Вручення ключів апостолу Петру

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вручення ключів апостолу Петру
Entrega de las llaves a San Pedro (Perugino).jpg
англ. Delivery of the Keys (Christ Handing the Keys to St. Peter)[1]
Творець: П'єтро Перуджіно[1]
Час створення: 1480-ті[1]
Висота: 335 см
Ширина: 550 см
Матеріал: фарба для фрескиd
Техніка: техніка фрески
Жанр: сакральне мистецтво
Зберігається: Сикстинська капела
Італія[1]
Рим[1]
Музей: Сикстинська капела
CMNS: Вручення ключів апостолу Петру у Вікісховищі

«Вру́чення ключі́в апо́столу Петру́» — фреска роботи П'єтро Перуджіно, написана близько 1482 року. Розташована в Сікстинській капелі, Ватикан.

Історія[ред. | ред. код]

1480 року Перуджіно розписував стару базиліку Святого Петра в Римі. Папа Сікст IV був задоволений його роботою і вирішив залучити його до розпису в 1481—1483 роках Сікстинської капели у Ватиканському палаці разом з іншими флорентійськими та умбрійськими майстрами: Боттічеллі, Гірландайо та Козімо Росселлі.

Опис[ред. | ред. код]

Фреска є частиною Історій Ісуса на північній стіні капели і зображує фрагмент із 16 глави Євангелія від Матвія[2], де Ісус вручає святому Петру ключі від небес, що символізують владу відпускати гріхи та впускати до раю. Фігури на передньому плані організовано в дві групи, вишикувані в щільний ряд, так, що утворюється подоба фризу. Головна група складається з апостолів (включно з Іудою — п'ятий ліворуч від Ісуса), що оточують Христа, який вручає золотий і срібний ключі укляклому Петру. Друга група складається із сучасників автора (включно зі самим художником — п'ятим від правого краю).

На задньому плані зображено ще дві сцени з життя Ісуса — Кесареве кесареві ліворуч та Побиття Христа камінням[3] праворуч.

Центральна будівля

Манера зображення фігур натхненна Андреа Вероккйо[4]. Фігури апостолів, особливо Іоанна Богослова, закутані в складні драпування, з довгим розпущеним волоссям, в елегантних позах нагадують апостола Фому роботи Вероккйо в церкві Орсанмікеле.

Храм Соломона, зображений у вигляді восьмигранної ротонди з портиками, домінує в центрі фрески і слугує тлом для дії. Аналогічний будинок використали Пінтуріккйо (учень Перуджіно) в розписі капели Буфаліні в базиліці Санта-Марія-ін-Арачелі і сам Перуджіно на фресці «Вінчання Марії».

Деталь фрески

Автор приділив багато уваги опрацюванню пейзажу, з метою створити в глядача відчуття нескінченності світу. Прийом з перистими деревами на тлі хмарного неба та синьо-сірих пагорбів пізніше запозичили й інші художники, особливо Рафаель.

Легенда[ред. | ред. код]

Існує прикмета, пов'язана з фрескою і папськими конклавами — того кардинала, кому за жеребом випаде місце під фрескою, оберуть папою. Записи показують, що це справедливо стосовно принаймні до трьох пап — Климента VII, Юлія II і Павла III[5].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д Make Lists, Not War — 2013.
  2. I кажу Я тобі, що Петро ти, і на скелі оцій побудую Я Церкву Свою, — і сили а́дові не переможуть її. І ключі тобі дам від Царства Небесного, і що́ на землі ти зв'яжеш, те зв'язане буде на небі, а що́ на землі ти розв'яжеш, те розв'язане буде на небі"! (Мф 16:18-19)
  3. Ісус їм відказав: «Поправді, поправді кажу́ вам: Перш, ніж був Авраам, — Я є». І схопи́ли каміння вони, щоб кинути на Нього. Та схова́вся Ісус, і з храму пішов. (Ів. 8:58-59)
  4. Arnold V. Coonin. The Interaction of Painting and Sculpture in the Art of Perugino // Artibus et Historiae. — IRSA s.c., 2003. — Т. 24, вип. 47 (1 лютого). — С. 103—104. — ISSN 0391-9064. — DOI:10.2307/1483762. Архівовано з джерела 19 березня 2022. Процитовано 7 червня 2022.
  5. D. S. Chambers. Papal Conclaves and Prophetic Mystery in the Sistine Chapel // Journal of the Warburg and Courtauld Institutes. — 1978. — Vol. 41 (1 February). — P. 322—326. — DOI:10.2307/750878.

Література[ред. | ред. код]

  • Vittoria Garibaldi. Perugino // Pittori del Rinascimento. — Florence : Scala, 2004.