Всесвітня організація охорони здоров'я
Всесві́тня організа́ція охоро́ни здоро́в'я (ВООЗ, англ. World Health Organization (WHO)) — спеціалізована установа Організації Об'єднаних Націй, яка опікується проблемами охорони здоров'я у світовому масштабі. Штаб-квартира розташована у Женеві. До складу ВООЗ на 2016 рік входить 194 країни.
1945 року на Конференції у Сан-Франциско ухвалене рішення щодо створення міжнародної організації з питань охорони здоров'я. 1946 року Міжнародна конференція охорони здоров'я, яка проходила у Нью-Йорку, схвалила Статут Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ).
День набуття чинності Статуту ВООЗ — 7 квітня 1948 р. — вважають Днем заснування цієї організації і щорічно відзначають як Світовий день здоров'я.
Зміст
Структура та функції організації[ред. • ред. код]
Всесвітня асамблея охорони здоров'я (ВАОЗ) — вищий керівний орган ВООЗ, щорічно (у травні) проводить свої сесії, як правило у Женеві. Виконавча рада — виконавчий орган ВООЗ — до складу якої входить 52 країни, проводить свої сесії двічі на рік (у січні та травні).
Генеральний директор ВООЗ — доктор Маргарет Чен (КНР), обрана на другий термін строком від 1 липня 2012 р. по 30 червня 2017 року[1].
Головна мета ВООЗ — сприяння забезпеченню охорони здоров'я населення усіх країн світу. Текст Статуту ВООЗ можна коротко сформулювати як «Право на здоров'я». ВООЗ координує міжнародне співробітництво з метою розвитку й удосконалення систем охорони здоров'я, викорінення та зменшення тягарю інфекційних захворювань, в тому числі, боротьби з поширенням СНІДу, впровадження у світових масштабах імунізації від тяжких інфекційних хвороби, координації фармацевтичної діяльності країн-членів тощо. Впродовж останніх років завдяки зусиллям ВООЗ питання охорони здоров'я стали пріоритетом у політичному порядку денному світу. Їх почали обговорювати на найважливіших політичних форумах, до цієї галузі залучають нові фінансові ресурси.
Функції ВООЗ поділяють на дві категорії: нормативна діяльність (здійснює переважно штаб-квартира) та технічне співробітництво (здійснюють регіональні та державні бюро). З метою повнішого врахування регіональних пріоритетів у галузі охорони здоров'я та забезпечення тіснішого зв'язку з потребами національних систем охорони здоров'я головну діяльність ВООЗ здійснюють її шість регіональних бюро та представництва ВООЗ у країнах.
До Європейського регіону ВООЗ входять 52 країни, в тому числі й Україна. Європейське регіональне бюро (ЄРБ) ВООЗ розташоване у Копенгагені (Данія), очолює його Регіональний директор. 1 лютого 2005 р. розпочався другий (п'ятирічний) термін перебування на цій посаді доктора Марка Данзона (Франція).
У 2009 році до Постійного комітету Європейського бюро ВООЗ обрали представника України — професора Олесю Гульчій.
ВООЗ та Україна[ред. • ред. код]
Україна — член ВООЗ з 1948 р. (3 квітня 1948 р. приєдналась до Статуту ВООЗ). З 1950 по 1991 рік — період неактивного членства України у цій організації через перебування у складі СРСР. Поновила своє членство у 1992 році одночасно з відновленням незалежності.
Співробітництво України з ВООЗ — одна з важливих складових її міжнародного співробітництва з метою забезпечення конституційного права кожного громадянина України на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування (стаття 49 Конституції України). Особливого значення таке співробітництво набуває в умовах світу, що глобалізується.
Підходи ВООЗ, згідно з якими здоров'я розглядають водночас як ресурс і мету розвитку та ключ до процвітання, відповідає принципам державної політики України у соціально-економічній галузі. Основні завдання ВООЗ та стратегічні напрямки їх реалізації відповідають інтересам України, більшість загальних пріоритетів організації збігається з пріоритетами, визначеними Урядом України.
Співробітництво України з ВООЗ здійснюється переважно через Європейське регіональне бюро відповідно до рамкових (2-річних) угод, що укладені між Україною та ЄРБ. В угодах визначені пріоритетні напрямки співробітництва, на які скеровують кошти, що виділяють з основного бюджету ВООЗ на підтримку заходів на рівні країни.
У Києві функціонує Представництво ВООЗ в Україні.
Україна зацікавлена у використанні потенціалу та накопиченого ВООЗ міжнародного досвіду, а також залученні через її канали міжнародної допомоги для розв'язання проблем, у першу чергу, на таких напрямках: туберкульоз та ВІЛ/СНІД; пташиний грип, рак, серцево-судинні захворювання та цукровий діабет; тютюнопаління; здоров'я матері і дитини; безпека продуктів харчування; психічне здоров'я; безпека крові.
Заходи, що здійснюють у рамках співробітництва України з ВООЗ, узгоджуються з її національними пріоритетами та стратегіями у галузі охорони здоров'я, враховують специфіку ситуації у цій галузі в країні та особливості національної системи охорони здоров'я.
У 1991 році, згідно з рекомендаціями ВООЗ (ООН), Україна першою з колишніх радянських республік скасувала кримінальне покарання за мужолозтво — статеві стосунки між чоловіками (Стаття 122, частина 1, Кримінальний Кодекс УРСР).
Вакцинальний скандал 2008 року[ред. • ред. код]
26 травня — 9 червня 2008 року під егідою ВООЗ, UNICEF і американського CDC була запланована кампанія з вакцинації української молоді віком 16-29 років від кору та краснухи.
Незважаючи на високий рівень охоплення вакцинацією проти кору в Україні (95 %), ВООЗ наполягала на проведенні позачергової вакцинальної кампанії, обґрунтовуючи це загрозою поширення кору з України на Європу, а також керуючись програмою елімінації кору до 2010 року. Як привід для вакцинації також згадували попередні спалахи кору і ймовірна (за прогнозами ВООЗ) епідемія кору у 2009 — 2011 рр. Проте, незважаючи на зірвану вакцинальну кампанію, ніякої передбачуваної епідемії у вказаний термін в Україні не спостерігали.
Для вакцинації використали комбіновану вакцину проти кору та краснухи[2] виробництва Serum Institute of India, Ltd[3]. 8 мільйонів доз вакцини були завезені як гуманітарна допомога від ЮНІСЕФ без проходження процедури реєстрації в Україні, і ця вакцина мала лише сертифікат ВООЗ, який не дає права використання на території України за українським законодавством. Відповідно до інструкції виробника[4], вакцина була призначена для вакцинації немовлят, дітей, підлітків та молодих людей з групи ризику. Проте, планувалося її використання для вакцинації мешканців України у віці 16-29 років, переважна більшість з яких раніше були вакцинована однією чи двома дозами вакцини проти кору і які не належали до груп ризику. Ця вакцина містила реактогенний штам вірусу кору «Едмонстон-Загреб», який в країнах Європи (за винятком колишньої Югославії) не використовували. Серед африканських дітей, які були щеплені вакцинами, що містять цей штам, спостерігали збільшення віддаленої смертності, внаслідок чого свого часу ВООЗ відмовилася від їх використання на користь штаму Шварц[5].
Вакцинальна кампанія у Донецькій області, а також у відомчих медичних закладах, почались раніше від запланованого початку кампанії, було зроблено більш ніж 100 000 щеплень. Після смерті 17-річного школяра Антона Т. з Краматорська і госпіталізації понад 100 вакцинованих підлітків, кампанію було призупинено за розпорядженням МОЗ та приписом прокуратури. За фактом смерті було порушено кримінальну справу. Стосовно головного державного санітарного лікаря Миколи Проданчука, який надав дозвіл на ввезення вакцини, було обрано запобіжний захід — тримання під вартою. Розслідування не було закінчено, справу до суду передано не було.
ВООЗ, ЮНІСЕФ та МОЗ України наполягали на продовженні вакцинації, але термін придатності вакцини закінчився восени 2009 року. Наразі вакцина утилізована[6].
Смерть підлітка викликала гучний резонанс в українському суспільстві, що спровокувало значне падіння довіри до імунопрофілактики у цілому. Додатковим фактором стало те, що фінансування кампанії здійснювалося за кошти приватного благодійного фонду United Nations Foundation[en]. Засновником фонду є американський мільярдер Тед Тернер, якого підозрюють у сповіданні ідеї скорочення зайвого населення Землі (особливо — країн «третього світу») та можливих діях для досягнення цього[7]. Враховуючи, що вакцинації мали підлягати усі мешканці Україні найбільш фертильного віку, і те, що склад вакцини та розчинника до неї не підлягав перевірці, з'явилися гіпотези про те, що вакцина може використовуватися для регулювання народжуваності, а саме — спричиняти постійне або тимчасове безпліддя. Голова парламентського комітету з охорони здоров'я Тетяна Бахтєєва назвала кампанію «медичним геноцидом» українців[8].
Примітки[ред. • ред. код]
- ↑ http://www.who.int/dg/en/index.html
- ↑ http://www.seruminstitute.com/content/products/product_measles_rubella.htm
- ↑ http://www.seruminstitute.com/
- ↑ http://www.seruminstitute.com/content/products/product_measles_rubella.htm
- ↑ Т.А.Бектимиров ВАКЦИНОПРОФИЛАКТИКА КОРИ НА СОВРЕМЕННОМ ЭТАПЕ(рос.) // "Вакцинация. Новости вакцинопрофилактики" : Бюллетень. — Москва, 2001. — Т. №1(13).
- ↑ В Україні знищено скандальну вакцину проти кору та краснухи. tsn.ua. 2010-06-23. Архів оригіналу за 2013-06-25. Процитовано 2011-11-29.
- ↑ Сергій Дібров (2008-05-21). Кто стоит за «КаКой»: журналистское расследование (російською). Інфопорн. Архів оригіналу за 2013-06-25. Процитовано 2011-11-29.
- ↑ Комітет ВР визнав вакцинацію від кору "медичним геноцидом". tsn.ua. 2009-10-12. Архів оригіналу за 2013-06-25. Процитовано 2011-11-29.
Джерела та література[ред. • ред. код]
- М. В. Знаменська. Всесвітня організація охорони здоров'я // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 648. — ISBN 966-00-0734-5.
- Всесвітня організація охорони здоров'я — на сайті Постійного представництва України при Відділенні ООН та інших міжнародних організаціях у Женеві
- Ольга Скрипник. Хто кому підклав свиню // Дзеркало тижня, № 3 (782), 30 січня 2010
- Офіційний сайт.
