Врадіївка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
смт Врадіївка
Vradiyivka gerb.png Vradiyivka prapor.png
Герб Врадіївки Прапор Врадіївки
Врадіївка
Врадіївка на карті області. Врадіївський район виділено
Врадіївка на карті області. Врадіївський район виділено
Країна Україна Україна
Область Flag of Mykolaiv Oblast.png Миколаївська область
Район/міськрада Врадіївський район
Рада Врадіївська селищна рада
Код КОАТУУ: 4822355100
Основні дані
Засноване 1772
Статус з 1967 року
Площа 13 км²
Населення 8537 (01.01.2012)[1]
Густота 657 осіб/км²
Поштовий індекс 56301
Телефонний код +380 5135
Географічні координати 47°51′42″ пн. ш. 30°35′35″ сх. д. / 47.86167° пн. ш. 30.59306° сх. д. / 47.86167; 30.59306Координати: 47°51′42″ пн. ш. 30°35′35″ сх. д. / 47.86167° пн. ш. 30.59306° сх. д. / 47.86167; 30.59306
Висота над рівнем моря 158 м
Водойма р. Кодима, Бакшала
Відстань
Найближча залізнична станція: Врадіївка
До обл. центру:
 - фізична: 183 км
 - залізницею: 380 км
 - автошляхами: 217 км
Селищна влада
Адреса 56301, смт Врадіївка, вул.Героїв Врадіївщини, 126
Карта
Врадіївка is located in Україна
Врадіївка
Врадіївка

Commons-logo.svg Врадіївка у Вікісховищі

Вра́діївка — селище міського типу, центр Врадіївського району Миколаївської області України.

Назва Врадіївка походить від імені відставного вахмістра Врадія, що сприяв заселенню території. До 1964 року смт називалося Велика Врадіївка.

Історія[ред.ред. код]

У складі Російської імперії[ред.ред. код]

Терени сучасної Врадіївки заселялися з другіої половини XVIII ст. В тутешні степи від поміщицького гніту втікали селяни з багатьох українських губерній російської імперії. Після звільнення земель з-під влади Османської імерії 17871791 рр., в межиріччі Південного Бугу та Дністра почалося швидке освоєння цих земель. За підтримки дворянина , відставного вахмістра Врадія біля витоків річки Бакшала протягом кількох років , оселилось 60 родин . За селом закріпилася назва Врадіївка (пізніше Велика Врадіївка). В 1802 році за 18 км від неї Врадій отримав спадщину у володіння 500 десятин землі та заснував село Малу Врадіївку. Населення Великої Враіївки швидко зростало за рахунок селян, котрі втікали з Правобережної та Лівобережної України, з центральних губерній Російської імперії, а також переселенців з Молдавії. 1806 року в село нараховувало 118 дворів з населенням 446 осіб .

Велика Врадіївка входила до Балтського повіту Подільської губернії. Попри родючі землі , тривалий час населення займалося переважно скотарством, зокрема вівчарством.

В 1820 році в селі, яке на той час було волосним центром Ананьївського повіту Херсонської губернії, мешкало 1428 осіб .

З 1840 році Велика Врадіївка увійшла до числа військових поселень. Під наглядом вахмістрів селяни працювали на полях, займались ремеслами — теслярське, бондарне, ковальське, та шиттям.

Після ліквідації в 1857 році військових поселень мешканці Великої Врадіївки знову були зараховані до державних селян. За даними на 1859 рік у сільському південному поселенні Велика Врадіївка мешкало 3016 осіб (1509 чоловіків та 1507 жінок), налічувалось 472 дворових господарства, існувала православна церква[2].

Відповідно до закону від 24 листопада 1866 року, про поземельний устрій державних селян за врадіївчанами збереглись усі землі, котрі перебували у їхній власності, за це селяни мали вносити в казну щорічну плату — так звану державну оброчну данину. На основі закону від 12 червня 1886 року земля перейшла у повну власність селян , однак за це селяни мусили протягом 44 років виплачувати викуп. Станом на 1886 рік у колишньому державному селі мешкало 3553 особи, налічувався 721 двір, існували православна церква, лікарня, школа, 4 лавки, раз на місяць відбувались базари [3].

Скасування кріпацтва прискорило розвиток капіталістичних відносин в сільському господарстві. Подальшому економічному розвитку сприяло будівництво в другій половині XIX ст. залізничної лінії БалтаЄлисаветград , котра пролягла поблизу села . Виникла станція Врадіївка.

На початок XX століття у Великій Врадіївці мешкало 6957 осіб.

Перша земельна школа на 45 місць відкрилася в 1886 році. З часом почало діяти міністерське двокласне училище. Діяла церковно-приходська однокласна школа. В цих навчальних закладах в 1897 році навчалось 140 дітей. В 1890 році теслярські та ковальські вироби виставлялись на сільськогосподарській виставці в Херсоні.

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 7101 особи (3576 чоловічої статі та 3525 — жіночої), з яких 6399 — православної віри[4].

1911 року у Великій Врадіївці відкрилась метрологічна станція.

Визвольні змагання[ред.ред. код]

На початку червня 1919 року була проголошена Врадіївська Хліборобська республіка, одна з селянських республік на півдні України. Повстання було організоване сином кривоозерського поміщика Люстгартена. Його підтримали селяни, невдоволені політикою «воєнного комунізму». Повстанці заволоділи містечками Криве Озеро та Врадіївка, де проголосили про створення «Хліборобської республіки». Територія республіки простягалася вздовж залізниці та долини річки Кодима від Любашівки на схід до Голти та Богополя (тепер — частини міста Первомайська). Головнокомандуючим військових загонів «республіки» став колишній штабс-капітан К. Колос, а комендантом Врадіївки — Люстгартен. Керівництво Врадіївської Хліборобської республіки оголосило про співробітництво з Директорією УНР та спільну боротьбу проти більшовиків та денікінців. Хліборобська республіка проіснувала 2 місяці, до липня 1919 року, коли її територія була захоплена більшовицькими військами[5]. Боротьба з більшовиками продовжилася і тривала підпільно. 19 січня 1922 р. на околицях Врадіївки дав останній бій окупантам , при спробі вирватися з оточення, повстанський отаман Лихо-Бондарук (Отаман Лихо)[6] і героїчно загинув .

Радянський період[ред.ред. код]

Пам'ятник В. І. Леніну

1923 року у зв'язку з адміністративною реформою Велика Врадіївка стала районним центром. У повоєнні роки у Великій Врадіївці з'явились нові хати, покриті бляхою та черепицею, на центральній вулиці проклали тротуари. 1937 року розпочала роботу місцева електростанція та радіовузол. Покращилось медичне обслуговування населення , працювала амбулаторія. 1938 року відкрились фізіотерапевтичний та зубопротезний кабінети, лабораторія, молочна кухня. В 1940–1941 навчальному році в селі діяла середня та семирічна школа, в якій викладали 62 вчителя, котрі навчали більше 1000 учнів. В 1936 році почала функціонувати вечірня середня школа для працюючої молоді.

Голодомор та репресії[ред.ред. код]

Під час Голодомору 1932–1933 років селище було внесене до так званої «чорної дошки»[7].

Період німецько-радянської війни[ред.ред. код]

1941 рік ввійшов в історію як рік початку Німецько-радянської війни. У перші ж дні понад 700 жителів Врадіївки взяли участь у боротьбі проти нових окупантів у лавах Червоної армії. 6 серпня 1941 року німецькі й румунські війська захопили Велику Врадіївку. За декілька днів були захоплені всі села району.

29 березня 1944 року частини 5-го гвардійського кавалерійського корпусу (командир генерал-лейтенант О. Г. Селіванов) 2-го Українського фронту відвоював Велику Врадіївку у німців. В боях за село загинули 132 солдати Червоної армії.

Повоєнні роки[ред.ред. код]

Незалежність[ред.ред. код]

У Врадіїівці діє парафія УГКЦ святого Миколая Чудотворця — 2009 року розпочато будівництво храму, зареєстрована в 2010-х роках[8].

Протести у 2013 році[ред.ред. код]

З 30 червня по 3 липня 2013 року у селищі тривали протести, викликані груповим зґвалтуванням та замахом на вбивство 29-річної жительки Врадіївки Ірини Крашкової. За словами потерпілої, на неї напали і зґвалтували три чоловіки — серед них два міліціонери. Одного міліціонера та іншого підозрюваного було затримано.

У ніч на 2 липня був здійснений штурм районного відділу міліції. Місцеві мешканц і утримували в оточенні міліціонерів, підозрюваних у зґвалтуванні.[9]

Міністр внутрішніх справ Віталій Захарченко 2 липня доповів про цю справу у Верховній Раді України.

Транспорт[ред.ред. код]

Через селище проходить залізниця Котовськ-Первомайськ-Помічна (станція Врадіївка). Курсує дві пари приміських та пасажирські поїзди.

Із Врадіївки є декілька автобусних маршрутів по району. Південною околицею селища проходить і автошлях E584.

Населення[ред.ред. код]

Зміна кількості мешканців
Рік 1806 1820 1859 1886 1900 1959 1970 1979 1989 2001 2012
Кіл-сть мешканців  446  1428  3016  3553  6957  9126  9862  10728  10501  9948  8537

Персоналії[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2012 року, Київ-2012 (rar) — Державний комітет статистики України
  2. рос. дореф. XLVII. Херсонская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по сведеніям 1859 года. Изданъ Центральнымъ Статистическимъ комитетомъ Министерства Внутреннихъ делъ. СанктПетербургъ. Въ типографіи Карла Вульфа. 1868. LXXX + 191 стор., (код 1158)
  3. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  4. рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-255)
  5. Ю. В. Котляр — Врадіївська хліборобська республіка
  6. «Отамани Гайдамацького краю: 33 біографії» Роман Коваль
  7. Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932–1933 років в Україні: Миколаївська область. — Миколаїв: Видавництво «Шамрай», 2008 — стор. 569
  8. Еконауки на парафії святого Миколая Чудотворця у районному центрі Врадіївка
  9. Під час заворушень у Врадіївці травмовані 10 правоохоронців — міліція.

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]