лавальєр. Авантюрний Фуке не розгледів у зв'язку короля і пані Лавальєр справжнє почуття довготривалого кохання, що було дивом тих часів. Король зачаївся. Але зазіхань на свою владу і своє кохання вже не пробачив. Розгніваний пишним святом і багатою резиденцією підлеглого чиновника Фуке, котрої на той час не мав і він сам, Луї XІV (що добре пам'ятав Фронду і спротив впливових аристократів) покинув Во-ле-Віконт.

Ніколя Фуке звинуватили у фінансових аферах. Відбувся арешт, конфіскація майна Фуке і його резиденції Во-ле-Віконт.

Суд йшов три роки. Але король був наполегливим і наказав замінити заслання на пожиттєве ув'язнення. Помилкою було і охолодження відносин з Мазаріні, а потім і ворожнеча. Фуке помер у в'язниці.

В історію він увійшов не скандалами і аферами, (хоча вони мали місце в його діяльності), а меценатством і підтримкою талантів.

Будівництво замку Во[ред.ред. код]

Замок Во-ле- Виконт, головна вісь парку.

Що таке «Во», не знають і самі французи. Зміст назви загубився, а слово залишилося. Фуке замовив проект палацу-замку архітектору Луї Лево (бл. 1612–1670), а парк майстру Ленотру Андре. Показником майстерності обох було те, що їх силоміць перевели на будівництво Версаля після арешту Фуке.

1656 року будівництво замку Во закінчили. Палац мав три поверхи і відкривався на під'їздний шлях парадним двором(курдонером). Сам палац побудували на терасі, яку оточують рови з водою, як згадка про давні замки Франції. В замку Во рови з водою — це лише ще одна з атракцій. Дивний парк розпланували по-за палацом на невеличкому схилі до річки. Парк займав площу близько 100 га і переходив в мисливські угіддя. Аби нічим не псувати чисту перспективу парку, Фуке наказав переселити селище з мешканцями і змінити напрямок невеличкої річки.

Замок Во мав декілька особливостей (оздоби палацу, багату картинну галерею, рідкісні меблі і гобелени). Один з яскравих елементів замку створив садівник Андре Ленотр: це був небачений парк нового зразку, так званий французький регулярний сад.

Іконографія замку Во[ред.ред. код]

замок Во у 17 столітті, гравюра

Йому пощастило одразу після побудови стати темою багатьох гравюр. Тому ми маємо чудову можливість пізнати первинний вигляд замку і дивного парку. Гравюри 17 ст. ретельно вивчали перед виконанням реставраційних робіт в парку.

Подальша доля. Рятівник Альфред Сом'є[ред.ред. код]

Замок Во. Зала Муз, сучасний вигляд.

Замок міняв власників. Але був збережений і дійшов до 19 століття. Останній власник з роду Шуазель планував зламати палац, а сад розділити на частки і забудувати дачами. Про це дізнався цукрозаводчик-мільйонер Альфред Сом'є і викупив садибу. Замок-палац 17 ст. і дивний сад було врятовано. Родина Сом'є́ зробила все можливе для реставрації саду і замку. З 1965 року садиба Во-ле-Віконт отримала від влади Франції статут державного заповідника.

Джерела[ред.ред. код]

  • Всеобщая история искусств, т 4, М, «Искусство», 1963 (рос)
  • Юный художник, № 1, 1995, Ожегов С. «Во-ле-Виконт», с 38-41 (рос)

Посилання[ред.ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Во-ле-Віконт

Див. також[ред.ред. код]