Всеволод Мстиславич (князь переяславський)
| Всеволод Мстиславич | |||
 | |||
| |||
|---|---|---|---|
| 1132 — 1132 | |||
| Попередник: | Ярополк Володимирович | ||
| Наступник: | Юрій Долгорукий | ||
| |||
| 1117 — 1132 | |||
| Попередник: | Мстислав Великий | ||
| Наступник: | Святополк Мстиславич | ||
| 1132 — 1136 | |||
| Попередник: | Святополк Мстиславич | ||
| Наступник: | Святослав Ольгович | ||
| |||
| 1136 — 1136 | |||
| Попередник: | Ярополк Ізяславич | ||
| Наступник: | Андрій Боголюбський | ||
| Народження: |
1103 Новгород | ||
| Смерть: |
11 лютого 1138 Псков | ||
| Поховання: | Свято-Троїцький кафедральний собор міста Псков | ||
| Рід: | Рюриковичі (Мономаховичі) | ||
| Батько: | Мстислав Великий | ||
| Мати: | Христина Шведська | ||
| Діти: | Верхуслава, Володимир | ||
Всеволод Мстиславич (1103 — 11 лютого 1138) — Князь новгородський (1117 — 1136), вишгородський (1136), псковський (1137 — 1138), старший син Великого князя Київського Мстислава Великого (1125 — 1132) від шлюбу з Христиною, дочкою шведського короля Інге І Старшого (1080 — 1112), онук Володимира Мономаха. У православ'ї вважається святим благовірним князем[1].
Життєпис[ред. | ред. код]
Посаджений батьком княжити в Новгороді в 1117 році і прокняжив там до 1132 року. 23 січня 1131 року Всеволод Мстиславич був розбитий чуддю в Клині[2].
Відповідно до угоди між Ярополком Володимировичем і батьком Всеволода[3], Ярополк Володимирович перевів племінника в Переяславль, але молодші Володимировичі побачили в цьому намір Ярополка зробити Всеволода своїм спадкоємцем[3], і Юрій Долгорукий вигнав Всеволода і сів у Переяславі сам. Незабаром Ярополк спробував реалізувати угоду зі старшим братом шляхом передачі Переяславля Ізяславу Мстиславичу, але знову невдало. Ізяслав приїхав до Всеволода у Новгород, звідки вони здійснили спільний похід в Ростово-Суздальське князівство проти Юрія Долгорукого. Битва при Жданов горі (1134) була кровопролитною і марною.
9 лютого 1133 року[2] князь з новгородським військом взяв Юр'їв, колись заснований великим князем Ярославом Мудрим.
Всеволод за підтримки новгородського посадника Костянтина Мікульчича повернувся у Новгород, але 1136 року в місті спалахнув заколот: князю пригадали і те, що хотів обміняти Новгород на Переяславль, і що втік з поля битви під час бою з суздальцями при Ждановій горі. Півтора місяця князь із дружиною, тещею і синами був ув'язнений на єпископському дворі, а потім його вигнали з міста. Радянський історик Б. Д. Греков класифікував заколот, як «революція в Новгороді XII століття», в 1929 році в статті з дуже характерною назвою для того часу «Революція в Новгороді Великому у XII столітті» і цю подію стало заведено називати початком Новгородської республіки.
Іншої думки дотримується доктор історичних наук І. Я. Фроянов:
«…Події 1136 року в Новгороді слід називати повстанням з великими застереженнями. Вони розвивалися не настільки раптово і стрімко, як це буває при повстанні. Новгородці, за повідомленням літописця, «прізваша» псковичів і ладожан до себе на віче. Для поїздки послів і прибуття запрошених потрібен був не один день. Псковичі і ладожани приїхали на віче, треба думати, не одночасно. Саме віче було таємним і проводилося легально. Приготування віча не могло приховатися від Всеволода, який, судячи з усього, чекав результату подій, сподіваючись на сприятливий їх поворот. У князя були підстави сподіватися на краще, оскільки частина бояр підтримувала його, та й на віче, схоже, єдності не було, про що говорить наступне втеча до вигнаного князя групи «мужів новгородських», а також доброзичливий прийом, влаштований незабаром Всеволоду псковичами, які надали притулок вигнанцю в своєму місті. Звідси зрозуміло, що, застосовуючи термін «повстання» до подій 1136 року ми дещо перебільшуємо ступінь гостроти того, що сталося. Чи не краще в цьому випадку вживати поняття «виступ», «рух»?[4]
Віче новгородців 28 травня 1136 року позбавило Всеволода новгородського столу і ув'язнило його з родиною до 15 липня, коли стало остаточно ясно, що в місто прибув покликаний новгородцями новий князь з Чернігова — Святослав Ольгович.
Всеволод після вигнання вирушив до Києва до Ярополка, там отримав від нього Вишгород[5].
У цьому ж році присланий в Новгород князем Святослав Ольгович ледь не був убитий прихильниками Всеволода, і посадник Костянтин Мікульчич попрямував у Вишгород до Всеволода і вмовив його йти в Псков. 1137 року псковичі прийняли Всеволода своїм князем, але коли в Новгороді дізналися, що Всеволод є князем у Пскові і хоче сісти у них в Новгороді, відправили туди військо на чолі зі Святославом. Військо складалося не лише з новгородців: Святослав закликав на допомогу брата Гліба з курянами і половцями. Псковичі просили «не проливати крові братів своїх», але Всеволод помер сам 11 лютого 1138 року[6], провівши останній рік псковським князем. Похований у Свято-Троїцькому кафедральному соборі міста Пскова.
Канонізований церквою на Макаріївському соборі 1549 року як святий благовірний князь Всеволод Псковський. Пам'ять відбувається 11 лютого, 22 квітня і 27 листопада (за юліанським календарем)[1].
Князь Всеволод побудував у Новгороді церкву св. Іоанна Предтечі на Опоках (в честь народження сина Івана, закладена в 1127 році) і храм Успіння Пресвятої Богородиці на Торгу (закладений в 1135 році; обидва храми збереглися в перебудовах 1453 і 1458 роках відповідно), а в Пскові — головний собор на честь Пресвятої Трійці на тому місці, де колись було явлення великій княгині Ользі.
Родина і діти[ред. | ред. код]
З 1123 року був одружений[7] з Ганною, дочкою Святослава Давидовича, відомого як Микола Святоша[8], внучкою чернігівського князя Давида Святославича[7]. Діти:
- Іоанн (ім'я дано при хрещенні, княже ім'я невідоме; †1128)
- Володимир (при хрещенні — Іван[9] Георгій[джерело?], нар. близько 1130 року), дружина — Рікса, дочка польського князя Болеслава III Кривоустого[9]
- Янка (або Яна, від християнського хрестильного імені Іоанна; †1128)
- Мстислав (пом. 1168)
- Верхуслава — одружена з Болеславом IV Кучерявим
Посилання[ред. | ред. код]
- ↑ а б Всеволод Псковський. Архів оригіналу за 9 січня 2017. Процитовано 9 січня 2017.
- ↑ а б Новгородський перший літопис старшого і молодшого зводів. — М.-Л. : Видавництво Академії Наук СРСР, 1950. — 659 с // «Ізборник». Історія України IX—XVIII [Архівовано 4 серпня 2009 у Wayback Machine.] під 6639 роком
- ↑ а б Пресняков А. Є. Княже право в Стародавній Русі. Лекції з російської історії. Київська Русь — М. : Наука, 1993. — С. . — ISBN 5-02-009526-5.
- ↑ Фроянов І.Я. Древня Русь IX-XIII століть. Народні рухи. Княжа та вічова влада. М.: Російський видавничий центр, 2012. с. 285
- ↑ Іпатіївський літопис//Повне зібрання руських літописів.т.2.Санкт-Петербург,1908//«Ізборник». Історія України IX—XVIII. Архів оригіналу за 22 червня 2019. Процитовано 9 січня 2017.
- ↑ Є. А. Болховітінов «Исторія княжества псковскаго. Часть IV»- Кіевъ.: «Въ Типографіи Кіево-Печорской Лавры», 1831 — (ст.4)
- ↑ а б Войтович Л. Всеволод-Гавриїл Мстиславич // Княжа доба: портрети еліти [Архівовано 29 березня 2017 у Wayback Machine.]… — С. 460.
- ↑ Житіє преподобного Миколи Святоші [Архівовано 3 квітня 2007 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ а б Войтович Л. Володимир-Іван Всеволодович // Княжа доба: портрети еліти [Архівовано 29 березня 2017 у Wayback Machine.]… — С. 464.
Джерела та література[ред. | ред. код]
- Войтович Л. Князівські династії Східної Європи (кінець IX — початок XVI ст.). Львів: Інститут українознавства, 2000.
- Войтович Л. Всеволод-Гавриїл Мстиславич // Княжа доба: портрети еліти. — Біла Церква : Видавець Олександр Пшонківський, 2006. — С. 460. — ISBN 966-8545-52-4.
Посилання[ред. | ред. код]
- Всеволод Псковський [Архівовано 9 січня 2017 у Wayback Machine.]
| Попередник Ярополк Володимирович |
|
Князь переяславський 1132 |
|
Наступник Юрій Долгорукий |
| Попередник Ярополк Ізяславич |
|
Князь вишгородський 1136 |
|
Наступник Андрій Боголюбський |
| ||||||||
|
