Меєргольд Всеволод Емільович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Всеволод Меєрхольд)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Меєргольд Всеволод Емільович
Vsevolod Meyerhold.jpg
Ім'я при народженні Karl Kasimir Theodor Meyerhold
Народився 28 січня (9 лютого) 1874
Пенза, Пензенська губернія, Російська імперія[1]
Помер 2 лютого 1940(1940-02-02)[1][2][3][4][5] (66 років)
Москва, СРСР[1]
  • розстріл
  • Поховання Донське кладовище
    Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія
    Flag of the Soviet Union.svg СРСР
    Рід діяльності актор[6], театральний режисер[d] і драматург
    Alma mater Classical high school number 1 named after V. G. Belinsky[d], Московський державний університет імені Ломоносова і Російський університет театрального мистецтва
    У шлюбі з Zinaida Reich[d]
    Діти Irina Vsevolodovna Meyerhold[d]
    IMDb nm0583462
    Нагороди та премії
    Народний артист РРФСР

    Меєргольд Всеволод Емільович у Вікісховищі?
    Q:  Висловлювання у Вікіцитатах
    Vsiewolod E. Meyerhold.jpg

    Всеволод Емільович Меєргольд (рос. Всеволод Эмильевич Мейерхольд, справжнє ім'я — Карл Казимир Теодор Маєргольд (нім. Karl Kasimir Theodor Meyergold); 28 січня (9 лютого) 1874, Пенза — 2 лютого 1940, Москва) — російський і радянський театральний режисер, актор, педагог, народний артист Республіки (1923). Один із реформаторів театру. Розробник оригінальної системи фізичного вдосконалення актора — біомеханіки.

    Життєпис[ред. | ред. код]

    Народився 28 січня (9 лютого) 1874 року в Пензі в зросійщеної німецькій родині Еміля Меєргольда, власника винно-горілчаного заводу. Захоплення батьків театром, музикою, участь у дитячих виставах домашніх відіграли важливу роль у формуванні майбутнього режисера.

    Інтерес до театру зміцнів у хлопчика під час навчання в гімназії, де Меєргольд був учасником аматорських вистав, відвідував пензенський драматичний гурток під керівництвом Дмитра Волкова. Гімназичний курс Меєргольд завершив пізно, бо тричі залишався на другий рік.

    У 1895 році Меєргольд закінчив 2-у Пензенську гімназію і в тому ж році вступив на юридичний факультет Московського університету. Складні відносини з сім'єю призвели до того, що Карл прийняв православ'я і на честь письменника Гаршина вибрав ім'я Всеволод. Тоді ж при відмові від німецького громадянства в російський паспорт була вписана змінене прізвище Меєргольд.

    У 1896 році Меєргольд кинув навчання в університеті та вступив у музично-драматичне училище Московського філармонічного товариства, яке закінчив у 1898 році.

    У тому ж році він був запрошений Володимиром Немировичем-Данченком в трупу Московського Художнього театру, де здобув амплуа гострохарактерного актора. За чотири сезони, проведених в МХТ він зіграв 18 ролей, серед яких Треплєв в спектаклі «Чайка», Тузенбах у «Трьох сестрах», Йоганнес Фокерат в «Самотніх», Іоанн в «Смерті Івана Грозного». Мейєрхольд був першим виконавцем ролей Василя Шуйського у виставі «Цар Федір Іоаннович», принца Арагонського в спектаклі «Венеціанський купець», маркіза Форліпополі в «Шинкарці», Тірезія в «Антигоні», Мальволіо в «Дванадцятій ночі».

    12 лютого 1902 Мейєрхольд оголосив про свій вихід зі складу трупи МХТ. З весни 1905 року до початку 1906 Мейєрхольд знову грав у складі трупи — виконував роль Треплєва у відновленому спектаклі «Чайка».

    З 1902 року почалася його самостійна режисерська робота. Він очолив разом з Олександром Кошеверовим групу молодих акторів у Херсоні, яка називалася «Товариство нової драми».

    З 1902 по 1905 роки Мейєрхольд здійснив постановку 170 вистав. У цей час почалося формування мистецької програми режисера, пов'язаної з поетикою символізму, з принципами та стилістикою умовного театру. Найповніше ця стилістика втілилася в Петербурзькому театрі імені В. Ф. Коміссаржевської, де в 1906 році Мейєрхольд став головним режисером. За один сезон Мейєрхольд випустив 13 вистав, серед яких «Сестра Беатриса» Моріса Метерлінка, «Балаганчик» Олександра Блока, «Життя людини» Леоніда Андрєєва.

    У 1908 році Мейєрхольд був запрошений до складу режисури петербурзьких імператорських театрів. Він 10 років пропрацював в Олександрійському та Маріїнському театрах, поставивши там 21 драматичну і 10 музичних вистав.

    У петербурзький період роботи почалася педагогічна діяльність Мейєрхольда. Всеволод Емільйович викладав у театральній школі Даннемана, на музично-драматичних курсах Полока. У 1913 році відкрилася його студія. Мейєрхольд розвивав ідею виховання актора, який впевнено володіє своїм тілом, голосом, здатного в потрібному темпі і ритмі виконати будь-яке завдання режисера. У книзі «Про театр» (1913) він теоретично обґрунтував концепцію «умовного театру», протиставлену сценічному натуралізму.

    У 1915 році Мейєрхольд зняв як режисер кінофільм «Портрет Доріана Грея» за романом Оскара Вайлда, де зіграв роль лорда Генрі, а в 1928 році на екрани вийшов фільм «Білий орел», в якому Мейєрхольд виконав роль сенатора.

    Після революції 1917 року, яку Мейєрхольд вітав, він брав активну участь у роботі Театрального відділу Народного комісаріату освіти. У 1918 році він першим з видатних діячів театру вступив в члени ВКП(б), співпрацював з Театральною радою, а після переїзду уряду до Москви став заступником завідувача відділенням Петроградського ТЕО Наркомпроса.

    Там же в Петрограді він керував інструкторськими курсами з навчання майстерності сценічних постановок і Школою акторської майстерності.

    У 1921 році Мейєрхольд організував Вищі режисерські майстерні, на базі яких у 1922 році було створено Державний інститут театрального мистецтва (ГИТИС), при якому існував театр ГІТІСу. У 1923 році він був офіційно перейменовано в Театр імені Всеволода Мейерхольда (ТІМ), з 1926 року — Державний театр імені Всеволода Мейерхольда (ГОСТ).

    Мейерхольд також керував Театром Революції (1922–1924), ставив спектаклі в Маріїнському і Ленінградському малому оперному театрах, здійснив постановки драм Пушкіна на радіо (1937).

    Режисерська діяльність Мейєрхольда з 1920-х рр зосередилася в ТІМа, який він очолював з 1920 по 1938 рік. ТІМ поставив 26 п'єс, більша частина з яких належала сучасним радянським авторам. Постановками «Містерії-буф», «Клопа», «Лазні» Володимира Маяковського, «Мандата» Миколи Ердмана, «Ревізора» Миколи Гоголя та інших театр Мейєрхольда завоював гучну славу.

    Тим не менше, театр був звинувачений у відриві від радянського життя і від радянської літератури, в тязі до письменників, які виявилися ворогами народу, у протистоянні загального курсу на соціалістичний реалізм.

    17 грудня 1937 в газеті «Правда» вийшла стаття «Чужий театр».

    7 січня 1938 постановою Комітету в справах мистецтв при Раднаркомі СРСР ТІМ був ліквідований як такий, що займає «чужі радянському мистецтву, наскрізь буржуазні формалістичні позиції».

    У ці трагічні дні Костянтин Станіславський не побоявся простягти руку підтримки Всеволоду Емільовичу, і Мейєрхольд прийняв запрошення Станіславського і перейшов у його оперний театр.

    7 серпня 1938 Станіславський помер, і вже ніщо не могло врятувати опального Мейєрхольда.

    У травні-червні 1939 року Мейєрхольд розробив план виступів студентів інституту ім. Лесгафта на параді фізкультурників у Ленінграді. Це була його остання режисерська робота.

    У ніч з 19 на 20 червня 1939 Мейєрхольд був арештований у своїй квартирі за обвинуваченням у тому, що він був завербований для участі в антирадянській роботі ще в 1922 році.

    1 лютого 1940 Військова колегія Верховного суду засудила Мейєрхольда «до вищої міри кримінального покарання -розстрілу з конфіскацією належного йому майна». Всеволоду Мейерхольду після всіх витончених тортур, перед смертю - по черзі - зламали всі пальці. А потім втопили в нечистотах (версія його смерті після розкриття архівів). Для звітності написали, як годиться: 2 лютого 1940 Мейєрхольд був розстріляний у Бутирській в'язниці в Москві, похований у спільній могилі. Мейєрхольд НЕ підписав папір про троцькістську змову, в якій нібито брали участь Еренбург, Леонов, Пастернак, Катаєв, Ейзенштейн, Шостакович та багато інших - і їх не чіпали. Після тортур він підписав папір тільки на СЕБЕ, чим страшно розлютив НКВД-шників (Андрій Безсмертний Анзіміров).

    26 листопада 1956 Всеволод Мейєрхольд був визнаний незаконно репресованим і посмертно реабілітований Військовою Колегією Верховного суду СРСР.

    Особисте життя[ред. | ред. код]

    Всеволод Мейєрхольд був одружений на Ользі Мунт, з якою він одружився в 1896 році. У подружжя народилися три дочки.

    Восени 1921 року в майстерню Мейєрхольда прийшла Зінаїда Райх, в яку режисер закохався з першого погляду. Райх стала дружиною Мейєрхольда, і він усиновив її дітей від першого шлюбу з Сергієм Єсеніним.

    Пам'ять[ред. | ред. код]

    За загальним визнанням Всеволод Мейєрхольд — ключова фігура в театральному мистецтві XX століття, режисер, чий досвід вивчають і використовують театральні діячі у всьому світі.

    У 1984 році в Пензі відкритий Музей сценічного мистецтва імені Всеволода Мейєрхольда. У 1999 році на його території встановлено перший у світі пам'ятник режисерові.

    У 1991 році з ініціативи Комісії з творчої спадщини режисера і за підтримки Спілки театральних діячів Росії і Союзу архітекторів Росії заснований Центр імені Мейєрхольда (ЦІМ).

    2 лютого 1990 вперше відзначався день смерті Мейєрхольда (раніше точна дата була невідома).


    Посилання[ред. | ред. код]


    1. а б в Мейерхольд Всеволод Эмильевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
    2. а б data.bnf.fr: платформа відкритих даних — 2011.
    3. Encyclopædia Britannica
    4. SNAC
    5. International Music Score Library Project — 2006.
    6. Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118641050 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.