Всесвітня рада церков

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Символ світового руху за об'єднання християнських церков

Всесвітня рада церков (The World Council of Churches; ВРЦ) — міжнародна екуменічна організація, заснована в 1948 в Амстердамі, у яку входить 348[1] христианських церков різних традицій; одна з міжхристиянських організацій, що є керівним осередком екуменічного руху.

Керівним органом ВРЦ є Генеральна асамблея представників церков — членів ради.

ВРЦ, крім протестантських, англіканських та старокатолицьких об'єднує низку православних та нехалкідонських (монофізитських) церков, які представляють понад 440 млн віруючих різних християнських деномінацій. Римо-католицька церква має представників у Всесвітній раді церков, однак не є її членом.

Штаб-квартира Ради розташована в Женеві (Швейцарія). «Міжнародна співдружність християнських церков, побудована на основі діалогу й співробітництва»[2].

З історії ВРЦ[ред.ред. код]

Глави церков і християнських конфесій уперше домовилися про заснування Всесвітньої Ради Церков ще в 1937 році, але через Другу світову війну її офіційне створення було відкладено.

Установча асамблея (І Генеральна) відбулася на базі 3 протестантських рухів («Віра і порядок», «Життя і діяльність» та «Міжнародна місіонерська рада») 23 серпня 1948 року в Амстердамі (Нідерланди) й була представлена представниками 147 церков.

На цей час відбулося 7 асамблей Ради церков:

  1. 1948Амстердам (Нідерланди);
  2. 1954Еванстон (США);
  3. 1961Нью Делі (Індія);
  4. 1968Уппсала (Швеція);
  5. 1975Найробі (Кенія);
  6. 1983Ванкувер (Канада);
  7. 1991Канберра (Австралія);
  8. 1998Хараре (Зімбабве);
  9. 2006Порту-Алегрі (Бразилія).

Головні засади та принципи діяльності організації сформульовані у Торонтській декларації, ухваленій Генеральною асамблеєю ВРЦ 1950 року. Згідно з цим документом, основною метою діяльності організації є встановлення діяльних контактів між церквами різних деномінацій і сприяння детальному вивченню та обговоренню різноманітних питань єдності християнської церкви. Крім того, ВРЦ займається дослідженнями актуальних політичних, соціально-економічних, науково-технічних та екологічних проблем, надає допомогу антирасистським організаціям різних країн світу.

ВРЦ в Україні[ред.ред. код]

За 20 років незалежності до ВРЦ не вступила жодна церковна організація з України. Зараз Україна в ВРЦ не представлена. Під впливом діяльності ВРЦ в Україні на початку 1990-х років виникли численні общини християн-екуменістів, було започатковано проведення неформальних зустрічей християн різних конфесій, на яких активно обговорювались різноманітні аспекти християнського світогляду та екуменічного руху. Важливим результатом таких зустрічей стало створення 1992 року в Києві ініціативної групи, серед завдань якої було визначення організаційних форм екуменічного руху в Києві. Результатом діяльності групи була організація 24 березня 1993 року Київського екуменічного центру. Його робота спрямована на досягнення взаєморозуміння між християнами різних конфесій, поширення даних та обміну інформацією про життя різних християнських церков[3].

Примітки[ред.ред. код]

  1. Список членів на офіційному сайті
  2. Офіційна сторінка
  3. Крижановська О. О. Всесвітня рада церков // Енциклопедія історії України / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. — Київ: Наукова думка, 2003. — Т.1. — С. 649

Джерела, посилання та література[ред.ред. код]

  • Крижановська О. О. Всесвітня рада церков // Енциклопедія історії України / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. — Київ: Наукова думка, 2003. — Т.1. — С. 649
  • Архиепископ Михаил Мудьюгин. Единение в разобщенности. // «Логос», 1994, № 49
  • Хроника Киевского экуменического центра (1993). Там само
  • Єленський В. «За мир світу, благоустрій церков і поєднання всіх…». // «Людина і світ», 1998, № 8.