Всесвіт Warcraft

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Логотип франшизи Warcraft

Всесвіт Warcraft — вигаданий всесвіт, спочатку придуманий для відеоігор серії Warcraft. Пізніше він також отримав свій розвиток в настільних іграх, колекційній картковій грі, книгах, коміксах, різноманітній маркетинговій продукції.

Всесвіт виконано в стилі фентезі. Він описує багато світів (планет), концентруючи увагу на Азероті (батьківщині людей), Дренорі (батьківщині Орків) і Аргусі. Історія всесвіту Warcraft найбільш детально описує наближені до "сучасності" події, такі як протистояння між Альянсом і Ордою, їх боротьбу з Палаючим Легіоном, Батогом, драконом Смертокрилом та іншими силами, що загрожують Азероту й решті світів[1].

Історія світу[ред.ред. код]

Передісторія[ред.ред. код]

Всесвіт Warcraft включає безліч світів, об'єднаних хаотичною воронкою, яка носить назву Круговерть Порожнечі (англ. Twisting Nether). Перехід між світами можна здійснити за допомогою так званих порталів. Описана історія Всесвіту охоплює понад 10 тисячоліть.

Офіційна історія не описує появи всесвіту, проте відомо, що першою розумною расою були богоподібні Титани. Ці істоти з металевою шкірою досліджували всесвіт та впорядковували відкриті планети. Під керівництвом Пантеону (англ. Pantheon), Титани слідкували за порядком і Круговертю Порожнечі — виміром хаотичної магії, де мешкали демонічні істоти.

Згодом демони стали значною загрозою і Пантеон обрав видатного Титана Саргераса (англ. Sargeras) захисником всесвіту. В ході виконання покладеного на нього обов'язку, Саргерас знайшов расу Ередар (англ. Eredar) та Натрезім (англ. Nathrezim), котрі використовували свої знання для поневолення інших світів. Саргерас переміг їх, проте побачене підірвало його віру в правильність обов'язку, покладеного іншими Титанами. Врешті Саргерес дійшов думки, що хаос і вседозволеність є істинними цінностями, а порядок протиприроднім. Саргерас покинув Титанів в пошуках місця, де зможе жити, згідно зі своїми новими поглядами.

Саргерас звільнив переможені ним раси Ередар і Натрезім, за що ті визнали його своїм повелителем. Серед них палий Титан обрав Кіл'джадена Обманщика (англ. Kil'jaeden the Deceiver) та Архімонда Осквернителя (англ. Archimonde Defiler) і створив армію демонів, Палаючий Легіон (англ. Burning Legion), щоб сіяти хаос.

Тим часом Титани виявили світ Азерот (англ. Azeroth), де знайшли Елементалів (англ. Elementals), які служили невідомим Давнім богам — місцевим могутнім істотам. Подолавши Елементалів та Давніх, Титани створили численні раси, які допомагали їм у впорядкванні світу Азероту, а також залишили як своїх намісників Драконів. В ті часи Азерот мав лише один континент Калімдор, в центрі якого містився Колодязь Вічності, що живив світ енергією від Круговерті Порожнечі.

Біля Колодязя примітивні Ельфи розбудували свою цивілізацію, що на чолі з королевою Азшарою стала опановувати магічні сили. З часом один з Ельфів, Малфуріон Лють Бурі (англ. Malfurion Stormrage), зауважив, що магія розбещує Ельфів. Його прибічники стали зватися Нічні Ельфи за поклоніння богині Місяця. Використання магії помітив Саргерас і забажав заволодіти Колодязем Вічності. Саргерас привів Палаючий Легіон в Азерот, схиливши багатьох Ельфів на свій бік та переконавши перетворити Колодязь на портал.

На чолі з демонами Архімондом і Маннорохом, Палаючий Легіон став спустошувати Азерот. Малфуріон, його брат Іллідан (англ. Illidan) та жриця Тіренд (англ. Tyrande) заручилися допомогою напівбога Ценаріуса та Драконів. Їм вдалося дійти до місця, де Азшара створила портал для прибуття Саргереса, однак один з драконів спокусився силою демонів та взявши собі ім'я Смертокрил (англ. Deathwing), зрадив противників Азшари.

Малфуріон задався ціллю знищити Колодязь, тоді як Іллідан вважав недопустими втратити таке джерело сили і попередив королеву про плани брата. Все ж Малфуріон зумів завадти прикликати Саргереса, але це викликало магічний катаклізм Великий розлом (англ. Great Sundering), який розколов єдиний материк. Колодязь і тіло Саргереса було знищено, а Азшара і її прибічники зуміли пережити катаклізм і стали водними істотами Наґами (англ. Naga).

Вцілілі Ельфи згодом знайшли нове місце для життя, а Іллідан, який попередньо взяв трохи води із Колодязя Вічності, вилив її в озеро із планами, що воно стане новим Колодязем. Малфуріон, побоюючись його магії, ув'язнив Іллидана й поставив Мейв Пісню Тіні (англ. Maiev Shadowsong) стерегти його. Малфуріон заборонив застосування магії, натомість ввіши чаклунство друїдів.

Дракони постановили, що допоки існує новий Колодязь, Палаючий Легіон може повернутися. Тому вони виростити в озері з водою Іллідана дерево Нордрассіл (англ. Nordrassil), що давало Ельфам безсмертя. Для регулювання його енергій було створено вимір Смарагдовий Сон, де друїди могли перебувати й підтримувати рівень небезпечних сил, поки спали в Азероті. Незгідні Ельфи покинули ці землі та заснували на іншому материку державу Кель'Талас (англ. Quel'Thalas) й стали відомі як Вищі Ельфи. Вони зайняли землі Тролів і стали практикувати магію, як і свої предки.

Тим часом люди розбудовували свою імперію Аратор та навчилися від Ельфів магії. В місті-державі Даларан (англ. Dalaran) маги навчилися прикликати слабких демонів. Аби уноможливити повернення Палаючого Легоіну, були поставлені спеціальні Хранителі, котрі захищали людство можливих демонічних загроз. Приблизно в той же час пробудилися Гноми, початково створені Титанами із каменю, але які за 8000 років сну стали істотами із плоті й крові.

Імперія Аратор згодом розпалася на окремі королівства. В одному з них, Азероті, народився хлопчик Медів, який мав стати Хранителем. Він став вельми популярним за свої здібності, але Саргерес задумав з його допомогою повернутися в світ і став спотворювати його розум.

У той же час демон Кіл'джаден виявив планету Дренор (англ. Draenor), населену Орками (англ. Orcs) і Дренеями (англ. Draenei). Демон обрав для своїх планів войовничих Орків. Він підкорив собі шамана Нер'зула (англ. Ner'zhul), але той відмовився служити Палаючому Легіону і Кіл'джаден знайшов Гул'дана (англ. Gul'Dan), котрого навчив сильній магії. Було засновано Тіньову Раду (англ. Shadow Council), яка поширювала використання магії. В міру поширення магії життєві сили Дренору виснажувалися, перетворюючи планету на пустелю. Тіньова Рада викликала демона Маннороха, а Гул'дан переконав вождів усіх орчих кланів, що випивши ​​крові Маннороха, Орки стануть непереможними. Насправді ж вони стали потребувати постійної війни, а їхня початково коричнева шкіра стала зеленою (як кров демона).

Події ігор Warcraft[ред.ред. код]

Гул'дан поставив очільником Орди всіх кланів Чорнорука Руйнівника (англ. Blackhand the Destroyer). Саргерас пообіцяв, що коли Гул'дан відшукає в Азероті його останки, то стане богом. Об'єднавши зусилля Медіва і Тіньової Ради, було створено Темний Портал (англ. Dark Portal) між Азеротом і Дренором. Орда проникла в Азерот та закріпилася біля королівства Штормвінд і почала захоплення всього Азероту, що вперше було показано у відеогрі Warcraft: Orcs & Humans. Проте не всі Орки поділяли право Чорнорука бути вождем. З наміром звільнити Орду від демонів, його змістив Оргрім. Під його командуванням Орда знищила Штормвінд, а король Ллейн був убитий Гароною (Garona) із Тіньової Ради[2].

Після цієї поразки Лорд Лотар згуртував лідерів семи людських держав та поклав початок Альянсу Лордерона. При допомозі Утера Світлоносного (англ. Uther Lightbringer), Адмірала Даеліна Проудмура (англ. Admiral Daelin Proudmoore), і Тураліона (англ. Turalyon), Лотар здобув підтримку гномів Залізної Кузні (англ. Dwarves of Ironforge) та Вищих Ельфів Кель'Таласа (англ. Quel'Thalas). Орда змусила служити собі драконів та ледве не здобула перемогу, але Гул'дан, переслідуючи власні цілі, спричинив у Орді розкол. Хоч Гул'дан і відшукав гробницю з останками Саргереса, заточені там же демони вбили його, оскільки палий Титан не збирався ділитися силою, а лише використати Гул'дана. Лорд Лотар ціною власного життя розбив Орду, Темний Портал було зруйновано, а поряд зведено фортецю Нетергард (англ. Nethergard) аби слідкувати за руїнами, що зображено у грі Warcraft II: Tides of Darkness[3].

Полонені Орки потрапили до резервацій Лордрону, а ті, що відступили у Дренор, стали збирати нову армію. Нер'зул згуртував клани для завоювання інших світів. Для цього йому були потрібін артефакти Азероту, тож він знову відкрив Темний Портал. На чолі з Громом Пекельним Криком Орки зломили оборону Альянсу. Король Лордерона Теренас у відповідь послав Тураліона і Архімага Хадгара до Дренору і вторгнення, відоме як Друга війна, було припинене. Однак Нер'зул все ж зумів заволодіти потрібними артефактами, серед яких Книгою Медіва, і відкрити численні портали з Дренору до інших світів. Через це Дренор почав руйнуватися, залишки Орків втікли до Азероту перед тим як Темний портал вибухнув, а материки Дренору розкололися (події Warcraft II: Beyond the Dark Portal)[4].

Нер'зул з послідовниками опинився в Круговерті Прожнечі, де його чекав Кіл'джаден. Демон піддав Нер'зула тривалим тортурам за поразку Орди і його гординю, але врешті дав шанс на повторне знищення Азероту. Нер'зула було перетворено на Короля-ліча (англ. Lich King), а його прибічників на лічів. Їм було дано завдання поширити в Азероті чуму, що перетворюватиме всіх на нежить. В разі успіху демон пообіцяв повернути нормальні тіла, а слідкувати за виконанням завдання поставив демонів Володарів Жаху (англ. Dread Lords). Замороженого в кризі Короля-ліча він викинув на Азерот, де той впав на материк Нордскол.

Тим часом Орки перебували в рабстві у Альянсу, хоча невелика частина на чолі із Громом досі переховувалася. Король-ліч же перейняв досягнення знайденого підземного королівства павуків Азол-Неруба (англ. Azjol-Nerub) та схилив до себе мага Кел'Тузеда (англ. Kel'Thuzad) з Даларана. За його підтримки Нер'зул розповсюдив чуму королівством Лордерон, а з жертв хвороби створив армію мерців, котру назвав Батогом. Король Лордерона Теренас у той час планував відбудувати Штормвінд, для чого підняв податки. Альянс став рушитися, ще не знаючи про мастшаби чуми.

Син Теренаса, принц Артас, жорстоко придушив поширення хвороби, вбиваючи і заражених і здорових, та відслідкував Короля-ліча і вбив Кел'Тузеда. Та Король-ліч спокусив його силою проклятого меча Фростморн (англ. Frostmourne) і перетворив на свого слугу, котрий убив короля Теренаса та привів Батіг в Лордерон. Артас розорив Кель'Талас та відродив Кел'Тузеда. Врешті вони прикликали демона Архімонда і його демонів, які вирушили до дерева Нордрассіл за силою Колодязя Вічності.

До того часу Медів розкаявся в своїх злочинах і став всіляко допомагати народам Азероту протистояти Палаючому Легіону. Він спрямував Орків та Альянс до Нордрассіла. Орки зуміли вбити Маннороха, чим звільнилися від влади демонів над собою. Жриця Тіренд пробудила Малфуріона Лють Бурі, який досі перебував у Смарагдовому Сні, а той пробудив решту друїдів і звільнив Іллідана. Об'єднані раси Азерота подолали Архімонда і демонів, випустивши духів Нордрассіла. Проте Нічні Ельфи після цього втратили дерево і безсмертя, а Азерот лишився лежати в руїнах (події Warcraft III: Reign of Chaos)[5].

Кіл'джаден, бачачи зростання сили Нер'зула, підкупив Іллідана обіцянкою сили. Вказавши місцезнаходження черепа Гул'дана, він спонукав Іллідана ввібрати його силу. Також Іллідан дізнався про гробницю Саргераса, магією якою прагнув заволодіти. Він прикликав на свій бік Наґів, але Мейв Тінь Місяця вирушила за ним, аби не допустити здійснення планів відступника. Іллідан все-таки зібрав досить сил і мало не вбив Короля-ліча, та Малфуріон і Тіренд зупинили його. Переможений Іллідан втік у залишки Дренору, Пустку, боячись гніву друїдів.

Паралельно втікачі з Кель'Таласу назвали себе Кривавими Ельфами в пам'ять про полеглих. Принц Кель розшукав Іллідана в пошуках джерел магії замість втраченого. Вони перехитрили Кіл'джадена, добувши собі шанс продовжити боротьбу проти Короля-ліча і переслідування власних цілей. Нер'зул, Крижаний Трон якого був пошкоджений Ілліданом, втрачав силу та обрав для свого порятунку принца Артаса. Той досягнув Крижаного Трону першим за Іллідана, де злився з Нер'зулом в єдину могутню істоту.

Іллідан з ганьбою втік до Пустки, а вцілілі сили Альянсу під керівництвом Джайни Праудмур осіли в південному Калімдорі разом з Орками, котрі заснували державу Дуротар. Не без конфліктів, Орді та Альянсу вдалося укласти мир і почати відроджувати свої цивілізації (події Warcraft III: The Frozen Throne)[6].

Події ігор World of Warcraft[ред.ред. код]

Розселяючись, нова Орда Тралла прийняла в себе нежить Відречених(англ. Forsaken), котрі пішли з-під влади Артаса, Тауренів і Тролів. Нічні ельфи ж приєдналися до Альянсу. Коли король Варіан Рінн загадковим чином зник, і правителем став лорд Болварі Фордрагон. Згодом виявилося, що за цим стояв дракон Оніксія (англ. Onyxia), дочка Смертокрила, яка маскувалася під леді Катрану[7]. В той же час син Смертокрила Нефаріан (англ. Nefarian) готував власну армію, щоб покорити світ, а в пустелях Ахн'Кірай (англ. Ahn'Qiraj) Давній бог К'тун (англ. C'Thun) збирав військо комах Кіраїв (англ. Qiraji)[8]. Проте ці загрози вдалося побороти і завадити планам Короля-ліча із поневолення Азероту, знищивши літаючу фортецю Батога[9] (події оригінальної World of Warcraft).

Один із Володарів Жаху, Каззак (Kazzak), зміг заново відкрити Темний Портал та привести в Азерот орди демонів з Пустки. Експедиція в Пустки з метою відбити напад принесла багато цікавих новин: Альянс відшукав загублених там багато років тому союзників, а Орда — Орків, що уникли рабства демонів. В Азерот також прибула раса Дренеїв, втікачі зі світу Аргус, та вступила до Альянсу, а Ельфи Крові до Орди. Лідер Дренеїв Велен очистив джерело магії Ельфів Крові, хоч не всі з них повернулися до колишнього життя, а принц Кель намагався прикликати з його допомогою Кіл'джадена назад. Іллідана, що задумав правити Пусткою, було убито Дренеями і Нічними Ельфами[10] (події World of Warcraft: The Burning Crusade).

Після цьогов світі встановився мирний період, який порушила раптова навала нежиті Батога. Вождь Тралл вирушив в Нордскол з Гаррошем Пекельним Криком. Тим часом король Варіан Рінн повернувся в Штормград і здобув корону. Він послав сили Альянсу знищити Артаса і зустрінену Орду[11]. Тимчасово їм довелося об'єднати сили, щоб скинути пробудженого Дворфами Давнього бога Йогг-Сарона (Yogg-Saron)[12]. Герої Альянсу дісталися до Короля-ліча та знищили його, однак Батіг, що лишився без володаря, хтось мусив стримувати. На цю посаду викликався Бовар Фордрагон та став новим Королем-лічем, наказавши свідкам тримати це в таємниці, нібито Король-ліч назавжди помер[13] (події World of Warcraft: Wrath of the Lich King).

Коли війська повернулися, вони виявили світ заповненим елементалами, яких випустив дракон Смертокрил, що повернувся з-під землі за підтримки культу Сутнікового Молота для помсти. Це супроводжувалося землетрусами і повенями по всьому світу, які змінили його географію[14]. Для протистояння йому захисники Азерота взялися шукати артефакт Душа дракона (англ. Dragon Soul). Дракони-аспекти відправили героїв на пошуки артефакту в минуле на 10000 років та вручили його Траллу, який поборов Смертокрила[15] (події World of Warcraft: Cataclysm).

Після перемоги над драконом Гаррош Пекельний Крик взявся розширювати землі Орди. Місто Терамор пало, Джайна Праудмур стала лідером Кірін Тора і Даларана. Несподівано в океані було знайдено материк Пандарія, кілька тисяч років схований туманом. Альянс і Орда висадилися на Пандарію з метою заволодіти її ресурсами[16]. Користуючись хаосом, раса Моґу, первісні жителі Пандарії, спробувала повернути владу[17]. Вол'джін (англ. Vol'jin) повстав проти Гарроша за його злочини проти Пандарії та Орди і став новим вождем. Між Альянсом та Ордою нарешті запанував мир[18] (події World of Warcraft: Mists of Pandaria).

Проте Гаррош втік від правосуддя і при допомозі дракона Кайроздорму (англ. Kairozdormu) перенісся до альтернативної версії Дренору, коли Орки ще не стали рабами демонів 35 років тому. Від переконав свого батька, Громаша Пекельного Крика, не пити кров Маннороха і зірвав плани Гул'дана. Вбивши демона, він зібрав Залізну Орду і повів її крізь Темний портал в сучасний Азерот. Але завойовники отримали сильну відсіч, Темний Портал на стороні альтернативного Дренора було зруйновано. Заручившись допомогою Дренеїв, захисники Азероту зійшлися із Залізною Ордою біля Цитаделі Пекельного вогню (англ. Hellfire Citadel). Альтернативний Гул'дан спробував прикликати альтернативного Архімонда. Коли його плани розвалилися, Гул'дан опинився в сучасному Азероті [19] (події World of Warcraft: Warlords of Draenor).

Розшукавши Розбиті острови, колишні землі Ельфів, Гул'дан виявив місце поховання Іллідана, якого повернув до життя, і гробницю Саргереса, де оригінальний Гул'дан раніше загинув. Цього разу він відкрив портали до інших світів, зайнятих Палаючим Легіоном, чим почав найбільше вторгнення демонів до Азероту за всю історію[20].

Географія[ред.ред. код]

Більшість подій відеоігор та художніх творів за всесвітом Warcraft відбуваються у світі Азерот. «Нинішній» Азерот має чотири материки: Калімдор на заході, Нордскол на півночі, Східні королівства та Пандарію на півдні. Між материками розташований вир, що утворився на місці першого Колодязя Вічності. Східні Королівства поділяються на два субматерики: Південний (де розташовані держави Штормград і Каз Модан) і Північний (де розташовані держави Лордерон і Кель'Талас). Окрім того в морях і океанах Азероту існує кілька великих островів.

Твори за всесвітом[ред.ред. код]

Докладніше: Warcraft (серія ігор)

Всесвіт Warcraft більшою мірою втілюється у відеоіграх. Серед них основними є одноіменна серія стратегій в реальному часі та MMORPG World of Warcraft з доповненнями. Окрім того за всесвітом і мотивами відеоігор створено численні настільні ігри, серія романів, комікси та супутня продукція.

На щоквартальній основі виходить журнал World of Warcraft: The Magazine. Як і багато інших популярних вигаданих всесвітів, всесвіт Warcraft збагачується за рахунок неофіційної творчості: коміксів, відеороликів, в тому числі, повнометражним фільмом Tales of the Past в трьох частинах, зробленим на рушії World of Warcraft студентом Мартіном Фалком. Станом на 2015 рік тривають зйомки офіційного повнометражного фільму.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Stickney, Anne. Know Your Lore: The Warcraft cosmos, part one: The Material Plane. Engadget. Процитовано 2015-08-12. 
  2. World of Warcraft: Warcraft: Orcs & Humans. World of Warcraft. Процитовано 2015-08-12. 
  3. World of Warcraft: Warcraft II: Tides of Darkness. World of Warcraft. Процитовано 2015-08-12. 
  4. World of Warcraft: Warcraft II: Beyond the Dark Portal. World of Warcraft. Процитовано 2015-08-12. 
  5. World of Warcraft: Warcraft III: Reign of Chaos. World of Warcraft. Процитовано 2015-08-12. 
  6. World of Warcraft: Warcraft III: The Frozen Throne. World of Warcraft. Процитовано 2015-08-12. 
  7. World of Warcraft. World of Warcraft. Процитовано 2015-08-12. 
  8. World of Warcraft: The Gates of Ahn'Qiraj. World of Warcraft. Процитовано 2015-08-12. 
  9. World of Warcraft: Shadow of the Necropolis. World of Warcraft. Процитовано 2015-08-12. 
  10. World of Warcraft: The Burning Crusade. World of Warcraft. Процитовано 2015-08-12. 
  11. World of Warcraft: Wrath of the Lich King. World of Warcraft. Процитовано 2015-08-12. 
  12. World of Warcraft: Secrets of Ulduar. World of Warcraft. Процитовано 2015-08-12. 
  13. World of Warcraft: Fall of the Lich King. World of Warcraft. Процитовано 2015-08-12. 
  14. World of Warcraft: Cataclysm. World of Warcraft. Процитовано 2015-08-13. 
  15. World of Warcraft: Hour of Twilight. World of Warcraft. Процитовано 2015-08-13. 
  16. World of Warcraft: Mists of Pandaria. World of Warcraft. Процитовано 2015-08-13. 
  17. World of Warcraft: The Thunder King. World of Warcraft. Процитовано 2015-08-13. 
  18. World of Warcraft: Siege of Orgrimmar. World of Warcraft. Процитовано 2015-08-13. 
  19. World of Warcraft: Warlords of Draenor. World of Warcraft. Процитовано 2015-08-13. 
  20. World of Warcraft. World of Warcraft. Процитовано 2015-08-15. 

Посилання[ред.ред. код]