Враження. Схід сонця
| Враження. Схід сонця фр. Impression, soleil levant | |
 | |
| Автор | Клод Моне |
|---|---|
| Час створення | 1872 |
| Розміри | 48×63 см |
| Матеріал | полотно, олія |
| Місцезнаходження | Музей Мармоттан-Моне (Париж,Франція) |
«Враження. Схід сонця» — картина французького художника Клода Моне, створена у 1872 році, яка дала назву художній течії — імпресіонізму. Експонувалася у квітні 1874 року на першій виставці «Анонімної кооперативної спілки художників, скульпторів і граверів» (Société Anonyme Coopérative des Artistes Peintres, Sculpteurs, Graveurs), яка стане пізніше відомою як «виставка імпресіоністів».
Історія[ред. | ред. код]
У 1872 році у Гаврі Моне розпочав створення серії робіт, на яких було зображено порт міста. На полотнах серії художник хотів зобразити порт «під час світанку, дня, заходу, темної доби з різних позицій…»[1]
Але деякі мистецтвознавці (наприклад, Даніель Вільденштейн) схиляються до версії, що авторське датування було зроблено пізніше (під час продажу) і є помилковим, а насправді картина була створена у 1873 або в січні 1874 року з вікна готелю.[2]
Уперше картина «Враження. Схід сонця» експонувалася на першій виставці «Анонімної кооперативної спілки художників, скульпторів і граверів» («першій виставці імпресіоністів»), яка проходила з 15 квітня по 15 травня 1874 року в ательє фотографа Надара.
Назва «Враження. Схід сонця» з'явилася в останній момент перед виставкою, коли журналіст Едмон Ренуар, брат П'єра-Огюста Ренуара, який складав каталог виставки, попросив придумати оригінальнішу назву, ніж, наприклад, «Вид на гавань Гавра».[3]
Після виставки картину купує за 800 франків підприємець Ернест Ошад. Після банкрутства Ошада у 1878 році його колекцію розпродають з аукціону. За 210 франків «Враження» купує лікар Жорж Белліо. 1957 року дочка Белліо Вікторина Доноп де Монші подарувала колекцію, яку успадкувала від свого батька, музею Мармоттан.
Картина була викрадена з музею разом з чотирма іншими полотнами Моне і двома Ренуара, але була знайдена у 1990 році. З 1991 року картина повернена в експозицію музею.[4]
Критика[ред. | ред. код]
Під час виставки 1874 року робота отримала негативні відгуки, а критик Луї Леруа в огляді виставки у сатиричному виданні «Шаріварі» за 25 квітня іронічно назвав молодих художників «імпресіоністами» («вразливими»), а новий стиль — «імпресіонізмом». Це образливе (за замислом Леруа) визначення було підхоплене художниками і стало визначенням нової художньої течії.[5]
Критик Ернест Шесно вбачає у цій картині вплив пейзажів Вільяма Тернера, з якими Моне познайомився під час перебування у 1871 році у Лондоні.[6]
-
Вільям Тернер. Яскраво-червоний захід сонця (бл.1830-1840) -
Вільям Тернер. Пляжі Кале під час відпливу (1832)
Опис[ред. | ред. код]
У роботі «Враження. Схід сонця» Моне не намагається відтворити дійсність, наслідувати природу, а прагне передати своє власне враження від неї. З точки зору академічного живопису картина груба і неохайна, фігури ледь намічені. Моне демонструє колористичний взаємозв'язок синьої води та сходу, яскраві рефлекси на вранішнім морі.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Brettell, Richard R. (2000). Impression: painting quickly in France 1860—1890. New Haven [u.a.]: Yale Univ. Press [u.a.] p. 126.
- ↑ Laurent Salomé, Une ville pour l'impressionnisme. Monet, Pissarro et Gauguin à Rouen, Skira-Flammarion, 2010, p. 105.
- ↑ Victoria Charles, Klaus Carl, L'Impressionnisme, Parkstone International, 2012, p. 7.
- ↑ «Travel Advisory — Stolen Paintings Back in Paris Heists». The New York Times. 28 April 1991. Retrieved 16 November 2010.
- ↑ Christoph Heinrich, Monet, Taschen, 2000, p. 32.
- ↑ Isabelle Enaud Lechien, James Whistler. Le peintre et le polémiste (1834—1903), ACR Édition, 1995, p. 121.
Джерела[ред. | ред. код]
- d'Alincourt N. Impression, soleil levant. Ce célèbre inconnu / Nathalie d'Alincourt. // L'Objet d'art. — 2014. — № 505. — С. 40–45.
- Клод Моне — Киев: ООО «Иглмосс Юкрейн», 2003. — 31 с. — (Великие художники. Их жизнь, вдохновение и творчество; вип. 2).
- Клод Моне — Київ: ЗАТ «Комсомольська правда — Україна», 2010. — 48 с. — (Великі художники; т. 4).
Посилання[ред. | ред. код]
| |||||||||||||
|
